Анотація до роботи:

Пуліна Т.В. Реінжиніринг як інструмент інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій. – Київ, 2006 .

Дисертація присвячена розробці та обґрунтуванню теоретичних, методичних та практичних засад застосування реінжинірингу як інструменту інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості в умовах сучасної ринкової економіки України. Визначено місце інноваційно-інвестиційної діяльності в ринковому середовищі та методи її регулювання, у тому числі розглянуто систему формування сукупного інноваційно-інвестиційного попиту і пропозиції, що впливає на механізм інноваційно-інвестиційного ринку. Проаналізовано економічний зміст інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах розвитку ринкових відносин, зокрема дано класифікацію форм інвестицій, на основі системного підходу до розгляду їх структури та внутрішнього змісту. Визначено місце інноваційно-інвестиційної діяльності в механізмі реформування підприємств харчової промисловості та проаналізовано реінжиніринг як інструмент її реформування, у тому числі вдосконалено понятійний апарат методології реінжинірингу. Проведено аналіз існуючих методик, моделей та проблем забезпечення процесів реінжинірингу підприємств харчової промисловості. Розглянуто питання вибору бізнес-процесів для проведення реінжинірингу підприємств харчової промисловості. Удосконалено методику оцінки інноваційно-інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості, зокрема запропоновано критерій оцінки інноваційно-інвестиційної привабливості підприємства, що відображає швидкість змін залежно від обсягу інвестицій, та розроблено алгоритм реалізації модернізованої моделі на ПЕОМ.

1. В умовах перебудови й реструктуризації промисловості України інноваційно-інвестиційні процеси мають особливе значення. Важливою проблемою є фінансування цих процесів. На підставі проведеного аналізу існуючих підходів з проблем активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості поняття інновації в роботі визначено як результат інноваційної діяльності, отриманий у процесі зміни об'єкта управління інноваційним процесом, що забезпечує одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту, внаслідок чого реінжинірингову діяльність можна розглядати як один з видів інноваційної діяльності. Визначення інвестицій дано з позиції системного підходу, як процесу, в ході якого здійснюється перетворення ресурсів на витрати з урахуванням цільових установок інвесторів – одержання доходу (ефекту). Форми інвестицій з позицій реінжинірингу класифіковано за відповідними ознаками: об’єктами вкладень (реальні і фінансові), строками (коротко-, середньо-, довгострокові), цілями інвестування (прямі і портфельні), сферою вкладень (виробничі і невиробничі), формами власності на інвестиційні ресурси (приватні, державні, іноземні, змішані), регіонами (у межах країни і за її кордонами).

2. Кругообіг інвестицій в економіці, перетворення інвестиційних ресурсів на вкладення, що визначають майбутній приріст капітальної вартості (реалізовані інноваційно-інвестиційний попит та пропозиція) здійснюються за допомогою інноваційно-інвестиційного ринку. До схеми руху інвестицій включено систему формування сукупного інноваційно-інвестиційного попиту та пропозиції. Регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств здійснюється через державний та ринковий механізми регулювання. Державу та ринок об’єднує те, що вони є регуляторами інвестиційної діяльності в промисловості, а тому мета у них одна – досягнення збалансованості, рівноваги у співвідношенні попиту і пропозиції товарів за обсягом, структурою і якістю. Саме це зумовило не тільки одночасне співіснування державного й ринкового регулювання, але й необхідність доповнення, взаємодії між ними, створення подвійного механізму регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в промисловості.

