Анотація до роботи:

Половнікова С.Ю. Ресурсозбереження в розширеному відтворенні трансформаційної економіки України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічний наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сутності і тенденцій розвитку ресурсозбереження в Україні та через осмислення цієї категорії – основних закономірностей вдосконалення господарського механізму ресурсозбереження в розширеному відтворенні трансформаційної економіки України. У роботі розглянуті основні напрямки якісного вдосконалення механізму та управління ресурсозбереженням. Зазначені підходи до формування ефективної фінансової політики та засобів, мотивації і стимулювання у сфері ресурсозбереження.

Розроблено пропозиції відносно створення відповідної нормативно-правової бази і структурно-організаційного забезпечення ресурсозбереження.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у розробці концептуальних засад розвитку ресурсозбереження в Україні у відповідності до наявних економічних реалій. Теоретичний аналіз і узагальнення практики ресурсозбереження дали змогу виділити такі положення і висунути пропозиції щодо вдосконалення механізму ресурсозбереження на основі досягнень науки.

1. Вивчення ресурсозбереження, як економічної категорії, передбачає використання принципів і засобів формальної логіки і матеріалістичної діалектики, зокрема генетично-структурного методу, який дозволив здійснити аналіз категорії, визначити її сутність та економічну природу. Використання принципу системності дозволило розглянути ресурсозбереження як складову сучасної економічної системи, що надало аналізованій категорії загальних якостей і властивостей органічної єдності – це дало змогу визначити місце ресурсозбереження в системі інших економічних категорій.

2. Економічною основою ресурсозбереження є ті чи інші види ресурсів, які набувають форми заощаджених коштів та виражають економію суспільно-необхідних витрат праці. Це проявляється як частина доходу будь-якого суб’єкта ресурсоспоживання, яка утворилась внаслідок зростання доходу завдяки зменшенню витрат ресурсів.

3. Зміст ресурсозбереження, як економічної категорії, слід розглядати у таких аспектах:

ресурсозбереження як процес раціонального використання усіх видів ресурсів;

ресурсозбереження як результат, як сума суспільно-значимих економічних ефектів;

ресурсозбереження як організаційно-економічна система, тобто як сфера економічної діяльності суспільства.

4. Економічна природа ресурсозбереження визначається, по-перше, тим, що воно об’єктивно існує і розвивається як певна сфера економічної діяльності; по-друге, його природа залежить від особливостей результатів ресурсозбереження. Результати ресурсозбереження проявляються безпосередньо в процесі виробництва та в широкому спектрі екстерналій.

5. В Україні в основному створено енергоринок, що є основним чинником здійснення заходів з енергозбереження, оскільки за умов посилення конкуренції між суб’єктами економіки ринковий механізм ресурсозбереження стимулює економне і раціональне використання енергоресурсів, що змушує виробників спрямовувати свої зусилля на випуск енергоефективної техніки. Роль держави залишається вирішальною у сфері ресурсозбереження, саме держава за допомогою не тільки прямого контролю, а й непрямих методів економічного, правового, організаційного впливу має достатні можливості для визначення довготермінової стратегії розвитку цієї сфери, тим самим забезпечуючи конкурентоспроможність української економіки.

6. Господарський механізм ресурсозбереження – це важливий елемент механізму господарювання та реалізації економічних відносин у сфері ресурсозбереження. Він дає уявлення про характер і масштаби перерозподільчих процесів, направленість їх впливу на відтворення, відображає сутність економічних інтересів суб’єктів діяльності з ресурсозбереження. Елементами механізму ресурсозбереження є форми, методи та інструменти його здійснення.

7. В Україні політика ресурсозбереження має здійснюватися у межах довготермінової стратегії, спрямованої на реалізацію довгострокових цільових державних програм ресурсозбереження. На всіх рівнях господарювання стратегія ресурсозбереження має набути природозберігаючої, екологічної спрямованості як єдино перспективного напрямку сталого розвитку і прогресу.

8. Економічні механізми програмно-цільового підходу до енергозбереження передбачають створення програм на таких принципах:

програмне фінансування енергозбереження;

проектування енергозбереження;

експертна перевірка і доопрацювання програмних документів;

програмно-цільове управління процесами енергозбереження.

9. Державне фінансування, що залишається основним джерелом фінансових ресурсів ресурсозбереження, потребує вдосконалення шляхом впровадження гнучких стимулюючих методів та форм. Актуальною проблемою виступає не тільки вдосконалення нормативного підходу до фінансування ресурсозбереження, а й впровадження таких елементів фінансування, які спрямовані на кінцеві результати діяльності з ресурсозбереження. Саме такий підхід зможе допомогти поєднувати, з одного боку, гарантування державою певного рівня фінансування, а з іншого – стимулювати зацікавленість суб’єктів господарювання у ресурсозбереженні.

Публікації автора:

1. Половнікова С.Ю. Проблема зниження енергоємності у перехідний період України // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць. – К.: Академія муніципального управління. – 1999. – С. 180-184.

2. Батура О.В., Половнікова С.Ю. Макроструктурні пріоритети України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ – 2000. – Випуск 42. – С. – 13-20.

3. Половнікова С.Ю. Історичні аспекти ресурсозбереження як фактора сталого розвитку // Вісник ДДФЕІ “Економічні науки”. – 2001. – № 1. – С. 24-27.

4. Половнікова С., Слизький О. Якість металопродукції як чинник в системі ресурсозбереження // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. – 2001. – № 7. – С. 52-55.

5. Половнікова С.Ю. Необхідність ресурсозберігаючої економічної моделі ринкових форм в Україні // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць. – К.: Академія муніципального управління. – 2001. – Вип. 8. – С. 55-59.

6. Шукіс І.З., Половнікова С.Ю. Формування привабливого інвестиційного клімату в сфері енергозбереження // Матеріали Першої міжвузівської науково-практичної конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах”. – Дніпропетровськ, ДДФЕІ. – 2000. – С.425-427.

7. Половнікова С.Ю. Енергозбереження: механізм та методи управління // Держава та регіони. – Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – 2001. – №3. – С.45-50.

8. Половнікова С.Ю. Формування джерел надходжень коштів до спеціалізованих фондів енергозбереження // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні”. – Дніпропетровськ: ДДФЕІ. – 2002. – С. 222-223.

9. Половнікова С.Ю. Ринкові важелі ресурсозбереження // Матеріали Другої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова – 2002”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – №6. – С.42-44.