Анотація до роботи:

Балабанцева О.М. Роль ендотоксину грамнегативної флори в патогенезі хронічного гнійного одонтогенного гаймориту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.22 – стоматологія. – Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанню підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит шляхом включення в комплекс місцевої терапії комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін.

Проведено лікування 112 хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит. Всі пацієнти були розподілені на дві клінічні групи залежно від методики місцевої терапії, а також кожна група розподілялась на підгрупи, що пов’язано з виявленими порушеннями в антиендотоксиновому імунітету.

Визначені зміни у вмісті антиендотоксинових антитіл різних класів, IL-1b, IL-4, TNF-а у хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит. Встановлено переважання пониженої концентрації антиендотоксинових антитіл і вказаних цитокінів сироватки крові у пацієнтів цієї групи. Виявлено підвищення вмісту
IL-1b, IL-4, TNF-а, Ig А, sIg А, anti-ET-sIg А в змивах із пазух.

Включення в комплекс місцевого лікування захворювання препаратів Декасан і Тіотріазолін викликало імуномодулюючий ефект як у групі з низьким, так і з високим вмістом антиендотоксинових антитіл. Позитивні перетворення імунологічних показників пацієнтів основної групи корелювали з вираженою динамікою клінічних ознак, що характеризують процес видужання хворого.

В дисертації проведено теоретичне обґрунтування і представлено нове рішення науково-практичної задачі, направленої на підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит шляхом включення в комплекс місцевого лікування комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін, що проявляються в профілактиці розвитку ускладнень запального характеру і скороченні термінів непрацездатності хворих.

1. Результати проведеного дослідження свідчать про патогенетичну роль грамнегативної флори в патогенезі хронічного гнійного одонтогенного гаймориту. При неоднорідному характері антиендотоксинового імунітету виявлено селективний імунодефіцит специфічних сироваткових антиендотоксинових-Ig класів А, М, G (у 73,3% хворих) і гіперпродукція антиендотоксинових-sIg А в змивах із пазух (229,7% від рівня норми).

2. Підтверджено первісно хронічний перебіг одонтогенного гаймориту, на що вказує цитокіновий дисбаланс кінетики імунної відповіді на інфекційний агент як в сироватці крові, так і в промивних водах. При різкому виснаженні вмісту сироваткових IL-1в, TNF-б, IL-4 виявляється їх підсилене вивільнення в межах lamina propria, з формуванням прозапального пула, що є характерною особливістю Th1-залежних хвороб.

3. Виявлені нами порушення імунного балансу в слизовій оболонці верхньощелепної пазухи хворих на ХГОГ свідчать про її компетентність в імунній відповіді на впливаючий антигенний стимул. Цей факт знаходить відображення в гіперпродукції місцевих імуноглобулінів класу А: загального Ig А – у 95% хворих, sIg А – у 93,4%, антиендотоксинового-sIg А – у 76,7%.

4. Встановлено, що низькі рівні антиендотоксинових антитіл в сироватці крові (анти-ЕТ-Ig А становили 0,203 ± 0,02 у.од. (р < 0,001); анти-ЕТ-Ig М –
   0,232 ± 0,02 у.од. (р < 0,01); анти-ЕТ-Ig G – 0,121 ± 0,01 у.од (р < 0,01)) вказують на менш сприятливий перебіг захворювання і корелюють з більш вираженими клінічними його проявами. У хворих з високими значеннями антиендотоксинових антитіл (анти-ЕТ-Ig А дорівнювали 0,501 ± 0,03 у.од.
   (р < 0,01); анти-ЕТ-Ig М – 0,393 ± 0,03 у.од. (р > 0,05); анти-ЕТ-Ig G – 0,210 ± 0,02 у.од (р < 0,05)) на тлі проводимої терапії відбувається більш швидке купірування симптомів запалення.

5. Включення в комплекс лікування хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін веде до проявів імуномодулюючого ефекту як в підгрупах з переважно низьким, так і з високим вмістом сироваткових антиендотоксинових антитіл. При цьому варіанті лікування захворювання позитивна динаміка практично всіх досліджених показників достовірно відрізняється від тієї, яка має місце на тлі традиційного лікування хворих.

