Анотація до роботи:

Моренчук А. А. Релігійні процеси в Україні у 1953–1964 роках (на матеріалах західних областей): Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11. – релігієзнавство (історичні науки).– Національний університет “Острозька академія”. – Острог, 2006.

Дисертація є дослідженням релігійних процесів в Україні у 1953–1964 роках. Зроблений аналітичний огляд джерел та висвітлення проблеми у науковій літературі. Розглядаються визначальні концептуальні підходи щодо вивчення особливостей церковного життя в умовах “відлиги”. Виділяються основні періоди в релігійній політиці радянської влади у 1953–1964 роках. З’ясовуються фактори, що зумовили зміни у ній. Досліджується нормативно-правова база, на основі якої здійснювалися відносини між церковними структурами і місцевими органами влади. Розкриваються форми і методи втручання держави в духовне життя населення. Піддаються аналізу особливості реакції та способи адаптації віруючих і священнослужителів, з врахуванням специфіки різних віросповідань, до політичного курсу влади в релігійній сфері. З’ясовується, як особливості розвитку західноукраїнського регіону вплинули на характер еволюції конфесійних процесів за умов хрущовської “відлиги”. Розкриваються наслідки, якими позначився період перебування М. Хрущова при владі для конфесійних осередків.

Аналіз архівних матеріалів, наукової літератури і зіставлення статистичних даних дають підстави стверджувати, що в умовах першого післясталінського десятиріччя чітко виділяються два періоди – лібералізації церковного життя, що тривав із 1953 по 1957 рік, та антирелігійної кампанії, що охопила проміжок 1958–1964 років.

Лібералізація церковно-релігійного життя проявила себе в зменшенні числа знятих з реєстрації молитовних будинків і церков, зростанні рівня відвідуваності релігійних служб і кількості віруючих, збільшенні щорічних прибутків релігійних об’єднань, оновленні їх матеріальної бази, розширенні персонального штату, зростанні контингенту учнів духовних навчальних закладів та їх випускників тощо.

В той же час можна стверджувати, що лібералізація носила обмежений характер, проявилася неоднаковою мірою, залежно від регіону та віросповідання. Із літа 1958 року напрям політики в релігійній сфері різко змінився. Влада приступила до здійснення комплексу заходів щодо викорінення релігійності у населення – розпочала антицерковну кампанію. Серед причин, що її зумовили, можна виділити декілька. По-перше, боротьба за “належний” рівень суспільної свідомості могла відволікти увагу населення від невдач, які спіткали М. Хрущова в ході проведення реформ в економіці. По-друге, зростанню атеїстичних настроїв сприяли зрушення, що відбулися в сфері науки та техніки. По-третє, антирелігійні заходи вписувалися в проголошений процес “розгорнутого будівництва комунізму”. По-четверте, свою роль відіграв і особистісний фактор: для М. Хрущова було притаманно судити про різні явища духовного життя зі значною мірою категоричності.

Антирелігійні заходи мали масштабний характер і наносили відчутний удар по всіх віросповіданнях. Було посилено фінансовий тиск на священнослужителів і духовні центри; значно скорочено місіонерську діяльність церкви; внесено обмежувальні поправки до внутрішньоцерковних статутів; посилено “індивідуальну роботу” зі священиками, віруючими та їх сім’ями (щодо них частіше почали застосовувати засоби адміністративного і судового тиску); спрощено процедуру закриття культових споруд і, відповідно, знято з обліку значну частину молитовень; зруйновано і понівечено велику кількість позацерковних культових об’єктів – каплиць, придорожніх хрестів, святих джерел і т. п.; на противагу впливу релігійної обрядовості внесено елементи урочистості до процедур реєстрації шлюбів, новонароджених, поховань, ініційовано проведення низки нових радянських свят – днів колгоспника, комбайнера, кукурудзника, свят урожаю, міста тощо; для посилення контролю за церковно-релігійним життям організовано комісії сприяння контролю за дотриманням законодавства про культи та ін.

Антицерковна кампанія на західноукраїнських землях мала свої особливості. Причинами, що накладали певну специфіку на конфесійні процеси в цьому регіоні, були: більш високий рівень релігійності серед населення, наявність стійких греко-католицьких традицій і, відповідно, бажання представників влади посилити тут позиції Російської православної церкви як противагу греко-католикам. Тому ряд заходів антирелігійної кампанії проводилися тут не так широко як в інших областях республіки.

Починаючи з 1964 року політика в конфесійній сфері знову змінюється. Усвідомлення неспроможності покласти край на релігійності застосуванням силових методів, самовідданий опір віруючих та духовенства, висока зацікавленість і втручання міжнародних організацій змусили М. Хрущова згорнути антицерковний наступ.

