Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Патологічна фізіологія


Чернобривцев Петро Арташесович. Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження) : Дис...канд. мед. наук: 14.03.04 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 156арк. — Бібліогр.: арк. 126-156.



Анотація до роботи:

Чернобривцев П.А. Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Донецький державний медичний університет МОЗ України, Донецьк, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню патогенетичної ролі різних ланок порушень ендотеліальної функції при експериментальному гломерулонефриті у тварин і у хворих із хронічними мезангіокапілярним і мезангіопроліферативним гломерулонефритами. Встановлено взаємозв'язок порушень ендотеліальної функції з тяжкістю ураження клубочків, канальців і строми нирки, а також зі ступенем проліферації гломерулярних і артеріолярних ендотеліоцитів та взаємозалежність ендотеліальної функції і характеру імунокомплексного ушкодження структур нирок. У тварин з експериментальним гломерулонефритом визначено динаміку змін окремих показників ендотеліальної функції під впливом патогенетичної гормонально-цитостатичної терапії та з використанням інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту у зіставленні з наявним нефропатоморфозом. Доведено, що прозапальна гіперцитокінемія відігравала провідну роль у формуванні дисфункції ендотелію при гломерулонефриті. Розроблені лабораторні критерії визначення тяжкості ураження клубочків, канальців і строми нирок, а також ступеня проліферації ендотеліоцитів гломерулярних капілярів і артеріол при мезангіальних гломерулонефритах.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – на підставі вивчення показників ЕФ і характеру морфологічних змін нирок у тварин з моделлю ГН і у хворих на мезангіальні ГН виявлено проліферацію ендотеліоцитів гломерулярних капілярів і артеріол, ступінь тяжкості якої визначала запально-склеротичні та імунокомплексні пошкодження в клубочках, канальцях і стромі нирки; встановлено їх взаємозв'язок зі станом ЕФ; визначено динаміку показників ЕФ і патоморфоз ниркових структур під впливом патогенетичної терапії; доведена роль ЕД в патогенезі ГН.

1. Моделювання ГН викликало виразні зміни чинників ЕФ і цитокінів у вигляді збільшення синтезу NO, ET-1, IL1в, IL6, TNFб на фоні зниження продукції cGMP, показники яких корелювали між собою, залежали від ступеня тяжкості ураження окремих ниркових структур, проведеної патогенетичної терапії з використанням глюкокортикоїдних гормонів, цитостатиків і ІАПФ, при чому прозапальна гіперцитокінемія відігравала провідну роль у патогенезі захворювання, утворюючи тим самим замкнене коло підтримки ЕД. Виникала проліферація ендотеліальних клітин капілярів клубочків і артеріол, яка патогенетично взаємопов'язана з ЕД, визначала продукцію вазоактивного NO й інтегральний стан ЕФ і залежала від активності ангіоконстриктора ЕТ-1 і прозапального IL6.

2. Ступінь змін ендотеліоцитів у тварин з моделлю ГН впливала на синтез NO, визначала тяжкість запальних і склеротичних процесів у клубочках, канальцях і стромі нирок, залежала від проліферації мезангіоцитів, збільшення мезангіального матриксу, склерозу клубочків та інтерстицію, ушкоджень епітеліоцитів капсули Шумлянського-Боумена і канальців, прямо співвідносилася з вираженістю ендотеліальної дисфункції.

3. У хворих з мезангіальними ГН тяжкість ураження окремих структур нирок залежала від наявності нефротичного синдрому, рівнів АТ, ПСО і стадії захворювання, патогенетично взаємопов'язана з відкладенням у клубочках, мезангіумі і стромі імуноглобулінів класів A, G, M, які брали участь у гломерулярних і стромальних ушкодженнях, але були сприятливими факторами щодо патології канальців і судин.

4. Проліферація ендотелію артеріол спостерігалася в 31 % хворих на мезангіальні ГН, ендотелію капілярів клубочків – у 27 %, а відкладення під ним імуноглобулінів – у 41 %, що залежало від морфологічної форми захворювання, взаємопов'язано з функцією нирок, тяжкістю ураження окремих ниркових структур, визначало проліферацію мезангіальних клітин і збільшення мезангіального матриксу, склеротичні гломерулярні, інтерстиціальні і судинні зміни, при чому розвиток проліферації ендотеліоцитів зумовлено їх імунокомплексним ушкодженням.

5. При мезангіальних ГН спостерігалася виражена ендотеліальна дисфункція, яку характеризували зміни показників NO, cGMP, ET-1, IL1в, TNFб, PgI2 і ТхА2, співвідносні між собою, що залежало від морфологічної форми захворювання, тяжкості ТІК і наявності нефротичного синдрому, було пов'язано з рівнями АТ і ПСО, при цьому параметри ЕТ-1 і IL1в впливали на ступінь ураження клубочків, канальців і строми нирок.

