У дисертації вирішено наукову задачу щодо розробки науково-методичних та практичних рекомендацій, які забезпечують здійснення реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин, що знайшло своє відображення в наступному: На теоретичному рівні: 1. Визначено теоретико-методичні основи реструктуризації промислових підприємств: 1.1. На підставі проведеного теоретичного аналізу обґрунтовано, що реструктуризація – це процес формування у підприємства потенційної спроможності до реагування, в т.ч. превентивного, на зміни зовнішнього середовища відповідно до стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних, правових і фінансових заходів, спрямованих на зростання його ринкової вартості. Визначено місце реструктуризації в площині зіставлення з подібними формами перетворень, а саме: «реорганізація» та «реінжиніринг» є окремими формами проведення реструктуризації підприємства, що концентруються на її організаційно-управлінських аспектах; «реструктуризація» і «реформування» є взаємопов’язаними паралельно-послідовними процесами, що мають спільні цілі_– зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоздатності продукції, покращення фінансово-економічних результатів діяльності, тощо, та різні методи їх досягнення; 1.2. Доповнено класифікацію видів реструктуризації такими ознаками: рівень ризику та регіональні джерела фінансування; 1.3. Сформульована генеральна ціль реструктуризації підприємства – зростання його ринкової вартості та запропоновано її декомпозицію через побудову «дерева цілей», що дозволяє відобразити підпорядкованість та взаємозв’язок між цілями різного рівня та забезпечує умови для розподілу відповідальності за їх досягнення через встановлення взаємозв’язку між цілями та ієрархічними рівнями підприємства; 2. Розроблено методичні підходи до здійснення реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин шляхом створення структурно-логічної схеми реструктуризації. Особливістю запропонованої схеми є виявлення реструктуризаційної позиції суб’єкта господарювання, прогнозування змін реструктуризаційного клімату, визначення пріоритетних напрямків розвитку та реструктуризації підприємства відповідно до них. Вперше в схему реструктуризації введено категорії: реструктуризаційного клімату як сукупності факторів зовнішнього середовища, що обумовлюють необхідність реструктуризації, сприяють чи протидіють досягненню її цілей; та реструктуризаційного потенціалу – сукупності маркетингових, виробничих, організаційних, інноваційних, фінансових, кадрових ресурсів і можливостей, що визначають готовність та здатність підприємства до формування та реалізації програми реструктуризації. На практичному рівні: 1. Визначено, що в сучасних умовах функціонування основними передумовами реструктуризації підприємств є такі: зовнішні – формування нової моделі інноваційного розвитку економіки та єдиного глобального бізнес-середовища, інтернаціоналізація виробництва, технологічна багатоукладність української економіки, велика енергоємність вітчизняних підприємств, необхідність підвищення рівня екологічності національного виробництва, зростання значення маркетингу; внутрішні – зміна стратегії розвитку підприємства, погіршення основних економічних та фінансових показників, кризовий стан підприємства та можливість банкрутства, необхідність ліквідації розриву між реальним та бажаним потенціалом суб’єкта господарювання, потреба в синхронізації виробництва відповідно до попиту, необхідність формування нового стилю керівництва, зниження якості трудового життя, потреба оптимізації структури активів та необхідність підвищення інвестиційної привабливості підприємства; 2. Досліджено реструктуризаційний клімат підприємств автомобільної галузі. Для забезпечення діагностики реструктуризаційного потенціалу підприємств розроблено комплексну систему оцінки його складових та методику розрахунку інтегральної абсолютної й інтегральної відносної оцінок реструктуризаційного потенціалу. Запропонована методика використана для дослідження реструктуризаційного потенціалу ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», що дозволило визначити його реструктуризаційну позицію та напрямки реструктуризації. 3. Обґрунтовано методичний підхід до здійснення реструктуризації організаційних структур управління на основі запропонованого алгоритму, основними етапами якого є: визначення цільових установок та стратегічне планування; діагностика поточної бізнес-системи; проектування реструктуризації ОСУ на основі реорганізації і адаптації та на основі моделювання системи бізнес-процесів; підготовка та реалізація процесів реструктуризації. Особливістю розробленого алгоритму є проведення реструктуризації організаційної структури управління в два етапи: через реорганізацію і адаптацію; та через моделювання системи бізнес-процесів. Розроблено систему показників оцінки параметрів бізнес-процесів; 4. З метою вирішення проблеми обґрунтування вибору форми реструктуризації підприємства розроблено модель у вигляді тримірної матриці, що інтегрує в собі критерії: конкурентоспроможність продукції підрозділу; значення підрозділу для стратегічного розвитку підприємства; прибутковість підрозділу. Модель розроблено на підставі синтезу результатів оцінок отриманих з використанням експертного методу, мультиплікативного критерію та дискримінантного аналізу. Запропоновано систему показників оцінки критеріїв матриці для виробничих, непрофільних та торгово-сервісних підрозділів підприємства; 5. З метою підвищення виробничо-інноваційного потенціалу підприємств розроблено: 5.1. Методику оптимізації складу персоналу, що базується на використанні запропонованого алгоритму та програмно-математичної моделі пакету MS Excel; 5.2. Методичне забезпечення процесу розвитку працівників, що ґрунтується на використанні розробленої «Карти знань»; 5.3. Основні напрямки удосконалення системи стимулювання праці в процесі реструктуризації підприємства на підставі досліджень мотивів праці, здійснених за допомогою розробленої комп’ютерної програми пакету Delfi. З метою удосконалення матеріального стимулювання розроблено програмно-математичну модель розрахунку змінної частини заробітної плати на основі комплексного підходу з урахуванням результатів роботи підприємства, підрозділів і успішності діяльності й рівня придатності окремих працівників; 5.4. Запропоновано стратегії розвитку інноваційного потенціалу підприємств залежно від їх реструктуризаційної позиції. | 