6. Корекції, внесені в комплекс місцевої терапії хронічного гнійного одонтогенного гаймориту ведуть до більш виражених позитивних змін клінічного перебігу захворювання, як: покращення загального стану, нормалізація температури тіла, припинення гнійних виділень, зміна характеру виділень, зменшення об’єму патологічних виділень, купірування больового симптому, зменшення інтенсивності головного болю; сприяють скороченню термінів лікування хворих (в середньому на 0,96 ± 0,15доби).

Практичні рекомендації

1. Для діагностики і контролю за ефективністю терапії проводимої у хворих на ХГОГ в комплекс діагностичних досліджень, включити наступні тести: визначення вмісту антиендотоксинових антитіл класів А, М, G в сироватці крові, антиендотоксинових секреторних антитіл, загального і секреторного імуноглобуліну класу А в змивах із пазух, цитокінів (IL-1в, TNF-б, IL-4) в змивах із пазух.

2. У випадках низького вмісту антиендотоксинових антитіл класів А, М, G в сироватці крові прогноз для повного видужання розцінювати як менш сприятливий.

3. При гнійній формі хронічного одонтогенного гаймориту в комплекс лікування включать місцеве застосування комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін. Введення препаратів в уражений синус доцільно здійснювати через день. Підігрітий на водяній бані до 37⁰С 0,02% розчин Декасану використовувати для промивання пазухи до чистих промивних вод. Після проведення оксигенації, з метою відновлення функції слизової оболонки, ввести 4 мл 2,5% розчину Тіотріазоліну.

Публікації автора:

1. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н. Состояние показателей антиэндотоксинового иммунитета у больных хроническим гнойным одонтогенным гайморитом и их динамика в процессе лечения // Современная стоматология. – К., 2005. – № 1 (29). – С. 98-102. (Здобувачу належить збір клінічного матеріалу, обґрунтування методик дослідження, спостереження за результатами лікування, аналіз та статистична обробка отриманих результатів)

2. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н. Клинико-лабораторная оценка результатов применения препаратов серии «Полизим» в комплексном лечении больных хроническим одонтогенным гайморитом // Зб. наук. праць Ін-ту стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика. – К., 2004. – С. 29-37. (Здобувачу належить збір клінічного матеріалу, обґрунтування методик дослідження, аналіз отриманих результатів)

3. Балабанцева А.Н. Состояние показателей антиэндотоксинового иммунитета и цитокинов у больных хроническим гнойным одонтогенным гайморитом // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та. –Симферополь, 2004. – Т. 140. – С. 90-96.

4. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н. К вопросу о пелоидотерапии хронического одонтогенного гайморита. Сравнительная характеристика состава лечебных грязей озер Саки и Чокрак // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та. – Симферополь, 2001. – Т. 137, Ч. 2. – С. 6-9. (Здобувачу належить збір матеріалу, аналіз отриманих результатів)

5. Деклараційний патент України на винахід «Спосіб лікування гаймориту» (Патент 61007 А Україна, А61В1/12, 1/233. № 2002120515. Опубл. 15.10.2003; бюл. № 10). (Здобувачу належить збір клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів)

6. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н. Опыт применения препаратов серии «Полизим» в комплексном лечении хронического одонтогенного гайморита // Результаты апробаций применения БАД «Полизим» в клинич. и практ. медицине. – Симферополь, 2003. – С. 32-42. (Здобувачу належить збір матеріалу, аналіз отриманих результатів)

7. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н. Перспективы пелоидотерапии обострения хронического одонтогенного гайморита // Журн. вуш., носових і горлових хвороб. К., 2001. – № 3 (додаток). – С. 12-13. (Здобувачу належить збір матеріалу, аналіз отриманих результатів)

8. Балабанцева А.Н. Эффективность Декасана и Тиотриазолина в лечении обострений одонтогенного верхнечелюстного синусита // Тезисы науч.-практ. конференции, посвященной 105-летию со дня рождения С.И.Георгиевского. – Симферополь, 2003. – С. 3-5.

9. Безруков С.Г., Балабанцева А.Н, Красников В.А. Эффективность Декасана и Тиотриазолина в комплексном лечении хронического гнойного одонтогенного гайморита // Материалы 1 съезда Ассоциации стоматологов
   АР Крым. – Симферополь, 2004. – С. 155-156.