1. Синтезовані на базі споріднених ліній популяції кукурудзи Дніпровська 1(С2), Дніпровська 1(С1) рання (плазма Ланкастер) та Дніпровська 13(С1) рання (плазма Айодент) є цінним вихідним матеріалом для створення нових самозапилених ліній кукурудзи. 2. В результаті проведення раннього рекурентного добору на високу комбінаційну здатність за врожайністю зерна в популяціях Дніпровська 1(С1) рання та Дніпровська 13 (С1) рання були виділені сім’ї S0, тесткроси яких перевищували за врожайністю стандарти відповідно на 5,6; 16,6 та 9,5 ц/га. 3. Добір на високу комбінаційну здатність за ознакою “врожайність зерна” в гетерозиготному матеріалі дозволив ідентифікувати бажані рослини на ранніх стадіях самозапилення в S0, при цьому кількість вихідних генотипів для подальшої селекції нових ліній кукурудзи скоротилася із 348 до 40 рослин або до 11,5%. 4. Ефективність рекурентного добору на раннє цвітіння визначалася генотипом вихідних популяцій. Найбільш успішним він був в синтетичній популяції кукурудзи Дніпровська 13(С1) рання плазми Айодент, 95,0% рекомбінантів якої цвіло раніше середньоранньої лінії П346. Серед сімей S0 виділених із популяції Дніпровська 1(С1) рання (плазма Ланкастер) подібних рекомбінантів було лише 78,0%. 5. При створенні ранньостиглих ліній на базі середньопізніх вихідних популяцій необхідно поєднувати добори на раннє цвітіння і на високу комбінаційну здатність, що досить важко, враховуючи їх альтернативність. В наших дослідженнях лише 10,1% генотипів S0, виділених із синтетичної популяції Дніпровська 13(С1) рання і 6,8% генотипів S0 – із популяції Дніпровська 1(С1) рання поєднували ці ознаки. 6. В процесі самозапилення та добору у деяких генотипів спостерігається зменшення комбінаційної здатності в послідуючих генераціях інбридингу. В зв’язку з цим раннє тестування рекомбінантів S0 за ЗКЗ не гарантує всім нащадкам високу комбінаційну здатність, але збільшує ймовірність виділення цінних самозапилених ліній. Стабільно високою ЗКЗ залишалася лише у нащадків 9,6% сімей S0. Найбільшу кількість ліній (7) з високою комбінаційною здатністю було отримано із сім’ї S0 151 популяції Дніпровська 13 (С1) рання (плазма Айодент). 7. Ознака “врожайність зерна” має високі значення коефіцієнтів успадкування і, в значній мірі, залежить від абіотичних факторів середовища. Найвищі значення H2 та h2 (0,94 та 0,69) спостерігалися за сприятливих умов вирощування на Жеребківській дослідній станції, а найменші (0,67 та 0,27) – за посушливих і жарких умов на Розівській дослідній станції. При успадкуванні врожайності зерна генетична мінливість значно переважала паратипічну, а адитивна взаємодія генів перевищувала неадитивну, що дозволяло вести ефективний добір за цією ознакою. 8. В цілому, нові самозапилені лінії кукурудзи негативно відреагували на жаркі та посушливі умови вирощування. В той же час по кожній популяції були виділені форми стійкі до несприятливих абіотичних факторів середовища, які можна безпосередньо використовувати для селекції нових гібридів кукурудзи ФАО 180-450, або як джерела важливих селекційних ознак для поліпшення існуючих ліній відповідних зародкових плазм. 9. Зовнішнє середовище впливає на прояв комбінаційної здатності як ліній, так і тестерів. Використання тестерів з вузькою генетичною основою приводить до значної мінливості ефектів ЗКЗ (91,3%) і оцінок СКЗ ( 99,3%). В умовах Степу України кращими були лінії: ІЛК1-1, ІЛК17-1, ІЛК21-1, ІЛК23-3, ІЛК3-2 та ІЛК 3-9, які вдало поєднують високу ЗКЗ за ознакою “врожайність зерна” зі стабільністю її прояву. 10. Аналіз диференцюючої здатності середовища показав, що найкраще добір бажаних генотипів проводити в пунктах з високим значенням даної ознаки. В наших дослідженнях це – Синельниківська селекційно-дослідна та Жеребківська дослідна станції. В першому пункті була і найвища прогнозованість врожайності зерна (16%). |