6. У хворих на ГН ступінь проліферації епітелію капсули Шумлянського-Боумена залежала від рівня синтезу NO, периваскулярна інфільтрації від – cGMP, пошкодження епітелію канальців від – ЕТ-1, зрощення капілярних петель з капсулою клубочків від – IL6, лімфогістіоцитарна інфільтрація строми від – TNFб, збільшення мезангіального матриксу від – PgI2 і ТхА2. Якщо з депозитами IgA в стромі прямо пов'язан рівень ЕТ-1, а з IgM – показники NO і IL6, то зміст у крові ЕТ-1 впливав на ступінь відкладення в капілярах клубочків IgG і IgM, а рівень IL6 визначав депозити IgA і IgM у стромі. Ступінь проліферації ендотеліальних клітин судин нирок визначала параметри NO, ET-1, IL1в і TNFб. У свою чергу, від рівня ЕТ-1 залежала вираженість проліферативних змін ендотеліоцитів гломерулярних капілярів, а від змісту ТхА2 - ступінь проліферації ендотелію артеріол.

Публікації автора:

  1. Синяченко О.В., Зяблицев С.В., Чернобривцев П.А. Эндотелиальная дисфункция при гломерулонефрите: Монография.– Донецк: Новый мир, 2006.– 152 с.

  2. Синяченко О.В., Зяблицев С.В., Чернобривцев П.А. Нарушение эндотелиальной функции и морфологические изменения почек у животных с экспериментальным гломерулонефритом // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2006. – Т.15, №2. – С. 130-132. (Особисто здобувачем проведені експериментальні дослідження, виконана статистична обробка отриманих даних, сформульовані висновки).

  3. Синяченко О.В., Чернобривцев П.А., Зяблицев С.В. Показатели эндотелиальной дисфункции при мезангиальных гломерулонефритах // Укр. терапевт. журн. – 2006. – №3. – С. 50-54. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, узагальнення результатів дослідження, а також сформульовано висновки).

  4. Взаимосвязь тяжести поражения структур почек при хронических мезангиальных гломерулонефритах / П.А. Чернобривцев, С.В. Зяблицев, О.В. Синяченко, И.В. Василенко, Е.А. Дядык // Укр. мед. альманах. – 2007. – Т.10, №2. – С. 179-181. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, узагальнення результатів дослідження, а також сформульовано висновки).

  5. Синяченко О.В., Зяблицев С.В., Чернобривцев П.А. Состояние эндотелия и морфологические изменения структур почки при экспериментальном гломерулонефрите // Патологія. – 2007. – Т.4, №1. – С. 23-26. (Особисто здобувачем проведені експериментальні дослідження, виконана статистична обробка отриманих даних, сформульовані висновки).

  6. Состояние эндотелия сосудов почки при хронических мезангиальных гломерулонефритах / П.А. Чернобривцев, С.В. Зяблицев, О.В. Синяченко, И.В. Василенко, Е.А. Дядык // Вестник неотложной и восстановительной медицины. – 2007. – Т.8, №1. – С. 57-59. (Особисто здобувачем проведено огляд літературних джерел, узагальнення результатів дослідження, сформульовано висновки).

  7. Чернобривцев П.А. Состояние эндотелиальной функции и морфологические изменения почки под влиянием патогенетической терапии у животных с экспериментальным гломерулонефритом // Запорожский медицинский журнал. – 2007. – №2 (41). – С. 10-13.

  8. Чернобривцев П.А. Повреждение эндотелиоцитов почки, как фактор эндотелиальной дисфункции при экспериментальном гломерулонефрите // Таврический медико-биологический вестник. – 2007. – Т.10, №1. – С. 154-157.

  1. Чернобривцев П.А. Морфологические изменения почечных структур и состояние эндотелиальной функции (ЭФ) у животных с моделью гломерулонефрита (ГН) // Питання експериментальної та клінічної медицини / Зб. статей. – Донецьк: ДонДМУ, 2006. – Вип. 10, Т.2. – С. 99-103.

  2. Чернобривцев П.А. Депозиты иммуноглобуллинов в структурах почек при мезангиальных гломерулонефритах: связь с эндотелиальной дисфункцией // Питання експериментальної та клінічної медицини / Зб. статей. – Донецьк: ДонДМУ, 2007. - Вип.11, Т.1. – С. 174-178.

  3. Чернобривцев П.А. Взаимосвязь метаболизма оксида азота с состоянием перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты при экспериментальном гломерулонефрите // Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского, 2006. – Т. 142, Ч. 3. – С. 257.

  4. Чернобривцев П.А., Зябліцев С.В., Синяченко О.В. Морфологічні зміни з боку нирок та стан метаболізму оксиду азоту при експериментальному гломерулонефриті // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Морфологічний стан тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів”. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2006. – С. 156-159. (Особисто здобувачем проведені експериментальні дослідження, виконана статистична обробка отриманих даних, сформульовані висновки).