Анотація до роботи:

Варбанець П.А. Роль лаїцизму у процесі модернізації традиційних суспільств ісламського Сходу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню ролі лаїцизму у процесі модернізації традиційних суспільств ісламського Сходу. Піддано глобальному аналізу стан, структуру та основні механізми функціонування макросистеми ісламського суспільства в історичній ретроспективі. Модернізаційний процес розглянуто шляхом виокремлення та аналізу трьох основних моделей соціокультурного та суспільно-політичного розвитку ісламського суспільства: лаїцистської моделі модернізації, яка в кінцевому вигляді сформувалася в республіканській Туреччині у 1920-х–1930-х роках; ісламістської перспективи як реакції на процес модернізації та моделі синтезу традиції і модерніті у формі ліберального ісламу. Проведено порівняльний політологічний аналіз варіантів здійснення модернізації в ісламських суспільствах Туреччини, Тунісу, Алжиру. Обґрунтовано неефективність прямолінійного запровадження західної ліберальної демократії в ісламському світі без урахування місцевої специфіки.

Шлях переходу від лаїцистської моделі модернізації до ліберального ісламу автор ідентифікує як турецьку модель, що є історичним механізмом, який забезпечуватиме довгострокову міжцивілізаційну конвергенцію всупереч дії автохтонних закономірностей.

1. Робота показала доцільність урахування інтелектуальних здобутків теорії модернізації при дослідженні суспільно-політичних процесів у країнах арабо-ісламського світу, оскільки саме цей напрям спонукає до пошуку нових моделей суспільно-політичного розвитку. Особливість сучасної теорії модернізації полягає в тому, що при проведенні політологічних та соціологічних досліджень із проблем модернізації різних регіонів та країн вона передбачає врахування місцевих соціокультурних та цивілізаційних особливостей. Водночас проведений аналіз праць із проблем модернізації довів, що тема ролі лаїцизму у процесі модернізації традиційних ісламських суспільств є ще недостатньо розробленою у політичній науці світу й однією з найменш досліджених в українській політологічній та соціологічній науці.

2. В умовах модернізації традиційних ісламських суспільств політика лаїцизму виявилася єдиною ідеологією, що дозволяла реформувати суспільство й державу на засадах західної цивілізації. У ХХ столітті лаїцистська модель модернізації становила системотворчий полюс процесів трансформації суспільних і державних устроїв ісламських країн на світських засадах з орієнтацією на поступову демократизацію політичних режимів.

3. Стабілізуючу функцію лаїцистської моделі модернізації за часів її становлення виконував авторитаризм. Однак в умовах демократизації та лібералізації лаїцистська модель модернізації виявилася нежиттєздатною через існування внутрішніх протиріч. У суспільствах, де застосовувалася лаїцистська модель, джерелом напруги стала сфера ісламу. Це було наслідком реакції носіїв релігійної свідомості на спроби влади витіснити організаційно-ідеологічний вплив ісламу із суспільного життя. Відтак великі групи населення опинилися в стані сталої духовної опозиції до основ існуючої системи і приймали її нормативи як неминуче зло. Головний системний конфлікт сформувався між принципом лаїцизму і сферою ісламу, через що виникли антилаїцистські протестні рухи. Як наслідок, за умови лібералізації режиму на політичну авансцену вийшли антисистемні ісламістські сили, що дестабілізували політичні системи багатьох країн.

4. У дослідженні доведено, що в ісламських умовах зможе успішно функціонувати лише особлива модель демократії, яка повинна поєднувати традицію та модерніті й визнавати культурну самоідентифікацію різних етноконфесійних спільнот. Такою моделлю може бути модель ліберального ісламу. Теоретично вона сприятиме виваженому поєднанню демократичних засад побудови суспільства з ісламськими цінностями, дозволить подолати опір антисистемних сил (вибивши з їх аргументації звинувачення світських кіл в утисках ісламу), дасть змогу остаточно інтегрувати арабо-ісламський світ у світ-систему модерніті. Роль лаїцизму полягає в тому, що успішний перехід до моделі ліберального ісламу можливий лише через лаїцизм.

Шлях переходу від лаїцистської моделі до ліберального ісламу, тобто системи трансформації суспільних і державних устроїв на світських, помірковано-ісламських та демократичних засадах, автор пропонує ідентифікувати як турецький варіант розвитку. Це є історичний механізм, що забезпечуватиме довгострокову міжцивілізаційну конвергенцію всупереч дії автохтонних закономірностей усередині локальних соціокультурних кордонів: спершу у сфері економіки, потім – політики. У сфері культури цей механізм може привести до синтезу традиційних цінностей з модерніті в більш віддаленій перспективі (в Туреччині цей процес триває вже понад 80 років).

