Анотація до роботи:

Брикова І.В. Реґіональна компонента підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню механізму впливу реґіональної компоненти на формування міжнародних конкурентних переваг країн світу.

У дисертації розкрито еволюцію парадигмальних засад концепції міжнародної конкурентоспроможності реґіону. З’ясовано вплив ключових інтеграційних, глобалізаційних та регіоналізаційних процесів на зміну диспозиції національних реґіонів в ієрархічній системі глобальних конкурентних відносин. Обґрунтовано глобальні детермінанти міжнародного конкурентного статусу реґіонів. Розкрито суть та механізм імплементації найбільш результативних реґіональних та локальних моделей нарощення міжнародної конкурентоспроможності країн.

У дисертації здійснена комплексна оцінка інноваційної спроможності, кластерного та креативного потенціалів реґіонів України та визначено їх міжнародні конкурентні переваги. Запропоновано шляхи активізації реґіональних чинників підвищення міжнародного конкурентного статусу України.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо визначення ступеня впливу субнаціональних територіальних утворень та їх ролі у процесі формування та реалізації міжнародних конкурентних переваг країн світу в епоху глобалізації. Комплексне дослідження зміни диспозиції національних реґіонів у ієрархічній суб’єктно-просторовій структурі глобальних конкурентних відносин, розкриття глобальних детермінант конкурентного статусу реґіонів, а також з’ясування сутності та механізму імплементації ключових реґіональних та локальних моделей підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік дало автору можливість сформулювати наступні висновки:

1. Інтеграція реґіонів у систему глобальних конкурентних відносин як самостійних гравців перетворило реґіональну конкурентоспроможність на ключовий індикатор ефективності їхнього функціонування в глобальному економічному середовищі, що зумовило становлення парадигмальних засад глобальної реґіоналіс-тики, а також значно активізувало розвиток концепцій міжнародної конкуренто-спроможності реґіону, в еволюції яких, за критерієм домінуючих конкурентних переваг, виокремлено три напрями: “реґіон як виробничий майданчик”, “реґіон як джерело збільшення прибутків”, “реґіон як епіцентр акумуляції знань”.

2. Зміна диспозиції субнаціональних територіальних утворень у суб’єктно-просторовій структурі міжнародної конкуренції викликана, насамперед, посиленням впливу глобальних процесів на динаміку реґіонального розвитку, серед яких вирішального значення набувають такі як: розширення міжнародних інтеграційних зв’язків та збільшення масштабів глобалізації світового господарства, нова реґіоналізація, формування економіки знань та поглиблення локалізації інноваційної діяльності. Динамізація глобалізації, з одного боку, прискорює інтеграцію окремих національних реґіонів у систему міжнародних конкурентних відносин, а з другого – зумовлює прояв усіх суперечностей глобального економічного розвитку на субнаціональному рівні та перетворює конкурентоспроможність реґіонів на ключовий критерій ефективності їхнього функціонування як самостійних економіч-них суб’єктів. Нова реґіоналізація активізує процеси автономізації реґіонів та підвищує значення ендогенних чинників реґіонального економічного зростання. Формування економіки знань зміщує пріоритети в системі факторів міжнародної конкурентоспроможності національних реґіонів, а саме: зменшує роль традиційних конкурентних переваг та обумовлює необхідність генерування і розвитку інноваційних конкурентних переваг. Поглиблення локалізації інноваційної діяльності виступає рушійною силою розвитку нових центрів економічної активності, які власне і визначають конкурентний статус своїх держав, але, разом з тим, загострює міжреґіональну дивергенцію та територіальну диспропорційність соціально-економічного розвитку.

3. Процес формування економіки знань, як нової економічної системи постіндустріального суспільства, здійснює вирішальний вплив на модифікацію природи конкурентних переваг суб’єктів міжнародного бізнесу, що проявляється у загальній інтелектуалізації факторів виробництва та перетворенні інформації на основний виробничий ресурс, а знань та компетенцій – на ключові фактори економічного зростання. Саме тому позиціонування субнаціональних територіаль-них утворень у системі глобальних конкурентних відносин визначається, насамперед, ступенем реалізації їхніх інноваційних конкурентних переваг. Це дає підстави стверджувати, що формування міжнародного конкурентного статусу реґіонів визначають такі глобальні детермінанти як: креативний потенціал, ефективність реґіональних інноваційних систем, ступінь кластеризації економіки, наявність потужних урбаністичних центрів, інтегрованість у глобальну інноваційно-виробничу мережу, інвестиційна привабливість та обсяги залучених венчурних інвестицій, рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури.

