Анотація до роботи:

Озель Д.М. Роль документарних акредитивів у розвитку міжнародних розрахунків комерційних банків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2009.

У дисертації досліджено теоретичні та практичні аспекти проведення акредитивних операцій, здійснено комплексний аналіз цих операцій. Обґрунтовані передумови та особливості проведення міжнародних розрахунків в Україні; систематизовані форми, методи, інструменти міжнародних розрахунків; удосконалено п’ятирівневу класифікаційну модель здійснення міжнародних платежів; розроблені методологічні підходи до побудови оптимальної стратегії тарифної політики банку за акредитивами; досліджено концептуальні напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення операцій за акредитивами. Розроблені вимоги до складання основних документів за акредитивом та наведено методичні положення щодо оцінки економічної ефективності документарних операцій.

Розроблені критерії щодо оформлення оптимальних платіжних умов зовнішньоекономічного контракту, який передбачає розрахунки за допомогою акредитивів; запропонована функціональна модель процесу перевірки документів та дій банку-емітента у разі представлення документів з розбіжностями. Розкрита інноваційна роль акредитива як інструмента фінансування торгівлі та розглянуті перспективи електронного представлення документів за акредитивами.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки та сформулювати рекомендації, які характеризуються науко-вою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

1. На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких відносяться: ефективність державних заходів щодо зовнішньо-економічного регулювання, політичні та економічні відносини між країнами, позиція країни на товарних та грошових ринках, валютне законодавство, конвертованість валют, стан платіжних балансів, банківська практика, різниця в темпах інфляції в окремих країнах, міжнародні торговельні правила та звичаї, регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів, умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод. Це зумовлює необхідність виокремлення міжнародних розрахунків в самостійну систему з виділенням таких елементів, як форми, методи та інструменти міжнародних розрахунків. Такій системі, яка опосередковує обмін товарно-матеріальних цінностей, притаманна низка специфічних рис: уніфікований та документарний характер, проведення операцій у різних валютах, застосування валютних обмежень.

2. Процес становлення та розвитку міжнародних розрахунків в Україні відрізняється специфікою, яка зумовлена історичними подіями розпаду СРСР, що призвели до розриву існуючих зовнішньоекономічних зв’язків, відсутності підготовлених управлінських кадрів, здатних приймати відповідні рішення в нових умовах, відсутності ефективного банківського сектору, а також відповідних структур для регулювання зовнішньоекономічних відносин тощо. Оскільки негативний вплив зазначених факторів відчувається і понині, на сучасному етапі розвитку міжнародних розрахунків в українських умовах необхідно вирішити такі стратегічні завдання, а саме: перехід до активної експортоорієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямо-ваного формування експортного потенціалу у пріоритетних галузях економіки, забезпечення ефективної структури експорту та імпорту, послідовна лібералізація сфери зовнішньоекономічної діяльності різних форм власності й управління з ефективною роллю держави у цій сфері, удосконалення відповідних законодавчих актів, динамізація інтегрованого входження України у світове господарство, проведення виваженої політики диверсифікації торгових партнерів для країни, залучення інвестицій та кредитів, вирішення проблеми інформаційної відкритості комерційних банків, активна популяризація всіх форм, методів та інструментів розрахунків для українських експортерів та імпортерів.

3. Розвиток міжнародних розрахунків характеризується з позицій загального розвитку міжнародних розрахунків, теорій міжнародних розрахунків та систем міжнародних розрахунків. Такий підхід підтверджує, що у різних конкретних соціально-економічних умовах, особливо на міжнародних ринках, формується синтез теорій, які найбільше відповідають даній ситуації, для побудови стратегії та механізмів реалізації інституційної політики держави стосовно регулювання міжнародних розрахункових операцій.

4. Міжнародні розрахунки систематизуються за формами платежу (готівкова – безготівкова; документарна – недокументарна), методами платежу (аванс, оплата по факту відвантаженої продукції, акредитив, інкасо, оплата за відкритим рахунком), інструментами платежу (чек, вексель, банківський переказ, пластикові картки). При цьому роль документарного акредитива в системі міжнародних розрахунків полягає в тому, що він є провідним методом розрахунків, який враховує інтереси як експортера, так і імпортера завдяки унікальному поєднанню таких функцій, як гарантійна, платіжна, кредитна. Така особливість акредитива відображається у п’ятирівневій класифікаційній моделі здійснення міжнародних платежів, суть якої полягає у виділенні та ранжуванні методів міжнародних розрахунків з позиції привабливості та вигідності одночасно як для експортера, так і імпортера.