5. Перехід від лаїцистської моделі до моделі ліберального ісламу в мусульманських країнах мусить супроводжуватися запровадженням їх правлячими колами довгострокової системи дій, націлених на вдосконалення та гармонізацію життя суспільства за такими напрямками:

послаблення соціального напруження в соціоекономічній та культурній сферах (на практиці це може здійснюватися через покращення соціально-економічного стану та переоцінку ставлення до знехтуваних, проте міцно вкорінених у соціальній свідомості ідентичностей);

модернізація ісламської думки шляхом заохочення до діалогу та практики дискурсу;

залучення до еволюції політичних систем арабо-ісламського світу в демократичному напрямку поміркованої релігійної опозиції. Ворожість до Заходу частини ісламістських груп спрямована не на демократичні цінності, а на західне домінування і втручання у внутрішні справи їхніх країн;

реформування законодавства на основі практики мультикультуралізму. Правового плюралізму можна досягти шляхом відокремлення приватного життя громадян (де буде дозволено притримуватися родових і релігійних правил) від політики та економіки (на основі модерніті).

6. На сьогодні на перешкоді поширенню моделі ліберального ісламу стоять кілька чинників, зокрема, засилля традиціоналізму, високий рівень економічної та політичної нестабільності, що заохочує і посилює релігійну опозицію. Також демократизації в арабо-ісламському регіоні перешкоджають антисистемні сили, до яких слід зарахувати групу анахронічних режимів у районі Перської затоки на чолі із Саудівською Аравією. Перспективи демократизації ускладнює і невирішеність палестинського питання. Створення незалежної палестинської держави, могло б бути важливим фактором регіональних змін.

На заваді модернізації та поширенню моделі ліберального ісламу в арабо-ісламському регіоні стоять і США, адже американці не враховують існуючого досвіду реформування традиційних суспільств, намагаючись одночасно запровадити й демократію, і світськість у ісламських країнах без необхідних передумов. Досвід Туреччини й Алжиру свідчить про доцільність реформ за авторитарної влади, яка, проводячи модернізацію країни і створюючи необхідні передумови, поступово йшла б на пом’якшення режиму і формування демократичних інститутів. Ірак, зважаючи на його колосальний економічний потенціал, міг би стати таким полігоном для випробування моделі трансформації традиційних суспільств, якби США не знищили своїх потенційних союзників: світську еліту С.Хусейна (військові та бюрократія), іракський середній клас та не розпочали переговори з релігійними колами. Внаслідок цього у країні знову спалахнула війна, і рух опору іракців проти американців очолили вже релігійні фундаменталісти. У регіональному контексті ці події безумовно викличуть радикалізуючий ефект.

7. Важливість вивчення досвіду секуляризації традиційних ісламських суспільств для України полягає не лише в теоретичній значимості цієї тематики, а й у необхідності реальної конкретизації домінуючих в арабо-ісламському світі процесів політичної модернізації з метою коректної розбудови розширеного співробітництва в “південному напрямку” української зовнішньополітичної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ СТАТЕЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ:

1. Варбанець П. Режим шаріату країні не загрожує. Іслам у турецькій політиці // Політика і час. - 2002. - №10. - С.44-49.

2. Варбанець П. Владний дебют Партії справедливості і розвитку Туреччини: від вузькопартійних задач до загальнодержавної політики // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. Випуск 22. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С.80-97.

3. Варбанець П. У повітрі запахло змінами. Регіональні пріоритети зовнішньої політики Туреччини // Політика і час. - 2003. - №7. - С.51-58.

4. Варбанець П. Політичний іслам у Туреччині: між фантомом і реальністю // Людина і політика. - 2003. - №4(28). - С. 35-39.

5. Варбанець П. Ідеологія тюркізму: Зародження й еволюція // Україна – Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє. Зб. наук. праць. - К.: Денеб, 2004. С. 479-482.

6. Варбанець П. Досвід секуляризації традиційних суспільств мусульманського Сходу // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. - Вип. 26. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. - С. 84-118.

7. Варбанець П. Модель ліберального ісламу в Туреччині як перспектива синтезу традиції і модерніті // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. - Вип. 28. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. - С.113-131.