4. Потужним каталізатором формування та реалізації стратегічних конкурентних переваг окремих реґіонів та країн у цілому є імплементація кластерної моделі економічного розвитку, яка передбачає створення сприятливих умов для симбіотичної взаємодії науково-дослідних установ, виробничих та сервісних компаній, фінансових інституцій, неурядових організацій і місцевих органів державної влади на компактній території з метою посилення конкурентних переваг учасників кластеру через виникнення низки позитивних ефектів економічної агломерації, а саме: прискорення темпів інноваційного зростання, підвищення продуктивності праці, покращення стандартів життя населення.

5. Поглиблення процесу географічної концентрації інноваційної діяльності принципово змінює статус найбільш інноваційно активних національних реґіонів на світовому ринку високотехнологічної продукції та в міжнародній системі трансферу технологій, перетворюючи їх на вузлові точки глобальної інноваційно-виробничої мережі. Найефективнішою моделлю територіального розвитку, яка забезпечує генерування інноваційних конкурентних переваг, є формування реґіональних інноваційних систем як базових ланок національних інноваційних систем.

6. Країни – ключові інноватори вступають у нову стадію розвитку постіндустріального суспільства, а саме – креативної економіки, що зумовлює докорінну зміну об’єктної структури глобальної конкуренції, внаслідок чого конкурентне протистояння на сьогодні розгортається не тільки за володіння фінансовими, інформаційними та сировинними ресурсами, а і за право монополізації сегменту найбільш креативної та висококваліфікованої робочої сили. Рушійною силою її розвитку є становлення креативного класу – соціальної групи, що об’єднує індивідуумів, основною економічною функцією яких є генерування нових знань та інновацій. Саме тому здатність національних реґіонів до формування креативного капіталу як своєрідної суспільно-економічної екосистеми, де продуктивно співіснують різні прояви новаторського мислення, набуває характеру ключової детермінанти глобального конкурентного лідерства країн світу.

7. Реґіональні інноваційні системи України перебувають на початковому етапі формування та характеризуються ще досить слабкою ефективністю функціонування, що обумовлено низьким рівнем взаємодії суб’єктів інноваційного процесу в трикутнику “держава – науково-дослідні інститути – підприємства”, відсутністю системних інноваційних зв’язків у ланцюгу “генерування – дифузія – комерціаліза-ція інновацій”, а також фрагментарністю та непослідовністю реґіональної інновацій-ної політики. За даних умов дієвим інструментом стимулювання інноваційної діяльності на мезорівні є виокремлення та підтримка найбільш інноваційно спроможних реґіонів у межах національної інноваційної системи. На основі розрахованого автором реґіонального індексу інноваційної спроможності реґіонів було здійснено їх ранжування та доведено, що м.Київ та Харківська область мають найвищий потенціал до формування полюсів інноваційного зростання на території України.

8. Результати оцінки кластерного потенціалу національних реґіонів за новітньою методикою Стокгольмської школи економіки дають підстави стверджу-вати, що на сучасному етапі економічного розвитку на території України реально функціонують 18 реґіональних кластерів, з-поміж яких найвищим рівнем міжнарод-ної конкурентоспроможності характеризуються наступні: аерокосмічний – у Запорізькій області, навчання та генерування знань – у Дніпропетровській, Львівсь-кій, Харківській областях та м.Києві, точного приладобудування та механічного обладнання у Донецькій області; машинобудування – у Донецькій, Луганській, Полтавській областях. Виходячи з того, що названі кластери є основними продуцентами продукції п’ятого та шостого технологічних укладів, саме вони мають виступити ключовими ланками національної інноваційної системи України.

9. Перспективним шляхом нарощення інноваційної спроможності національної економіки та підвищення міжнародного конкурентного статусу України є формування національної інноваційної системи на основі розбудови реґіональних інноваційних систем, що мають відігравати роль епіцентрів поширення резонанс-ного ефекту локального інноваційного зростання на територію всієї країни. При цьому розвиток високотехнологічних та креативних секторів економічної діяльності доцільно стимулювати за допомогою економічних важелів, насамперед, у тих реґіонах України, які характеризуються найвищим рівнем інноваційної спроможності та значним ступенем кластеризації, зокрема таких як: м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Харківська області.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Брикова І.В. Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності регіону І.В.Брикова Економіка та підприємництво. Зб. наук. праць. молодих учених та аспірантів. Вип.17 – К.:КНЕУ, 2006.– С.61-70 – 0,46 д.а.

2. Брикова І.В. Концепція міжнародної конкурентоспроможності національного регіону та її практичний вимір І.В.Брикова Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.4 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2006. – С. 29-54 – 1,34 д.а.

3. Брикова І.В. Національна інноваційна система як нова мегаінституція глобального економічного середовища І.В.Брикова Зовнішня торгівля: право та економіка. –№6 (29). – К.:УАЗТ, 2006. – С. 28-36 – 0,84 д.а.

