Виявлення змісту освітнього процесу, результатом якого є формування певного соціального типу особистості, дало змогу визначити реальні та перспективні можливості жінок в сфері освіти, роль освіти в процесі соціально-професійної орієнтації жінок і, як результат цього процесу, формування соціального статусу жінок в сучасному українському суспільстві. В контексті розуміння соціального статусу як інтегративного показника становища соціальної групи та її представників в соціальній структурі суспільства, особливу увагу приділено аналізу нормативних та емоційних регуляторів (цінностей, норм, стереотипів), за допомогою яких соціальний статус визначає сфери впливу, прав, обов’язків, можливостей; соціально-професійним характеристикам, які ретранслюються в процесі освіти, в гендерному аспекті. В системі освіти виділено два етапа закріплення гендерних стереотипів і цінностей: шкільна освіта та професійна освіта. Гендерні стереотипи і цінності відтворюються через трансляцію ціннісних орієнтацій вчителів та в змісті підручників. Дослідження виявило збереження дискримінативної практики у ставленні вчителів до дівчат, яка виявляється у підтримці патріархального поділу гендерних ролей, сталих уявленях про доцільність збереження традиційних професійних настанов жінок. Зберігається підхід до диференційованого вивчення предметів в залежності від статі. Сучасні підручники звернені до стандартів патріархального суспільства, які презентують “жіноче” як пасивне і негативне, з чітко визначеним вузьким колом соціально-професійних ролей. Зміст шкільної освіти прищеплює дівчатам пріоритетність виконання ними сімейно-побутових функцій, професійні інтереси мають другорядне значення і є жорстко регламентовані суспільними очікуваннями. В результаті набутої в школі освіти у дівчат формується професійна орієнтація на вузьке коло спеціальностей, переважно гуманітарного профілю та на невиробничі види побутового обслуговування, яка закріплюється на рівні професійно-технічних вчилищ та вузів. Причинами збереження орієнтацій жінок на традиційні спеціальності є, по-перше, ціннісно-нормативні експектації, що інтеріоризуються в мотивацію і поведінку дівчат та впливають на рівень стурбованості і впевненості у собі; по-друге, в процесі освіти прищеплюються гендерні стереотипи професійних ролей; по-третє, відсутність жорсткої конкуренції із чоловіками в наслідок низької привабливості цих галузей для чоловіків. Статева дискримінація за професіями збільшується з підвищенням їх престижу. Наслідком чинної системи професійної підготовки є гендерний дисбаланс за такими напрямками: професійною та галузевою структурою; рівнем кваліфікації; розміром заробітної плати; можливостями та перспективами посадового просування; участю в управлінні. В результаті залишається низьким соціальний статус жінок у суспільстві. Ефективність освіти жінок має тенденцію до суттєвого зниження, так як за змістом, якістю і масштабами не відповідає поточним і перспективним виробничим та соціальним потребам суспільства, не забезпечує повноцінний розвиток та реалізацію особистості жінки. Стосовно жінок освіта неефективно виконує, по-перше, гуманістичну функцію – вона обмежує рівень всебічного та гармонійного розвитку жіночої особистості, деформує світогляд, неадекватно впливає на виявлення можливостей та здібностей; по-друге, професійну функцію – спеціальності, за якими готуються жінки в процесі освіти, є неадекватними потребам ринку праці та не належать до пріоритетних напрямків сучасної економіки; по-третє, соціальну функцію – обмеженим є доступ жінок до професійної освіти, освіта не сприяє соціальній мобільності жінок та участі в управлінні. Освіта не випрацьовує у жінок самозахисний потенціал особистості – здатність самостійно розв’язувати проблеми, викликані негативними соціально-економічними чинниками, навпаки, ціннісні орієнтації, що ретранслюються в процесі освіти, розвивають у жінок споживацьке ставлення до життя - за рахунок батьків або чоловіка, а в умовах соціально-економічної кризи така позиція є пріоритетною для виживання у порівнянні із потребою самореалізації. Таким чином, викладене пояснює невідповідність між високим освітнім рівнем жінок та їх низьким соціальним статусом. Трансформація суспільства на ринкових засадах, формування гуманістичного напрямку розвитку соціуму потребують нової концепції освіти щодо реалізації гендерної рівності, це, в свою чергу, передбачає переосмислення ролі та змісту освіти. З метою формування нового типу соціальної активності жінок, як важливої складової трудоактивної частини населення, дуже важливим є запровадження егалітарного принципу в освіті. |
