У дисертації зроблене теоретичне обґрунтування та практичне визначення шляхів подальшого розвитку операцій з формування ресурсної бази комерційних банків та вдосконалення процесів управління ними. Отримані результати свідчать про досягнення встановленої мети та дають підставу сформулювати наступні узагальнюючі висновки: 1.Комерційні банки постійно приділяють увагу процесам формування банківських ресурсів. Це обумовлюється жорсткою конкуренцією на ринку банківських послуг, яка загострює боротьбу за кошти клієнтів, а також спричиняє необхідність постійної підтримки оптимальної прибутковості діяльності банків. Прихід на український ринок іноземних банків, які мають ліпші ресурсні можливості, висуває перед банками завдання створення стабільної ресурсної бази, яка спроможна забезпечити досягнення цілей банківської діяльності, та в цілому існування банків в умовах висококонкурентного середовища. Однак існуючі теоретико–методологічні основи формування банківських ресурсів не завжди відповідають нагальним потребам та комплексно не розглядаються багатьма банками. 2.В даний час в економічній літературі немає однозначного визначення банківських ресурсів при збереженні єдиного підходу до цього поняття. Проаналізувавши існуючі точки зору, їх переваги і недоліки, запропоновано розглядати банківські ресурси у мікроекономічному та в макроекономічному аспектах. Банківські ресурси у мікроекономічному аспекті – це акумульовані банком за допомогою емісії пайових цінних паперів або отриманні в тимчасове користування на грошовому ринку кошти суб'єктів економіки на основі зобов'язальних правовідносин, а також кошти внутрішньобанківського походження, у т.ч. результати фінансової діяльності банку, що використовуються для подальшого розміщення згідно визначених банком напрямків з метою одержання прибутку, забезпечення ліквідності, зміцнення матеріально–технічної бази банку тощо. У макроекономічному аспекті банківські ресурси є сукупністю ресурсів усієї банківської системи країни, які є джерелом задоволення різноманітних потреб сімейних господарств, джерелом інвестицій для господарюючих суб'єктів та самих банків, фінансування потреб держави (бюджетного дефіциту), взагалі важливим важелем економічного зростання і структурної перебудови економіки. 3.В літературі розповсюджене лише вузьке трактування ресурсної бази як сукупності грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні банку. В дисертації обґрунтована доцільність застосування більш широкого трактування, коли в поняття «ресурсна база» включаються також організаційні і економічні ресурси (мережа філій, персонал банку, його матеріально-технічна база), що впливають на розвиток банку, є джерелом підтримки його конкурентних переваг та забезпечення надходження додаткових коштів (широке розуміння). Запропоновані нові критерії структуризації ресурсної бази банків: -за формою ресурсів, що її складають: на грошову, матеріально–технічну, організаційну, нематеріальні та людські ресурси; -за значенням ресурсів для банку: на ресурси, найбільш необхідні для здійснення банківської діяльності, які формують ядро ресурсної бази банку; та допоміжні ресурси та системи, що забезпечують функціонування ядра та банку в цілому; -за порядком створення ресурсів банку у складі ресурсної бази: на стартову, що є в розпорядженні банку на початку його діяльності і використовується у подальших операціях, та створену у процесі діяльності; -за терміном розпорядження: на постійну частину, тобто ресурси, що знаходяться у розпорядженні банку і можуть вилучатися тільки при його ліквідації або реорганізації, і тимчасову частину, тобто ресурси, що протягом визначеного терміну знаходяться у розпорядженні банку. Запропоновані підходи до структуризації стимулюють банк приділяти більше уваги всебічному вдосконаленню своєї діяльності з управління ресурсною базою, враховуючи причинно–наслідкові зв’язки у процесі її формування та використання. 4.В доповнення до існуючої класифікації банківських ресурсів в дисертації обґрунтована доцільність класифікувати їх ще за двома критеріями: за характером залучення (первинні і вторинні) та характером використання. Первинний характер має залучення ресурсів, що купуються банком на ринку безпосередньо в їх власників (залучаються ресурси держави, сімейних господарств, суб’єктів господарювання, яки виникли внаслідок здійснення господарської діяльності, з інших джерел отримання доходів і належать їм на правах власності). Вторинний характер має залучення ресурсів, які не належать безпосередньо кредитору банка, а вже залучені ним в інших суб’єктів на грошовому ринку. За характером використання виділена використана ресурсна база на формування портфеля доходних активів; ресурсна база, яка використана на створення матеріально–технічної і технологічної бази банку; не використана (резервна) ресурсна база. 5.