4. Брикова І.В. Венчурне фінансування як ключовий механізм комерціалізації інновацій в межах регіональної інноваційної системи І.В.Брикова Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник За ред. І.Г.Ткачук. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. – Вип.ІІІ. – Т.2. – С.322-328 – 0,51 д.а.

5. Брикова І.В. Детермінанти міжнародної конкурентоспроможності національ-них регіонів в глобальному економічному просторі І.В.Брикова Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.7 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2007. – С. 5-27 – 1,2 д.а.

6. Брикова І.В. Репозиціонування національних регіонів в системі глобальних конкурентних відносин І.В.Брикова Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. Вип. 1-2 Гол. ред. О.П.Степанов. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С.93-101 – 0,83 д.а.

7. Брикова І.В. Ключові фактори формування інноваційних конкурентних переваг національних регіонів в умовах становлення економіки знань І.В.Брикова Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 233. Т.ІV. – Д.: ДНУ, 2007. – С. 941-959 – 0,81 д.а.

8. Поручник А.М. Регіональна інноваційна система як основа підвищення міжнародного конкурентного статусу національних регіонів А.М.Поручник, І.В.Брикова Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.5 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2006. – С. 134-173 – 1,63 д.а. (Особисто автору належить 0,83 д.а.: розкрито методологічні засади формування реґіональних інноваційних систем та здійснено оцінку інноваційної спроможності реґіонів України).

В інших виданнях:

9. Брикова І.В. Інноваційна кластерна модель підвищення регіональної конкурентоспроможності в умовах глобалізації І.В.Брикова Вісник Хмельницького національного університету: Наук. журнал. Економічні науки. Т.2 – 2005. – №2 (66) – С. 50-53 – 0,42 д.а.

10. Брикова І.В. Концепция нового регионализма в контексте повышения международного конкурентного статуса региона Динаміка наукових досліджень-2005: Матеріали ІV Міжнар. науково-практ. конф. Т.19, 20-30 червня 2005р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.15-18 – 0,19 д.а.

11. Брикова І.В. Глобалізаційна парадигма регіонального розвитку Науковий потенціал світу-2005: Матеріали ІІ Міжнар. науково-практ. конф. Т.6, 19-30 вересня 2005р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.43-45 – 0,12 д.а.

12. Брикова І.В. Основні напрямки розвитку концепції міжнародної конкуренто-спроможності регіону Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: Матеріали Всеукр. міжвузівської наук. конф. студ. та молодих науковців, 16-18 листопада 2005р. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2005. – С.14-17 – 0,23 д.а.

13. Брикова І.В. Роль регіональної інноваційної системи у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності регіону Образование и наука без границ-2005: Матеріали ІІ Міжнар. науково-практ. конф. Т.10, 19-27 грудня 2005р. – Перемишль: Наука і освіта, 2005. – С.3-6 – 0,23 д.а.

14. Брикова І.В. “Регіон, що навчається” як ефективна модель інноваційної міжнародної конкурентоспроможності регіону Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція: Матеріали ХV міжнар. науково-практ. конф. Ч.І., 11-12 травня 2006р. – Чернівці, 2006р. – С.173-176 – 0,16 д.а.

15. Брикова І.В. Єврорегіон як інституціоналізована форма транскордонного співробітництва України з країнами-членами ЄС Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Зб. матеріалів ІХ міжн. науково-практ. конф., 30 травня 2006р. – К.:УАЗТ, 2006. – С.183-186 – 0,11 д.а.

16. Брикова І.В. Модифікація пріоритетів регіональної політики Європейського Союзу в контексті імплементації Лісабонської стратегії На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Зб. матеріалів міжн. науково-практ. конф., 5-7 жовтня 2006р. – К.:КНЕУ ім. В.Гетьмана, 2006. – С.256-258 – 0,12 д.а.

17. Brykova. I. The Concepts of International Competitiveness of the Region and their Viability Energizing European Management: EURAM 6^th Annual Conference, May 16-20 2006 – Oslo, Norway: BI Norwegian School of Management, 2006. – Р.197 – 1,81 д.а.

18. Брикова І.В. Нові фінансові інструменти формування конкурентоспромож-них регіональних інноваційних систем країн Європейського Союзу в контексті реалізації сьомої рамкової програми Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес: Міжнар. науково-практ. конф. Т.1, 14-15 лютого 2008р. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С.34-36 – 0,15 д.а.

19. Брикова І.В. Міжнародні конкурентні стратегії метрополістичних регіонів в умовах глобалізації Стан та проблеми інноваційної розбудови України: Матеріали Міжнар. науково-практ. конф. Т.1, 5-8 березня 2008р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2008. – С.85-89 – 0,26 д.а.