В дисертаційній роботі апробовано сукупність нових методичних підходів дослідження рівня життя населення, які знайшли відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату та методики оцінки ступеню добробуту населення України в цілому та в розрізі регіонів, а також окремих соціально-демографічних угрупувань. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. В умовах економічної кризи особливого значення набувають проблеми стабілізації і зростання рівня життя, створення умов для повноцінного відтворення та функціонування трудового потенціалу. Категорія “рівень життя” набуває особливого значення, інтегруючи характеристики всіх складових життєдіяльності людини, стає своєрідним критерієм загальної оцінки ефективності державної соціально-економічної політики. 2. В контексті формування державної соціальної політики особливого значення набуває адекватна оцінка потреб населення та можливостей суспільства їх забезпечити. Відповідно нагальною необхідністю стає запровадження у практику статистичного аналізу та управління, розробки цільових програм системи індикаторів рівня життя населення і соціальних нормативів та стандартів. Це дозволить не тільки налагодити моніторинг рівня життя населення, а й активно впливати на його зростання як у кількісному, так і в структурно-якісному плані. 3. Відсутність адекватної системи показників не дозволяє визначити реальний якісний стан рівня життя різних соціальних верств населення та здійснити їх структурне ранжування. Ефективна державна політика, спрямована на забезпечення досягнення відповідного життєвого рівня населення, може бути реалізована лише за умови всебічного врахування системної дії комплексу соціально-економічних чинників, та застосування повної та репрезентативної системи показників оцінки рівня життя. 4. В умовах ринкової економіки підґрунтям соціального захисту населення може стати система соціальних нормативів, які одночасно відображають особливості соціальної системи та виступають інструментом регулювання тих чи інших процесів у суспільстві. Розробка та впровадження державних мінімальних соціальних стандартів має бути спрямована на фінансове забезпечення основних конституційних прав громадян, зміцнення фінансової бази та збереження єдиного соціального простору у всіх регіонах країни, тобто державні мінімальні стандарти повинні знайти своє відображення в державному та місцевих бюджетах і сприяти вирівнюванню соціального забезпечення громадян у розрізі областей, районів та інших адміністративних одиниць. 5. Результати аналізу доходів та витрат населення на базі даних обстеження умов життя домогосподарств у 1999-2000 рр. підтверджують, що найбільш точно відображають матеріальний добробут сукупні витрати домогосподарств. Отже, для аналізу життєвого рівня населення необхідно використовувати не традиційний підхід, який спирається на середньодушові доходи населення, а брати до уваги середні сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого. 6. Комплексний аналіз рівня і структури доходів та витрат населення України протягом останнього десятиріччя минулого століття свідчить про погіршення рівня та якості життя населення, яке проявляється у зменшенні реальної заробітної плати працюючих, суттєвого збільшення частки витрат на споживання у структурі доходів населення. 7. Погіршилася структура сукупних витрат малозабезпечених домогосподарств, про що свідчить суттєве збільшення частки витрат на харчування на фоні зменшення частки витрат на непродовольчі товари та послуги. А згідно з міжнародними критеріями частка витрат на харчування належить до переліку головних показників оцінки рівня життя добробуту населення – якщо витрати на харчування дорівнюють двом третинам доходу сімей, це вже є сигналом небезпеки. 8. Відбулися суттєві зміни і в структурі харчування населення України: при скороченні споживання хлібопродуктів, картоплі, фруктів, цукру та м’ясопродуктів, збільшилось споживання жирів рослинного та тваринного походження, рибопродуктів, яєць, овочів та молочних продуктів. Це призвело до зменшення вмісту протеїнів в раціоні (особливо за рахунок хліба та м’ясопродуктів) і до збільшення вмісту жирів (в основному, за рахунок підвищеного споживання жирів рослинного походження). 9. Розшарування населення за рівнем добробуту триває – зростання добробуту багатших відбувається на фоні істотного зубожіння бідних верств населення. 10. Зниження реальних доходів населення та поширення бідності за часів ринкових реформ – це результат не тільки падіння рівня виробництва та високої інфляції, але і наслідок відсутності ефективних механізмів адаптації до нових умов. Реальні доходи населення протягом 1990-2000 рр. знизилися у 4,4 рази, реальна заробітна плата - майже в 4 рази, а реальна пенсія – в 6,5 рази. Це призвело до того, що бідність набула масових масштабів. До того ж, вона охопила не тільки непрацездатних, безробітних, але й зайнятого у виробництві населення – з’явився прошарок так званих “нових бідних” – кваліфікованих працівників. 11. Поширилася диференціація населення, які відносяться до різних соціальних груп, зокрема за професійною приналежністю. Безумовно, таке становище призвело до поглиблення соціальної нестабільності у суспільстві та до зниження трудових стимулів. Не останню роль в цьому належить і наявність заборгованості по оплаті праці. В умовах економічного спаду на фоні фактичного усунення держави із сфери регулювання доходів, відбулася поляризація суспільства і стала ще одним фактором зростання соціальної напруги в Україні. 12. Суттєво впливає на рівень життя домогосподарства його розмір. Дані обстеження умов життя домогосподарств у 2000 р. доводять існування зворотного зв’язку між цими показниками. Так, якщо серед найбідніших верств населення (нижчий дециль) в середньому розмір домогосподарства дорівнював 4,14 осіб (в тому числі 1,83 неповнолітньої дитини), то серед найбагатших (вищий дециль) – лише 2,86 (1,36 дитини до 18 років) . До того ж, із зростанням в сім’ї кількості дітей значно погіршується його добробут. 13. Метою соціальної політики держави має бути створення умов для розвитку та функціонування соціальних відносин, всебічного розвитку творчого потенціалу населення. Ринкова економіка передбачає зміну самої системи державного регулювання, потребує нових, адекватних умовам ринку, податкове законодавство, систему законів щодо захисту прав споживача та соціальному забезпеченню і т. ін. Також відчутна потреба у правовому забезпеченні масової приватизації державного та муніципального майна. 14. Водночас важливою проблемою формування ефективної соціальної політики є забезпечення балансу між її компенсаційною та мотиваційною функціями. Перенесення акцентів на будь-яку з них загрожує або розвитком патерналістських настанов і зниженням стимулів до активної поведінки працездатних верств населення, або вкрай тяжким становищем соціально вразливих верств, соціальною напругою в суспільстві. | 