3. Серед інструментів інноваційно-інвестиційної діяльності реінжиніринг є найбільш привабливим з точки зору забезпечення проривного ефекту, тобто зростання ефективності не менше ніж на порядок при відносно невеликих витратах (порівняно з технічним переозброєнням підприємства) на вдосконалення менеджменту й організацію бізнесу. Подальший розвиток понятійного апарату реінжинірингу підприємств розкриває авторські погляди на реінжиніринг, бізнес-процес та реструктуризацію. Бізнес-процес пропонується розглядати як сукупність взаємозалежних функцій перетворення вхідних ресурсів у вихідні продукти, причому в процесі реалізації функції перетворення вхідного ресурсу до нього додається вартість. Розробка положень теорії реінжинірингу дає змогу зробити висновок, що суть реінжинірингу визначають аналіз і докорінне перепроектування існуючих бізнес-процесів підприємства, у результаті яких перерозподіляється і мінімізується використання різних ресурсів, підвищується якість обслуговування клієнтів, спрощується організаційна структура підприємства. Реструктуризація розглядається як процес комплексної зміни методів функціонування підприємства відповідно до розробленої стратегії й зміни умов навколишнього середовища та як головний засіб реформування підприємств, що реалізується головним чином за рахунок внутрішніх ресурсів підприємства.

4. Визначення стратегії розвитку підприємства й поточне управління тісно пов'язані з величиною й структурою інноваційного потенціалу підприємства, що є необхідною умовою здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності. Достатній за своїм розміром і якісним складом інноваційний потенціал є істотним чинником зростання конкурентоспроможності підприємства. Для правильної оцінки поточної ситуації та пошуку конкурентних переваг підприємству слід аналізувати наявний інноваційний потенціал і виявляти резерви підвищення ефективності його використання, насамперед за рахунок здійснення реінжинірингових заходів.

5. Нині більшість вітчизняних підприємств харчової промисловості має лінійно-функціональну структуру управління з переважанням централізованих вертикальних взаємозв'язків, що не відповідає сучасним вимогам ринкових відносин через ряду об'єктивних причин. Зміна структури управління підприємства можлива шляхом проведення його реструктуризації, організаційно-управлінським аспектом якої є реінжиніринг бізнес-процесів. Успішність запровадження нових бізнес-процесів залежить від трьох груп факторів: управлінських, інноваційних, соціальних. Варто розглядати бізнес-процеси не як об'єкти, а насамперед як інструменти управління, тоді об'єктами стає персонал підприємства. З метою успішної реалізації реінжинірингових заходів доцільно проводити пілотний проект – перепроектування обмеженої кількості бізнес-процесів. В дослідженні запропоновано технологічну сітку проведення реінжинірингу, що обов'язково включає етап підготовки підприємства до РБП.

6. У роботі запропоновано методику вибору бізнес-процесів для реалізації реінжинірингових заходів, засновану на проведенні колективної експертизи ключових факторів успіху. Вибір здійснюється на підставі аналізу максимальної інтегральної оцінки бізнес-процесу з урахуванням міри, що характеризує варіативність думок експертів. Для візуалізації та математичного подання бізнес-процесу слід використовувати модель зв'язаного орієнтованого графа, у якій вершини відображають бізнес-функції процесу, дуги відповідають механізмам передачі управління бізнес-функціями і відображають порядок їх реалізації. Задача оптимального розподілу трудових ресурсів по виконуваних бізнес-процесах з урахуванням кваліфікації виконавців вирішується за допомогою розробленої економіко-математичної моделі. Завдання пошуку оптимального призначення виконавців подано у вигляді задачі цілочислового програмування за обмежень, що враховують число кваліфікаційних оцінок, ціле число співробітників i-ї кваліфікаційної оцінки, заробітну плату для i-ї кваліфікаційної оцінки, бал i-ї бізнес-функції, фонд оплати праці.

7. У дисертаційному дослідженні здійснено оцінку інноваційно-інвестиційної привабливості й чутливості до проведення реінжинірингових заходів підприємств харчової промисловості Запорізької області за допомогою модернізованої моделі Кобба-Дугласа, а також запропоновано новий критерій оцінки інноваційно-інвестиційної привабливості підприємства, що відображає швидкість змін залежно від обсягу інвестицій, та розроблено алгоритм реалізації модернізованої моделі на ПЕОМ. Використання методу експертних оцінок для оцінки інноваційно-інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості Запорізької області дало змогу порівняти результати математичного моделювання за допомогою моделі Кобба-Дугласа та методу експертних оцінок, а потім перейти до комплексної оцінки результатів, при якій враховуються результати як експертного, так і математичного досліджень.