Проаналізовані економічні та фінансові передумови формування банківських ресурсів на макроекономічному рівні (ступінь забезпеченості економіки грошовими коштами, пріоритети податкової політики, діючий порядок амортизації, характер інвестиційної та економічної політики, діяльність небанківських фінансово–кредитних установ, циклічність розвитку економіки). Ефективність формування банківських ресурсів суб’єктами господарювання визначається наступними чинниками: збільшення обсягів грошового обороту підприємств, підвищення їх прибутковості, зростання рівня прозорості їх діяльності, підвищення питомої ваги власних коштів в структурі джерел фінансових ресурсів підприємств, прискорення обороту обігових коштів. У дисертаційному дослідженні дано авторське трактування заощаджень сімейних господарств і розглянуті передумови та чинники їх формування. 6.Механізм формування ресурсної бази банку визначений як управлінський процес, який включає встановлення мети, її досягнення шляхом розробки низки завдань, здійснення впливу суб’єкта управління на об’єкт за допомогою інструментів та методів управління формуванням банківських ресурсів. Розглянута сутність та зміст окремих складових цього механізму. 7.У процесі розвитку ресурсної бази банківської системи України запропоновано розглядати три етапи, кожний з яких характеризується певним рівнем розвитку економіки, ринкових механізмів, макроекономічного та грошово–кредитного регулювання, банківського менеджменту і маркетингу у галузі залучення банківських ресурсів та сталістю і якістю процесу формування банківських ресурсів в цілому (1992–1994 рр., 1995–1999 рр., з 2000 р. до теперішнього часу). 8.Проаналізований стан власного капіталу комерційних банків України, і зроблені висновки відносно необхідності подальшої капіталізації банків. Виділені зовнішні джерела збільшення власних коштів банку (продаж звичайних акцій, продаж привілейованих акцій, емісія субординованих боргових зобов’язань, обмін акцій на боргові цінні папери), обгрунтована роль та функції одного з найважливіших джерел ресурсів – прибутку банку, який створюється як результат продажу банківських послуг. 9.Проведений порівняльний аналіз основних методик нарахування дивідендів на капітал банків: залежно від моменту продажу акцій та незалежно від цього терміну, і сформульовані висновки про доцільність їх застосування з метою посилення стимулюючого впливу на формування акціонерного капіталу банків. 10.На основі уточнення класифікації депозитів фізичних та юридичних осіб проаналізована практика відкриття банками різних видів рахунків і внесені пропозиції щодо її вдосконалення. Пропонується використання банками ощадних рахунків ринку капіталів, ATS–рахунків, ощадних рахунків для VIP–клієнтів, рахунків для придбання дорогоцінних металів. 11.Важливе значення у процесі управління ресурсною базою банку має маркетинг. Аналіз сучасної банківської практики довів слабку гнучкість чинних умов вкладів, що відкриваються банками різним категоріям вкладників. В дисертації обгрунтована доцільність відкриття двох нових видів вкладів: платіжного депозиту та ануїтетного вкладу, умови яких найбільш пристосовані до потреб кожного вкладника. Для конкретного комерційного банку ВАТ “Кредобанк” розроблені умови та порядок відкриття вкладів “Автовклад” та “Партнерський вклад”, які до цього ним не практикувалися. 12.У системі гарантування вкладів населення обгрунтовані шляхи підвищення ролі страхування. При цьому банк сам може виступати страхувальником, що буде додатковим аргументом залучення вкладників, або продаватиме поліси страхування своїм клієнтам. Остання послуга дозволить йому одержати додатковий дохід у вигляді комісійних від реалізації страхових продуктів. 13.Як засіб активізації процесу залучення потенційно привабливих клієнтів запропоновано створення постійно діючої маркетингової програми; системи контролю якості обслуговування клієнтів; проведення рекламних заходів, які сприяють підтримці соціально–привабливого іміджу банку; створення “Елітного клубу” для роботи з великими клієнтами, а також обгрунтовані кроки щодо створення необхідного іміджу банку. 14.Сутність ризиків, що впливають на формування банківських ресурсів, полягає у змінах вартості активів та зобов’язань банків під впливом різноманітних чинників. Запропоновані критерії класифікації цих ризиків, розглянуті окремі їх види (юридичний, конкуренції, економічні, політичні, репутації, зловживань, концентрації, технологічний, операційний). Доведено, що ключове місце в системі цих ризиків займають фінансові ризики (ліквідності, відсотковий, неплатоспроможності, валютний, інфляційний) та внесені пропозиції щодо вдосконалення практики управління ними. 15.В дисертаційному дослідженні запропоновано використання математичної моделі щодо управління формуванням ресурсної бази банку та застосування симплексного методу, цільовою функцією якого є максимізація прибутку, а система обмежень містить коефіцієнти, які грунтуються на показниках розміру джерел пасивів та активів банку, враховують необхідність дотримання нормативів достатності власного капіталу, ліквідності банку, показників ділової активності та інших показників, що використовуються в процесі аналізу та регулювання діяльності банків, застосування якого дозволить розрахувати структуру пасивів та структуру активів банку, яка забезпечить достатній рівень прибутковості при підтримці прийнятного рівня ризику та збереженні необхідного для сталої роботи банку рівня ліквідності. | 