5. Документарні акредитиви класифікуються в залежності від способу виконання, валюти, можливості внесення змін чи ануляції, надання додаткових зобов’язань, наявності покриття, виду зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарської діяльності, а також виділяються специфічні види акредитивів. При проведенні такої класифікації повинен застосовуватися принцип вигідності та прийнятності того чи іншого виду акредитива для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

6. З метою оформлення оптимальних платіжних умов зовнішньо-економічного контракту, який передбачає розрахунки за допомогою акредитивів, необхідно виділяти такі критерії: вид акредитива та термін його виставлення; найменування банку-емітента, авізуючого, виконуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого банків; валюта та сума акредитива; визначення засобу комунікації; можливість коливання по сумі акредитива, кількості чи інших характеристик товару; спосіб виконання та термін дії акредитива; остання дата відвантаження продукції; перелік документів за акредитивом та вимоги до них; термін для представлення документів; дозвіл на часткове відвантаження та перевантаження товару; місце призначення та місце відвантаження товару; можливість рамбурсу; підпорядкованість Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів; розподіл комісій.

7. Національне законодавство у сфері здійснення акредитивних операцій повинно узгоджуватися з міжнародними правилами та нормами (зокрема з УПДА №600 – Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів №600 та іншими документами), а також враховувати специфіку та особливості проведення таких операцій в Україні. Положення НБУ, які регулюють операції за акредитивами, містять посилання на застарілі міжнародні правила, не передбачають та не узгоджуються з новими термінами, поняттями, формулюваннями УПДА №600, не враховують нові строки, передбачені УПДА №600, для перевірки документів за акредитивами та повідомлення про розбіжності у таких документах, а також строки для закриття акредитивів банком-емітентом, не передбачають бухгалтерської моделі обліку операцій з негоціації документів тощо. Крім того, на порядок проведення операцій з акредитивами впливають також встановлені обмеження валютного законодавства, а також вимоги щодо обов’язкового резервування за такими операціями. Тому з метою усунення цих невідповідностей необхідно негайно вносити зміни або скасовувати деякі положення НБУ з питань регулювання акредитивних операцій.

8. Перевірка документів за акредитивом є основним завданням банків та характеризується значними витратами часу. Для оптимізації роботи з акредитивами перевірка документів повинна проводитися за трьома напрямками: відповідність умовам акредитива, положенням Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів та міжнародній банківській практиці. З метою визначення основних етапів перевірки банком документів та встановлення алгоритму дій банку-емітента в разі виявлення розбіжностей у документах за акредитивом розроблена відповідна функціональна модель.

9. Тарифна політика банку за документарними акредитивами має бути направлена, по-перше, на укріплення конкурентної позиції банку на ринку документарних операцій у відповідності з його стратегічними пріоритетами та завданнями, по-друге, на створення сприятливих для клієнтів умов співробітництва з банком і, по-третє, на підвищення ефективності діяльності банку загалом. При цьому варто враховувати, що на досить високу вартість акредитивних операцій для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності впливають, перш за все, фактори ризиковості та затратності цих операцій для банку.

10. Лінійна модель залежності між факторами (обсяги експорту товарів та послуг з України, обсяги імпорту товарів та послуг в Україну, розмір активів ВАТ “Укрексімбанк”) та показником обсягів документарних операцій завдяки проведеному кореляційно-регресійному аналізу не підходить для обґрунтування тенденцій розвитку та прогнозування обсягів документарних операцій. Тому, використовуючи інший метод – метод прогнозування тенденцій на основі трендів, застосовуючи додаткові статистичні показники, а також враховуючи дії факторів, які мали найбільший вплив на обсяги акредитивів (в тому числі: активізація міжнародної торгівлі з іншими країнами, державне регулювання експортно-імпортних операцій, використання акредитивів в якості інструментів залучення міжнародних кредитів, зміни тарифної політики банку тощо), для прогнозу тенденції щодо кількості експортних акредитивів (Y) обрано ступеневий тренд, який описується наступною функцією від часу (х): Y = 50,072x^0,2861, а для кількості імпортних акредитивів (Z) функцією від часу (x): Z = 0,2979x² – 4,4804x + 61,274. З використанням отриманих моделей встановлено, що кількість експортних акредитивів на 3 квартали вперед майже не зміниться у порівнянні з попередніми періодами, що досліджуються. Натомість, існує тенденція щодо стрімкого зростання кількості імпортних акредитивів (майже на 40%).

11. У проведенні експортно-імпортних операцій важливу роль відіграє організація та здійснення операцій з торговельного фінансування. Для банку це дає змогу збільшити свою ресурсну базу за мобілізації фінансових ресурсів, розширити спектр банківських послуг. Але особливого значення такі операції набувають на загальнодержавному рівні, оскільки сприяють розвитку торговельно-економічних відносин з іншими країнами. Для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності операції торговельного фінансування вигідні, оскільки вони призводять до: зменшення ризиків, відкриття можливостей щодо співпраці з новими партнерами, збільшення обсягів продажів, оптимізації фінансових потоків за рахунок економії власних оборотних коштів, спрощення валютного контролю, здешевлення ресурсів у порівнянні з кредитами тощо. Крім того, переуступка виручки також розглядається як варіант використання акредитива в якості фінансового інструмента. Вона більш ефективна, ніж трансферабельний акредитив та може бути цікавою не тільки посереднику та використовуватися для покриття, наприклад, фрахтових зборів.

