В дисертації представлено узагальнення і нове рішення науково-практичної задачі підвищення ефективності лікування хворих на мікробну та істинну екзему. При цьому обгрунтовані і сформульовані як принципи диференційованого підходу до імуномодулюючої терапії, так і базові положення необхідного психотерапевтичного впливу на особу хворого з урахуванням особливостей типу його психологічного реагування, що служить основою ефективності лікування і поліпшення якості життя таких пацієнтів. 1. У хворих мікробною екземою поліпшення клінічної картини захворювання на тлі прийому препарату поліоксидоній супровод-жувалося достовірним збільшенням, знижених до лікування, в пери-феричній крові числа CD3+, CD4+ та CD8+ клітин при збереженні стабільно високого рівня зміст CD19+ В-лімфоцитів, CD56+ натуральних кілерів і активованих лімфоцитів, що експресують маркери CD25 і HLA – DR. 2. У хворих істинною екземою поліпшення клінічної картини захворювання на тлі прийому поліоксидонія супроводжувалося виключно достовірним збільшенням, знижених до лікування, в периферичній крові числа CD3+, CD4+ і CD8+ клітин, без видимих змін решти параметрів клітинної ланки імунітету, що вивчався. 3. Застосування препарату поліоксидоній в лікуванні всіх форм екзематозного процесу характеризувалося підвищенням в крові кількості Т-лімфоцитів до рівня показників в контрольній групі, а також нормалізацією порушених співвідношень в Т-клітинних субпопуляціях, що, ймовірно, вказує на центральний вплив препарату на спрямованість і якість диференціювання субпопуляцій Т-лімфоцитів. Це надає нам право характеризувати поліоксидоній як один з найбільш відповідних з групи імунотропних препаратів для лікування хворих екземою. Його застосування можливе при різних формах захворювання і на різних стадіях активності процесу, що, мабуть, пояснюється наявністю у поліоксидонія разом з імуномодулюючим ефектом дезінтоксикаційної, антиоксидантної і мембраностабілізуючої дії, що потенціює його імуномодулюючий ефект. 4. В стані появи і наступного клінічного ходу хронічного дерматологічного захворювання у людини неминуче психологічно формується та або інша стратегія поведінки, яка, в значній мірі, обумовлена зміною самооцінки якості власного життя такою особою. І принципово важливим при цьому є, по можливості, найшвидше визначення лікарем-дерматологом типу психологічного реагування такої особи на її соматичну хворобу, особливо в тих випадках, коли є реальна небезпека щодо формування варіантів саме дезадаптивного психолог-гічного реагування, в основі якого лежить помітне заниження якості власного життя хворою особою. 5. У ситуації появи і подальшого розвитку специфічного ураження шкіри, що зудить, мало місце не просто зниження якості життя у таких осіб, але і формування достатньо неоднозначного і внутрішньо суперечливого патерну психологічного відношення до екземи, який значною мірою є залежним як від стадії і форми клінічного перебігу екзематозного процесу, так і в різній мірі від таких “зовнішніх” чинників як вік, загальноосвітній рівень, тривалість хвороби. 6. Для обстеженого нами контингенту з 105 хворих найбільш характерним виявився дифузний тип психологічного реагування особи на таку дерматологічну патологію як мікробна та істинна екзема із значною емоційною нестабільністю і нестійкістю та помітною нега-тивною зміною дерматологічного індексу якості життя. Лише у 13,6% пацієнтів діагностувався гармонійний ТПР і відповідні їм бальні значення DLQI. Питома вага ж всіх трьох адаптивних (гармонійного, анозогнозичного і ергопатичного) ТПР з мінімальною соціально-психологічною дезадаптацією і достатньо гарною самооцінкою якості життя складає лише трохи більше третини (35,8%) від загальної кількості обстежених. 7. Аналіз результатів визначення ступеня психологічної напруги за допомогою опитувальників Спілбергера-Ханіна, особистісної шкали проявів тривоги – MAS і дерматологічного індексу якості життя DLQI свідчить, що вони є придатними для використання як скринінгові тести при вивченні особливостей психоемоційного статусу, який неодмінно формується у хворих екземою. 8. Особистісна шкала проявів тривоги та DLQI дали можливість не тільки окремо визначати рівні-індекси якості життя і соматичної, нервово-психологічної і соціальної складових стривоженості у хворих, але і встановити у явної більшості хворих наявність невротичного ступеня стурбованості і погіршення якості їх життя як на висоті розвитку екземи, так і лише незначне зменшення такої стурбованості і поліпшення самооцінки якості життя під кінець їх лікування. |