На основі виконаного дисертаційного дослідження розв’язана важлива наукова проблема розроблення теоретико-методичних засад оптимізації процесу використання ресурсів у СТК регіону та визначення напрямів практичного забезпечення ресурсозбереження у Харківській області. В роботі сформульовано наступні теоретико-методологічні та практичні висновки: 1. Ресурсозбереження є однією з підсистем природокористування, яка органічно взаємодіє з іншими системними блоками. Тому суспільно-географічне дослідження ресурсозбереження можна розглядати як частину дослідження просторової організації природокористування. Під поняттям ресурсозбереження з суспільно-географічної точки зору розуміємо діяльність із здійснення процесу кругообігу в суспільно-територіальній системі речовини та енергії з її мінімальним витратами на всіх етапах суспільного циклу (добування, виробництво, споживання, обробка відходів) та найменшим негативним впливом на людину та природні системи. 2. Головна мета суспільно-географічного дослідження процесу ресурсозбереження – розроблення засад регіональної політики ресурсозбереження на різних територіальних рівнях на основі кількісних показників процесу ресурсозбереження. На основі використання еколого-економічних та суспільно-географічних методів розроблено алгоритм суспільно-географічного дослідження ресурсозбереження, який містить 5 основних етапів. 3. У порівнянні з 1990 р. у СТК Харківської області відбулося зменшення обсягів споживання майже всіх видів ресурсів, що пов’язано зі спадом виробництва, який супроводжувався зниженням загальної ефективності господарювання. Територіальна структура споживання СТК характеризується високим рівнем концентрації, що дає змогу виділити дві основні зони ресурсоспоживання. 4. Аналіз динаміки поводження з вторинними ресурсами в СТК області дозволив встановити негативні тенденції, які полягають у збільшенні обсягів накопичення та зменшенні обсягів використання вторинних ресурсів. На основі аналізу просторового розподілу поля потенціалу техногенної сировини визначено район перспективного розміщення промисловості з переробки вторинних ресурсів, який знаходиться у межах м. Харків, Харківського, Зміївського, частини Чугуївського та Балаклійського районів. 5. За результатами кластерного аналізу ефективності використання природних ресурсів в СТК регіонів України Харківська область увійшла до третьої групи регіонів, які характеризуються відносно високою ефективністю господарювання. Найбільш ресурсоємним напрямом споживання в Харківській області визначено використання земельних та паливно-енергетичних ресурсів. 6. Встановлено наявність нелінійного зв’язку між індексом ресурсоспоживання та індексом ресурсоємності використання природних ресурсів, характер якого залежить від укладу господарського комплексу, який в залежності від ступеню розвитку може мати переважаючі риси аграрного, індустріального та постіндустріального укладу. Накопичення доданої вартості від експлуатації природних ресурсів сприяє випереджаючому зростанню третинного сектора та інфраструктури території, що призводить до розриву між обсягами та ефективністю споживання. 7. За результатами типізації та районування Харківської області за ефективністю ресурсокористування виділено п’ять підрайонів: з високими (Первомайсько-Зміївський), середніми (Краснокутський, Лозівський, Куп’янський) та низькими (Харківський) показниками ресурсоємності, що дозволило сформулювати довгостроковий та короткостроковий рівень планування заходів із ресурсозбереження. 8. Регіональна політика ресурсозбереження є основою розробки прикладних програм ресурсозбереження і реалізується за рахунок правових, адміністративно-планових та економічних важелів. Інформаційною основою її функціонування є ГІС ресурсозбереження. В результаті дослідження засад регіональної політики ресурсозбереження Харківської області нами розроблено рекомендації довгострокового та короткострокового рівнів планування, які враховують видовий, галузевий, цикловий та районний підходи. 9. Ефективна структурна перебудова СТК Харківської області, з метою прискорення ресурсозбереження, можлива лише при трансформації територіальної організації господарського комплексу, яка полягає у переході від моноцентричної до поліцентричної моделі функціонування поселенської системи, збільшенні економічної ролі та розширені обслуговуючих функцій міст обласного значення, децентралізації розвитку третинного та четвертинного секторів економіки. 10. На підставі загальної позитивної динаміки трендів макроекономічної ситуації, ресурсокористування та інноваційної активності за 2000 – 2006 рр. зроблено висновок про перспективність формування на найближчу перспективу ресурсозберігаючої моделі господарювання в Харківській області. Формування ресурсозберігаючої моделі пов’язано зі зростанням абсолютних обсягів валового регіонального продукту, стабілізацією та зниженням обсягів спожитих ресурсів, інтенсифікацією інноваційної ресурсозберігаючої діяльності. | 