Анотація до роботи:
Потоцький В.П. Релігійне сектантство в Харківській губернії (1861-1917 рр.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004. Робота присвячена проблемі розвитку релігійного сектантства Харківської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Особлива увага приділяється таким аспектам: виникнення, динаміка та найважливіші чинники розвитку сектантства на Харківщині, особливості відносин сектантів з РПЦ, державною владою та православним населенням. Відзначається, що протягом 60-х років ХІХ ст. відбувалася активізація старообрядництва та містичного сектантства на тлі лібералізації суспільного життя. У 70-ті роки ХІХ ст. новим явищем для Харківщини стала поява "духовного скопецтва" та піднесення хлистівського руху. Для наступного етапу (1880-ті роки) є характерною поява у регіоні нових сект (штундистів, баптистів, толстовців, підгорнівців). Початок ХХ ст. відзначався крайнім загостренням міжконфесійних стосунків, що вилилося у погроми та акти блюзнірства. Вихід маніфестів царя 1905-1906 рр., які декларували свободу совісті, створив умови для активної діяльності релігійних сект, але після революції 1905-1907 рр. відновилися спроби обмежити права сектантів. На Харківщині ці процеси набули особливого розмаху в 1909-1917 рр. У цілому протягом періоду, що розглядається (1861-1917 рр.), спостерігається невпинне зростання численності сектантів Харківської губернії, а також тенденція до появи нових форм релігійного дисидентства. |