Анотація до роботи:

Колотило В.В. Роль ідеології в процесі соціальних змін. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу ідеології як соціокультурного феномену та визначенню її місця та ролі у процесі соціальних змін. Виокремлено основні концептуальні підходи щодо аналізу процесу виникнення і становлення ідеології. Їх визначено як антропоцентричний вектор, що вбачає виникнення ідеології з лона міфологічної свідомості та соціоцентричний вектор, що історичним полем становлення ідеології фіксує суспільні перетворення Нового часу. Виявлено джерела життєздатності ідеології, які ґрунтуються на відтворенні її як форми і атрибуту суспільної свідомості. Поглиблено розуміння структури ідеології як єдності раціонально-ірраціональних компонентів та взаємообумовленості фундаментального та оперативного рівнів. Проаналізовано особливості пізнавальної, прогностичної, мобілізаційної, ідентифікаційної та маніпулятивної функцій ідеології та визначено їх конструктивність як здатність соціалізувати і структурувати суспільну дійсність. Розкрито зміст і співвідношення державної та державницької ідеологій, значимість яких постає у якості відображення та конкретизації спрямованості соціальних змін в українському суспільстві. З’ясовано особливості творення світоглядно-ідеологічної спрямованості української нації, що детермінуються формуванням політичної системи та громадянсько-правової культури.

Дисертаційне дослідження, у якому проаналізовано ідеологію як соціокультурний феномен та розкрито конструктивну роль державницької ідеології у процесі соціальних змін сучасного українського суспільства, дозволяє зробити наступний підсумок.

Складність досліджуваного явища та проблематичність формулювання вичерпного універсального визначення поняття “ідеологія” детермінується наявністю різних підходів до розуміння природи виникнення та становлення ідеології, особливостей її прояву в соціальному процесі.

Необхідно розмежовувати ідеологію як форму суспільної свідомості та ідеологічність як атрибут суспільної свідомості. Ідеологія, з одного боку, постає як форма конкретно-історичної організації інституціонального буття соціуму, що актуалізується в процесі розпаду традиційної форми раціональності (стан соціальної аномії) та виконує конструктивну роль, структуруючи та соціалізуючи нові фактори та відносини в межах суспільства. З іншого боку, вона визначається як атрибут, що постає функціональною характеристикою інших способів суспільної організації та регуляції. В такому розумінні ідеологічними є і міфологія, і релігія, і традиція тощо.

Важливим є визначення компонентної та рівневої структури ідеології, що дає можливість окреслити механізм існування та занепаду ідеології. Фундаментальний рівень постає залежним від соціальної теорії та філософії, характеризуючись впорядкованістю та догматичністю. Оперативний рівень відтворює тісний взаємозв’язок з конкретним соціальним середовищем та характеризується прецедентністю та відносно самостійним характером існування стосовно фундаментального рівня ідеології. Власне занепад ідеології постає як невідповідність дійсності та домінування догматизму над динамізмом соціального середовища.

Дієвість ідеології окреслюється через призму реалізації таких функцій як пізнавальної, прогностичної, ідентифікаційної, мобілізаційної та, особливо, маніпулятивної. Об’єктивними проявами ідеології постають: ілюзорне відображення дійсності через визначення соціально-групових інтересів і цінностей як загальносуспільних чи загальнолюдських; відносна самостійність як здатність через продукування соціального ідеалу (ідеологічного прогнозу) формувати світоглядні переконання та впливати на соціальні перетворення, мобілізуючи дії у визначеному напрямку. Показано, що в ході сучасних соціальних змін домінування міфологічного рівня суспільної свідомості активізує маніпулятивні технології, пов’язані із впровадженням та поширенням ідеологічних міфів. Свідома міфотворчість має орієнтувати соціальний розвиток у позитивному напрямку, перетворюючи індивідуальні і колективні очікування в систему визнаних соціальних цінностей, надаючи їм форми соціального досвіду. Відтворення ідеологією своїх функцій робить можливим виконання конструктивно-інтегративної ролі в процесі соціальних змін, впливаючи на модернізацію та інституціоналізацію суспільства.

Особливості світоглядно-ідеологічної спрямованості сучасного українського суспільства визначаються реалізацією державної та формуванням державницької ідеологій. Значимими чинниками суспільних перетворень постають визначеність національної ідеї, вироблена стратегія соціального поступу та окресленість сфер соціальної модернізації і способів її здійснення. Об’єктивуючи державотворчий досвід у співвіднесені до сучасних соціальних змін, змістовна частина ідеології має відобразити інтереси і цінності взаємодії громадянина, держави, суспільства.

Здійснюючи конструктивну роль, ідеологія в українському суспільстві має: продемонструвати людині потенціальний рівень життєвих можливостей, які вона могла б реалізувати у власній країні; передбачити в усій живій конкретиці низку продуктивних соціальних практик, за допомогою яких український громадянин власними зусиллями міг би забезпечити собі і власній родині гідні умови життя; створити підстави та зробити “вимушеною” активну участь громадян у соціальному житті; спрямувати діяльність суб’єктів соціального процесу в русло державницьких інтересів; закріпити послідовне дотримання державою і суспільством цінностей і принципів багатоманітності культурного і конфесійного життя із безумовною національною домінантою.

Публікації автора:

1. Колотило В.В. Сутність та особливості структурних елементів ідеології // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2005. – № 4 . – С. 32–37.

2. Колотило В.В. Концептуальні підходи до окреслення проблеми виникнення і становлення ідеології // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2005. – № 5. – С. 210–216.

3. Колотило В.В. “Державна” і “державницька” ідеології: проблеми визначення і співвідношення понять // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 49. – К.: Український центр духовної культури, 2005. – С. 194–206.

4. Колотило В.В. Конструктивність функцій ідеології у процесі суспільних змін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Вип. 77. – С. 77–81.

5. Колотило В.В. Конструктивізм ідеології // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. – Вип. 56. – С. 27–28.

6. Колотило В.В. Ідеологія і національна самосвідомість // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 березня 2003 року, м. Київ); У 5-ти томах. – К.: Вид-во Європейського університету, 2003. – Т. 1. – С. 161–162.

7. Колотило В.В. Політична ідеологія та політична філософія: відмінності предмету і методу рефлексії // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2004. – № 1–2. – С. 92–93.

8. Колотило В.В. Ідеологія як специфічна форма організації суспільства // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина – Світ – Культура” (20-21 квітня 2004 року, м. Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 396–397.

9. Колотило В.В. Поліфонічність досліджень ідеології // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2005. – № 7. – С. 221–222.

10. Колотило В.В. Ідеологія як форма і атрибут суспільної свідомості // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції (20-21 жовтня 2005 року, м. Чернівці). – Чернівці: “Рута”, 2005. – С. 105–107.

11. Колотило В.В. Особливості ідеологічного відображення соціальної дійсності // Дні науки філософського факультету – 2006. Міжнародна наукова конференція (12 – 13 квітня 2006 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Ч. V. – С. 24–25.