Писанко Олександр Володимирович. Роль ендотеліальної дисфункції в розвитку симптоматичної ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / Запорізький держ. медичний ун-т. - Запоріжжя, 2003.
Анотація до роботи:
Писанко О.В. Роль ендотеліальної дисфункції в розвитку симптоматичної ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2003 р.
При обстеженні хворих на ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію в зіставленні з хворими з ознаками хронічної ниркової недостатності, а також особами в ангипертензивной стадії хронічного гломерулонефрита відзначене порушення функціонального стану судинного ендотелія, що виявлялося зниженням коефіцієнта механочутливості артерій м'язового типу, зменшенням ступеня зміни діаметра артеріол у відповідь на введення ацетилхоліну, підвищенням плазмового змісту найбільш могутнього ендогенного вазоконстриктора ендотеліального походження – ендотеліна-1, а також активності фактора Віллебранда. Виявлені основні фактори, що визначають зміни з боку функціональних показників судинного ендотелія у вивчених груп пацієнтів. Запропоновано спосіб фармакологічної корекції ендотеліальної дисфункції при ренопаренхиматозній артеріальній гіпертензії за допомогою антагоніста рецепторів ангіотензина II ірбесартана.
Вивчення патогенетичних механізмів розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію є актуальною проблемою кардіології. У дисертаційному дослідженні вирішене конкретне наукове завдання щодо діагностики дисфункції судинного ендотелію у хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію, а також проведена оцінка ефективності антагоніста рецепторів ангіотензину II - ірбесартана, в корекції зазначених проявів.
У хворих на хронічний гломерулонефрит механочутливість артерій м'язового типу була знижена в середньому в 17 раз у порівнянні з практично здоровими особами, при розвитку симптоматичної ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії механочутливість знижувалася в 34 рази, максимальні зміни механочутливості відзначені у хворих з хронічною нирковою недостатністю.
При проведенні мікроморфометрії бульбарних судин із застосуванням ацетилхолінової проби було виявлене зниження ендотелійзалежної вазодилятації артеріол у хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію в порівнянні зі здоровими особами в середньому на 47,21%, а при розвитку хронічної ниркової недостатності – на 60,19%.
Ендотеліальна дисфункція діагностувалася вже у хворих в ангіпертензивній стадії хронічного гломерулонефриту, збільшувалася по мірі прогресування гломерулонефриту, що відображено динамікою інтегрального маркера ендотеліальної дисфункції – фактору Віллебранда.
Максимальний рівень ендотеліна-1 був у хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію з ознаками хронічної ниркової недостатності – 14,23 пг/мл, що було в 2,39 разів вище, ніж у практично здорових осіб, на 67,8% - ніж у хворих в ангіпертензивній стадії хронічного гломерулонефриту, і на 25,5% - у порівнянні з відповідним показником у пацієнтів із симптоматичною ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією і збереженою нирковою функцією.
Провідними факторами, які впливають на розвиток ендотеліальної дисфункції у хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію, є артеріальна гіпертензія і хронічна ниркова недостатність, ступінь впливу яких був порівняним з показниками функціонального стану судинного ендотелію, у той час, як вплив віку пацієнтів на ці показники був практично однаковим, що видно з результатів однофакторного дисперсійного аналізу.
У хворих на симптоматичну ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію застосування ірбесартана дозволило не тільки контролювати артеріальний тиск, але і сприяло реверсії ендотеліальної дисфункції, що видно з динаміки коефіцієнта механочутливості через 1 місяць терапії (на 38,48%), а також ступеня зміни діаметра артеріол і активності фактора Віллебранда через 3 місяці терапії (відповідно на 23,52% і 19,30%).
Публікації автора:
Писанко А.В. Коррекция ирбесартаном эндотелиальной дисфункции у больных симптоматической нефрогенной артериальной гипертензией. // Український медичний альманах.-2002.-№ 4.-С. 101-103.
Писанко А.В. Роль эндотелина-1 в развитии симптоматической артериальной гипертензии ренопаренхиматозного генеза // Збірник наукових статей “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”, випуск Х.-Запоріжжя. 2003.-С.249-252.
Писанко О.В. Зміни ендотелійопосередкованої вазодилятації артерій у хворих із симптоматичною нефрогенною артеріальною гіпертензією // Науковий вісник Ужгородського університету.-2003.-Випуск 19.-С.158-161.
Поливода С.Н., Черепок А.А., Писанко А.В. Поражение сосудистого эндотелия у больных с артериальными гипертензиями // Імунологія та алергологія.-2000.-№ 2-3.-С. 73.
Писанко Ю.Н., Писанко А.В. Эндотелийопосредованные механизмы клинической эффективности ирбесартана у больных с различными формами артериальных гипертензий. / Тези наукових доповідей Української науково-планової конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гепотез до фактів”.-Київ, 2001.-С.199-200.
Поливода С.Н., Писанко А.В., Черепок А.А. Применение ирбесартана для коррекции эндотелиальной дисфункции у больных нефрогенной артериальной гипертензией. / Тезисы докладов Российского национального конгресса кардиологов “Кардиология: эффективность и безопасность лечения”.-Москва, 2001.-С.48.
Черепок А.А., Поливода С.Н., Писанко А.В. Применение ирбесартана для коррекции артериальной гипертензии на фоне аутоиммунных поражений почек. / Тези наукових доповідей ІІІ національного конгресу ревматологів України.-Дніпропетровськ, 2001.-С.60.