Публікації автора:

Публікації у наукових фахових виданнях

1. Пуліна Т.В. Адміністративні важелі управління інноваційно-інвестицій-ною діяльністю в промисловості України на сучасному етапі // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – № 206 – С. 539-547.

2. Пулина Т.В. Активизация инновационной деятельности в Украине: проблемы и перспективы // Вісник КНУ ім. Т.Г. Шевченко. Серія: Економіка. – 2003. – Вип. 64-65. – С. 74-76.

3. Пуліна Т.В. Економічний зміст інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах розвитку ринкових відносин // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – № 205. – С. 776-783.

4. Пулина Т.В. Использование маркетинговой концепции в реализации инновационного потенциала предприятия // Вісник національного університету “Львівська політехника”. Серія: Логістика. – 2003. – № 469. – С. 111-115.

5. Пулина Т.В. Особенности маркетинга инновационной деятельности // Вісник національного університету “Львівська політехніка”.Серія: Логістика – 2001. – № 424. – С. 317-318.

6. Пулина Т.В. Особенности проведения маркетинговых исследований при выходе на зарубежный рынок // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – Вип. 5. – С. 144-146.

7. Пуліна Т.В. Оцінка бізнес-процесів для проведення реінжинірингу підприємств харчової промисловості // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – № 210. – С. 86-93.

8. Пуліна Т.В. Реінжиніринг як інструмент реформування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – № 209. – С. 96-103.

Публікації в інших виданнях

9. Пулина Т.В. Использование инноваций как способ выхода из кризиса //

Вестник Херсонского государственного технического университета. – 1999.–

№ 2(6) .– С. 90-92.

Тези та матеріали доповідей

10. Пулина Т.В. Проблемы и перспективы развития венчурного бизнеса в Украине” // Актуальные проблемы управления – 2000: Материалы международной научно-практической конференции (25-26 октября 2000 г.). – М.: ГУУ, 2000. – Вып. 5. – С. 69-72.

11. Пулина Т.В. Активизация инновационной деятельности – первоочередная потребность экономики Украины // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: Материалы Всеукраинской научно-практической конференции (2-6 октября 2002 г.). – Симферополь: Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского, 2002. – С. 43 – 44.

12. Пуліна Т.В. Визначення рівня інноваційно-інвестиційної привабливості підприємств // Наука: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (20 липня – 5 серпня 2005 р.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. 8. Економічні науки. – С. 50-53.

13. Пуліна Т.В. Інноваційно-інвестиційної діяльність в промисловості України на сучасному етапі // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (1-8 червня 2005 р.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. 4. Економічні науки. – С. 34-36.

14. Пулина Т.В. Маркетинговые аспекты оптимизации инновационной деятельности предприятия // Особливості використання маркетингових технологій в умовах інноваційних змін в економіці: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (4 лютого 2005 р.). – Харків: Харківський інститут менеджменту і бізнесу, 2005. – С. 266-271.

15. Пулина Т.В. Роль риск-менеджера при реализации инновационных проектов // Ризикологія в економіці та підприємництві: Зб. наук. праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції (27-28 березня 2001 р.). – К.: КНЕУ, 2001. – С. 343.

16. Пуліна Т.В. Умови здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в промисловості // Дні науки 2005: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (15-17 квітня 2005 р.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. 8. Економіка підприємства та промисловості. – С. 34-36.

17. Пуліна Т.В. Формування механізму інноваційної активності підприємства // Тиждень науки: Зб. доповідей науково-технічної конференції викладачів, науковців, молодих учених, аспірантів, студентів (19-23 квітня 2004 р.) – Запоріжжя: ЗНТУ, 2004. – С. 166.