12. Пріоритетним напрямом в сфері розвитку акредитивних операцій є електронне представлення документів за акредитивом. Проте в українських умовах представлення документів в електронному вигляді, навіть, у поєднанні з документами на паперових носіях, дуже проблематичне у зв’язку з відсутністю розробленого безпечного програмного забезпечення. Лише поява такого програмного продукту, який би врахував всі вимоги до електронної системи, був зручним, доступним та забезпечив безпроблемне її функціонування, дозволить банкам та суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності раціонально та ефективно поєднувати інформаційні та фінансові ресурси, а також забезпечити ефективну організацію та успішне виконання контрактів, що передбачають розрахунки за акредитивами.

13. З метою розвитку акредитивних операцій у сфері міжнародних розрахунків за участю вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності необхідно застосовувати комплексний підхід, що передбачатиме вироблення й реалізацію цілеспрямованої тактики популяризації акредитивних операцій серед вітчизняних експортерів та імпортерів, уточнення цільових державних програм з підтримки міжнародного бізнесу в частині організації консалтингової підтримки вітчизняних імпортерів та експортерів; приведення нормативно-правової бази для регулювання акредитивних операцій у відповідність до міжнародних норм та правил, стимулювання розробки вітчизняними банками нових та удосконалення існуючих банківських продуктів з використанням акредитивних операцій.

Публікації автора:

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Озель Д. Акредитив у сучасній практиці господарювання / Д.М.Озель // Банківська справа. – 2005. – №3(63) – С. 76–82; №4(64). – С. 89–94.

2. Озель Д.М. Ризики у зовнішній торгівлі та їх вплив на організацію та здійснення міжнародних розрахунків / Д.М.Озель // Культура народов Причерноморья. – 2005. – №59. – С. 146–148.

3. Озель Д.М. Особливості узгодження платіжних умов зовнішньо-економічного контракту та розрахунків за документарним акредитивом / Д.М.Озель // Культура народов Причерноморья. – 2005. – №71. – С. 93–99.

4. Озель Д.М. Механізм перевірки документів за акредитивами при здійсненні зовнішньоторговельних операцій / А.П.Румянцев, Д.М.Озель // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : Наук. журн. – К., 2005. – №3. – С. 9–22 (особистий внесок дисертанта: розроблена блок-схема перевірки документів банком-емітентом за акредитивом, детально наведені вимоги та рекомендації щодо складання документів, які найчастіше передбачаються умовами акредитивів у зовнішньоекономічній діяльності).

5. Озель Д.М. Розвиток та перспективні моделі розрахунків за документарними акредитивами суб’єктів ЗЕД / Д.М.Озель // Актуальні проблеми міжнародних відносин : [зб. наук. пр.] Вип. 51, ч. 2 / Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – С. 141–144.

6. Озель Д.М. Особливості розробки та затвердження тарифної політики банків для акредитивних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності / А.П.Румянцев, Д.М.Озель // Фінанси України. – 2006. – №11(132). – С. 133–142 (особистий внесок дисертанта: наведено механізм розрахунку та встановлення комісійних винагород банків за документарними акредитивами, розглянуто та проаналізовано ключові принципи та фактори, що впливають на вартість послуг банків за документарними акредитивами, проведено порівняльний аналіз існуючих тарифів за документарними акредитивами як вітчизняних, так і іноземних банків, а також детально розглянуто характеристики основних комісій банків за акредитивними операціями).

7. Озель Д. Міжнародні аспекти нормативно-правового забезпечення здійснення акредитивних операцій / Д.М.Озель // Збірник наукових праць. Вип. 48./ Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; відп. ред. В.Є.Новицький – К.: ІСЕМВ НАН України, 2006. – С. 163–191.

8. Озель Д.М. Перспективи використання електронних документів при здійсненні акредитивних операцій / Д.М.Озель // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : Наук. журн. – К., 2007. – №7. – С. 10–23.

В інших виданнях:

9. Озель Д.М. ВАТ «Укрексімбанк» на ринку документарних операцій України: тенденції та перспективи розвитку / Д.М.Озель // Молоді банкіри – погляд на проблеми/завдання банку та шляхи їх вирішення : друга конференція ВАТ «Укрексімбанк», 23 квітня 2004 р. : мат-ли конф. – К., 2004. – С. 38–43.

10. Озель Д.М. Передумови та особливості здійснення міжнародних розрахунків на Україні / Д.М.Озель // Проблеми управління підприємництвом у сучасних умовах : Всеукр. наук.-практ. конф. вчених та фахівців : мат-ли конф. – Симферополь: ПП «Кільбер», 2005. – Ч. 2. – С. 41–44.

11. Озель Д.М. Розвиток нормативно-правового забезпечення здійснення акредитивних операцій у зовнішньоекономічній діяльності / Д.М.Озель // Украина и мировое сообщество: теория и практика хозяйствования : четверта міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня – 01 листопада 2008 р. : мат-ли конф. – Симферополь: ПП «Підприємство Фенікс», 2008. – С. 75–77.