У результаті форсованого наступу на церкву періоду 1958–1964 років вдосконалився механізм боротьби з релігією і церквою. Була створена спеціальна структура, яка включала в себе партійні і державні органи, систему підготовки кадрів, взаємодіючих громадських, культурних та державних організацій, спрямованих на формування та насадження антирелігійних, атеїстичних світоглядних орієнтирів у населення. Хрущовська антирелігійна кампанія підвела до розуміння необхідності певного перегляду форм і методів боротьби з релігією і церквою в плані здійснення основної ставки не просто на закриття церков (максимальне чисельне зменшення їх кількості), а на ліквідацію шляхів відтворення релігійності серед населення. Період 1953–1964 років характеризувався появою нових форм і методів атеїстичної роботи, на основі яких інтенсивно велось удосконалення механізму насадження атеїстичного світогляду в подальшому.

Таким чином, у відповідності з динамікою соціально-політичного й економічного розвитку країни релігійна політика змінювалася від відкритої конфронтації до певної лібералізації. Однак влада ніколи повністю не відмовлялася від узятого із самого початку курсу, спрямованого на повне викорінення релігії зі свідомості радянських громадян. Для досягнення цього вона застосовувала найрізноманітніші засоби, не цураючись ні насильства, ні лицемірства.

Публікації автора:

а) статті в провідних фахових наукових виданнях

1. Моренчук А. А. Політика перших радянських урядів у релігійній сфері // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки.– 1999.– № 5.– С. 144–148.

2. Моренчук А. А. Релігійна карта України початку 1953 р. // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту ВДУ. Вип. 5.– Луцьк: РВВ “Вежа”, 2000.– С. 47–49.

3. Моренчук А. А. Релігійна політика радянських урядів на уроках новітньої історії у 10-х класах // Сільська шк.: традиції і новаторство. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 24–25 жов. 2000 р.– Луцьк: Надстир’я.– С. 90–95.

4. Моренчук А. А. Ліквідація українських монастирів під час хрущовської антицерковної кампанії // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки.–2001.– № 10.– С. 56–61.

5. Моренчук А. А. Впровадження світської обрядовості в умовах хрущовської антицерковної кампанії // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки.– 2003.– № 8.– С. 5–8.

6. Моренчук А. А. Церква ЄХБ в умовах хрущовської антицерковної кампанії // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Зб. наук. пр.– 2003.– Вип. 163–164. Філософія.– С. 124–127.

7. Моренчук А. А. Релігійна політика М. Хрущова в Україні // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки.– 2003.– № 10.– С. 37–42.

8. Моренчук А. А. Життя іудейських громад в умовах хрущовської “відлиги” // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки.– 2004.– № 2.– С. 25–30.

9. Моренчук А. А. Хрущовська лібералізація церковно-релігійного життя в Україні // Сторінки історії: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Н. Ф. Гнатюк.– К.: ІВЦ “Політехніка”, 2004.– Вип. 19.– С. 136–142.

10. Моренчук А. А., Моренчук Т. А. Причини згортання хрущовської антицерковної кампанії // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки.– 2005.– № 6.– С. 65–69.

б) статті та тези виступів на наукових конференціях

11. Моренчук А. А. Особливості складання та перспективи розвитку релігійної ситуації в Україні // Тези доповідей міжнар. наук.-теорет. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні, культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” 20 лютого 2003 р., м. Тернопіль.– Тернопіль: Підручники & посібники, 2003.– С. 132.

12. Моренчук А. А. Щодо періодизації релігійної політики М. Хрущова // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень ’2003”. 20-27 жовт. 2003 р., Дніпропетровськ, Черкаси, Тернопіль. Т. 3: Історія.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.– С. 20–21.

13. Моренчук А. А. Особливості релігійної політики М. Хрущова в Західній Україні // Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства: Зб. тез доповідей міжнар. наук.-практ. конф., 13 трав. 2004 р.– Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004.– С. 196–197.

14. Моренчук А. А. Хрущовська лібералізація церковно-релігійного життя в Україні // Суспільство: історія, методологія дослідження, практика: Матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф. м. Тернопіль. 18 червня 2004.– Тернопіль, 2004.– С. 41–42.

15. Моренчук А. А., Моренчук Т. А. Проведення одночасного обліку релігійних громад, молитовних приміщень і майна церков в ході хрущовської антицерковної кампанії // Матеріали VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта ’2005”. Т. 18: Історія України.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.– С. 52–53.