Результати роботи дають підстави для здійснення наступних висновків: 1. Людський вимір регіональної політики базується на імперативах розвитку процесів глобальної соціалізації суспільства, складовою частиною яких є шлях до соціалізації економіки. На регіональному рівні спостерігається більш тісний зв’язок економіки, соціальної сфери та населення. Тому на регіональному рівні не тільки реалізується соціальна функція держави, а й самостійно формується політика соціалізації і саме тут ресурсний фактор відіграє значну роль у досягненні прогресивних зрушень в економіці. Враховуючи те, що ресурси - це стимулюючий та обмежуючий чинник процесів розвитку територіальних систем, правомірним є дослідження процесів соціалізації економіки регіону крізь призму ресурсного забезпечення цього процесу. 2. Дослідження зарубіжного досвіду побудови соціального ринкового господарства дозволило визначити основні принципи його побудови, до яких відноситься: принцип індивідуальності, солідарності, субсидіарності та рівних можливостей. Аналіз досвіду соціалізації економіки розвинених країн засвідчує необхідність підвищення ролі держави у регулюванні соціальних та економічних процесів, концентрації уваги на розподілі та перерозподілі суспільного продукту, досягненні політичної і громадянської злагоди, і що є основним – формуванні дієздатної людини, яка відповідає за свій добробут. Світовий досвід соціалізації економіки демонструє також, що для досягнення зростання рівня виробництва і покращення рівня життя населення необхідно раціонально поєднувати ринкове регулювання на мікро- та мезорівні з державним впливом на макроекономічні процеси. 3. Проблема соціалізації економіки піднімає питання про первинність „соціального” та „економічного”. Автор наголошує, що без побудови «економіки розвитку» метою якої є досягнення економічного зростання не може бути забезпечено її ефективної соціалізації. Лише міцне економічне підґрунтя сприятиме забезпеченню стабільності соціалізаційних процесів в економіці та суспільстві в цілому. 4. Встановлено, що дослідження соціалізації економіки регіону доцільно здійснювати враховуючи адаптаційний аспект розвитку економічної системи, що проявляється у формуванні нових пріоритетів розвитку, зорієнтованих на загальносуспільні цінності та якомога ширше задоволення комплексу потреб населення. Адаптаційний аспект соціалізації пов’язаний також із становленням соціальних інститутів, до яких належить соціальна конкуренція. Економічна конкуренція сприяє сегментації економічної діяльності, а соціальна конкуренція - активізації економічної та соціальної діяльності людини та суб’єктів економічної діяльності. Соціальна конкуренція проявляється на рівні індивідів, підприємств і територій та у всіх сферах суспільного життя прямо чи опосередковано пов’язаних з економікою. Вирішення проблеми формування ефективної соціальної конкуренції вимагає подальшого вдосконалення прозорого мотиваційного механізму залучення до праці і розширення співпраці суб’єктів господарювання на засадах посилення їх соціальної відповідальності. 5. Розподільчий аспект соціалізації економіки передбачає формування міжбюджетних відносин на засадах соціальної та територіальної справедливості. На думку автора, потребує реформування механізм обов’язкових платежів, механізм дотацій вирівнювання та механізм управління фінансовими потоками в частині визначення розпорядника коштів. В умовах поєднання централізованих та централізованих методів регулювання господарської діяльності потребує вирішення проблема соціалізації обласного та місцевого бюджетів через зміцнення фінансової забезпеченості місцевого самоврядування шляхом мобілізації доходів місцевих бюджетів та розширення власних повноважень у соціальній сфері. 6. В дослідженні обґрунтовано, що у якості результативного аспекту соціалізації економіки слід розглядати процеси позитивних зрушень, здатних забезпечити економічне зростання і підвищення якості життя населення. Відображенням результуючого аспекту соціалізації економіки є становлення інституту середнього класу. Основними критеріями віднесення населення до названого соціального статусу є рівень матеріального забезпечення, суспільної активності, підприємницької культури, освіченості, стандартів споживання. 7. Основним ядром соціалізації економіки є трудовий потенціал регіону. Його демографічні особливості, специфіка зайнятості населення, умови та масштаби розвитку безробіття, професійно-кваліфікаційних рівень працівників, особливості міграційних процесів визначають можливість активізації соціалізаційних процесів. Із зростаючою роллю людини у підвищенні ефективності функціонування економіки пов’язаний актуалізаційний аспект соціалізації економіки. 8. Визначені автором стратегічні цілі розвитку Кіровоградської області в умовах соціалізації економіки можуть бути реалізовані при забезпеченні: соціальної відповідальності суб’єктів економічної діяльності, в т.ч. бізнесу; вільного доступу до зовнішніх ринків; функціонування механізмів співвласності з метою розширення участі працівників у прийнятті управлінських рішень та розподілі прибутку; територіальної та соціальної справедливості розподілу фінансових ресурсів і доступу до матеріальних благ і послуг; регіонального партнерства на основі раціоналізації відносин між регіональною та місцевою владою; умов для самореалізації творчих і трудових потенцій; підвищення доходів населення та рівня їх соціальної захищеності. 9. Адаптація регіонального управління до потреб соціалізації економіки передбачає соціалізацію його функцій та повноважень. Здійснення цього можливе за умов вдосконалення методів та внутрішніх механізмів організації та координації управлінської діяльності з метою забезпечення розвиненості інститутів демократії, які гарантують права, забезпечують економічну свободу людини та сприяють соціальній безпеці в суспільстві. Цьому сприятиме проведення адміністративно-територіальної реформи та становлення реального самоврядування на місцях, яке дасть можливість реально розпоряджатись ресурсами територій, забезпечуючи при цьому активні мотивації для розвитку територій та соціалізацію всіх сфер економіки, реалізацію пріоритетних напрямів розвитку територій. | 