Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми активізації внутрішнього ринку промислової продукції як необхідної передумови забезпечення сталого інноваційного розвитку національної економіки. В роботі поглиблено уявлення щодо сутності внутрішнього ринку, узагальнені і розвинуті концептуальні принципи його регулювання та інституціональної організації, розроблені стратегічні напрями та організаційно-економічний механізм вдосконалення пропорцій та підвищення ефективності функціонування ринку мінеральних добрив. 1. Дослідження показало, що в сучасній економічній теорії недостатньо чітко розмежовані поняття внутрішнього ринку та національного ринку. В роботі пропонується наступне розуміння цих термінів: внутрішній ринок являє собою частину національного ринку та є системою економічних відносин між виробниками-резидентами національної економіки та споживачами, що діють на економічній території країни. Разом з експортними та імпортними потоками внутрішній ринок формує відкриту систему національного ринку, який функціонує в світовому ринковому середовищі та є його підсистемою. 2. Застосовані в Україні на початку перехідного періоду заходи ліберальної і монетаристської моделей були передчасними і призвели до невиправданого звуження внутрішнього ринку. Через критичну оцінку теоретичного надбання кейнсіанської, неокласичної, монетаристської, інституціональної та неоструктуралістської концепцій в роботі обґрунтовується положення про доцільність актуалізації їх окремих заходів відповідно до етапів реформування української економіки (подолання кризових явищ, стабілізації економіки, активізації економічного розвитку) та вирішуваних проблем (структурних диспропорцій, неефективного використання ресурсів, значних трансакційних витрат, відсутності платоспроможного попиту). 3. Фактичне внутрішнє споживання мінеральних добрив є набагато нижчим за потенційне та за наявні потужності по їх виробництву в Україні. Раціональні потреби сільського господарства в міндобривах вже тривалий час не задовольняються як за обсягами внесення, так і за структурою спожитих речовин, через це щорічні втрати врожаю призводять до недовиробництва потенційного ВВП в сумі понад 2 млрд. грн. на рік. У виробництві мінеральних добрив абсолютно домінують азотні, більше 3/4 яких експортується. Фосфорні та калійні добрива виробляються в кількості, вкрай недостатній навіть для задоволення внутрішньої потреби, хоча потужності по їх виробництву завантажені в середньому лише на 10%. 4. Основними проблемами, що зумовили диспропорції та неефективне функціонування внутрішнього ринку мінеральних добрив, є низька платоспроможність аграрних господарств через диспаритет цін на сільгосппродукцію та міндобрива; низький рівень завантаження виробничих потужностей та нестача інвестиційних ресурсів для їх модернізації, що обумовлюють високу собівартість туків; відсутність достатньо розвинутої інфраструктури, яка могла б забезпечити значні поставки міндобрив на внутрішній ринок України. 5. Основу інституціональної організації внутрішнього ринку промислової продукції мають складати саморегулюючі інтегровані мезоструктури (кластери), що поєднують виробників, споживачів та інфраструктурні ланки за принципом кінцевого призначення товарів і послуг, знижують трансакційні витрати та мобілізують інноваційно-інвестиційні ресурси. Це сприятиме досягненню необхідної пропорційності попиту і пропозиції. Збільшенню частки продукції з високим ступенем переробки, активному впровадженню інновацій та дасть можливість Уряду більш комплексно і системно здійснювати регулювання кон’юнктури внутрішнього ринку без загрози порушення конкурентного середовища. 6. Державний вплив на інтеграційні процеси має реалізовуватися в напрямах здійснення інформаційної підтримки, проведення стимулюючої податкової політики, антимонопольного регулювання, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, підготовки кадрів, державної підтримки нових технологічних проектів, а також визначення “центрів” стратегічних державних кластерів, створення яких необхідно для зміцнення економічної безпеки держави, та участі в їх діяльності на правах акціонера. 7. З метою визначення цільових параметрів регулювання пропорцій та ефективності внутрішнього ринку мінеральних добрив запропонована економіко-математична модель залежності між їх питомим внесенням та валовим збором зернових культур, що дозволяє розраховувати оптимальну потребу внутрішнього ринку в мінеральних добривах, і на цій основі оптимізувати пропорції виробництва, експорту та імпорту добрив як в цілому, так і за окремими видами. 8. Співставлення розрахованої потреби внутрішнього ринку в окремих видах мінеральних добрив з наявними виробничими потужностями та сировинною базою, а також врахування тенденції зростання імпортозалежності їх споживання, дозволило зробити висновок про доцільність здійснення масштабних інвестицій у видобуток сировини, модернізацію та нарощування потужностей по власному виробництву фосфорних та калійних добрив. Досягненню цієї мети може сприяти виробничо-фінансова інтеграція процесів науково-дослідних та геологорозвідувальних робіт, видобутку сировини, виробництва та споживання добрив за умови активної державної підтримки у формі прийняття та здійснення цільової програми розвитку виробництва фосфорних і калійних добрив. 9. Комплексний організаційно-економічний механізм узгодження економічних інтересів виробників і споживачів мінеральних добрив пропонується реалізувати в межах господарської інтегрованої структури - Агрохімічного холдингу, фінансово-економічна взаємодія в якому має базуватися на поєднанні таких ринкових інструментів як факторинг, страхування, ф’ючерсні контракти та хеджування, що дозволяє усунути нееквівалентний обмін між ланками агропромислового комплексу, покращити фінансовий стан і платоспроможність суб’єктів ринку мінеральних добрив. Входження держави до складу холдингу на правах рівноправного учасника ринку дозволить їй здійснювати неадміністративне регулювання ринків АПК, а саме: робити необхідні інвестиції, частково оплачувати страхування врожаю, спростити механізм інтервенцій та заставних закупівель зерна, здійснювати заходи податкового, грошово-кредитного регулювання та інноваційної політики. |
