Товмаш Дмитро Анаталоійович. Роль політичної комунікації у формуванні громадянського суспільства : Дис... канд. наук: 09.00.03 - 2008.
Анотація до роботи:
Товмаш Д. А. Роль політичної комунікації у формуванні громадянського суспільства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню політичної комунікації, її змісту, сутності та особливостей прояву в процесі формування громадянського суспільства. На підставі аналізу основних концептуальних підходів до проблеми політичної комунікації останню визначено як соціокультурний феномен, поліструктурний та складний вид взаємодії суб‘єктів, в якій відбувається цілеспрямована передача повідомлення, що формується з політичних символів, притаманних певному середовищу та зворотну реакцію, відповідно до якої може формуватися нове повідомлення-образ, який виникає з метою заволодіння, утримання владних повноважень як всередині політичної системи, так і безпосередньо в суспільстві.
В роботі розглянуті основні форми політичної комунікації та акцентовано увагу як на позитивних, так і на негативних аспектах кожної з них. Показано, що своєрідність політичної комунікації полягає в тому, що вона за своїм змістом та функціями є процесом продукування і поєднання владних потреб та інтересів різних соціальних сил та утворень. Доведено, що в сучасному світі роль соціальної віртуальної реальності полягає не тільки у творенні оманливого, викривленого ставлення індивіда й мас до дійсності, але й у конструюванні позитивного образу майбутніх соціальних процесів відповідних ідеї громадянського суспільства.
Визначено, що соціальний прогрес в Україні значно пов’язаний із розвитком всіх комунікативних систем, однак тільки завдяки конструктивно-творчому змісту політичної комунікації, практично вибудовується необхідна протилежність державі – громадянське суспільство.
Дисертаційне дослідження, у якому здійснено соціально-філософський аналіз ролі політичної комунікації у формуванні громадянського суспільства, дозволяє зробити наступні підсумки.
У сучасній філософській та науковій літературі політична комунікація розглядається як своєрідна передумова функціонування і розвитку соціуму та соціальної реальності. Аналіз генезису політичної комунікації виявляє його глибоке історико-культурне коріння й дозволяє говорити про конкретні закономірності політико-комунікативного акту, що допомагають «вписати» його в поточну політичну реальність та сприяють найбільш ефективному впливу на адресата. Розглянувши основні теоретико-методологічні дослідження політичної комунікації, автор приходить до висновку, що, як соціальне явище, вона вимагає ґрунтовного філософського аналізу, який дозволяє розглядати політичну комунікацію як складний соціокультурний феномен із стійкими тенденціями виникнення та функціонування.
Зважаючи на те, що головним в існуванні політичної комунікації є створення інформаційної (символічної, духовної) спільності комунікатора і реципієнта, забезпечення ідейної єдності сторін, то за змістом та функціями політичну комунікацію можна визначити як процес, який не тільки продукує, але й поєднує владні потреби та інтереси різних соціальних сил і утворень.
В дисертації досліджено природу виникнення віртуальної реальності, що полягає, в першу чергу, в об’єктивних умовах життя людей, і в цьому контексті розкрито сутність соціальної віртуальності, яка виявляється через цілеспрямоване комунікативне продукування соціально-значимих ілюзій. Віртуальна реальність здебільшого превалює над об’єктивною реальністю, і основою для цього слугує активна реальність, яку породжує саме політична комунікація.
Наразі активно відбувається заміщення симуляціями соціальної реальності, що тісно пов’язано із зростанням в житті людей ролі різного роду симулякрів – образів реальності, які самі стають «новою реальністю», все більш значимою й дієвою, ніж сама реальність. В такому контексті слід вважати, що розкриття ролі соціальної віртуальної реальності в суспільстві полягає не тільки у творенні оманливого, викривленого ставлення індивіда й мас до дійсності, але й також у конструюванні позитивного образу майбутніх соціальних процесів, відповідних ідеї громадянського суспільства.
Прогнозуючи перспективи громадянського суспільства в умовах сучасної України, необхідно враховувати, що побудова такого суспільства має специфічну залежність від глобальних світових процесів з їхньою нерівномірністю, розхитуванням звичних підвалин, стереотипів, механізмів прийняття рішень на всіх рівнях, що призводить до негативних результатів у різних сферах життя. Саме консолідація суспільства є необхідною передумовою відродження України, її оптимальної адаптації до складних процесів віртуалізації, успішної інтеграції у світове співтовариство на рівноправних засадах. В контексті зазначеного, побудова громадянського суспільства в Україні тісно пов’язана з розвитком всіх комунікативних систем, однак виключно завдяки конструктивно-творчому змісту політичної комунікації, на практиці виокремлюється необхідна протилежність державі в системі політичної організації суспільства.
Публікації автора:
Товмаш Д. А. Комунікативна компетентність як чинник міжкультурних взаємодій / Д. А. Товмаш // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К. : 2006. – № 10–11. – С. 125–129.
Товмаш Д. А. Політична комунікація: сутність та специфіка / Д.А. Товмаш // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – К. : 2006. – Випуск 76–79. – С. 95–98.
Товмаш Д. А. Інформація: наукове і соціально-філософське тлумачення поняття / Д. А. Товмаш // Філософські проблеми гуманітарних наук. – К. : 2005. – № 6–7. – С. 155–160.
Виртуалистика как ответ на проблемы социальных трансформаций эпохи постмодерн : зб. наук. праць за матеріалами міжнародної наукової конференції [«Другі Російсько-українські філософські читання»], (Москва, 16 – 17 травня 2008 р.). – К. : ВПЦ «Київський університет», Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, філософський факультет. 2008. – «Гуманітарні студії»ю – Випуск № 4. – С. 115–119.
Соціальна віртуальна реальність як складне явище комунікативної природи: матеріали доповідей та виступів на міжнародній науковій конференції [«Дні науки філософського факультету – 2008»], (Київ, 16 17 квітня 2008 р.). – К. : ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2008. – Ч. ІІІ. – 135 с. – С. 111–113.
Комунікативна компетентність: постановка питання: матеріали доповідей та виступів на міжнародній науковій конференції [«Дні науки філософського факультету – 2005»], (Київ, 26–27 квітня 2005 р.). – К. : ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2005. – Ч. ІІІ. – 113 с. – С. 87–88.
Інформація як основоположне поняття філософії: зб. наук. праць за матеріалами міжнародної наукової конференції [«Дні науки філософського факультету – 2004»], (Київ, 20-21 квітня 2004 р.) / К.: Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2004. «Філософські проблеми гуманітарних наук» – № 1–2. – С. 118–119.
Комунікація і політична комунікація: єдність та відмінність понять: матеріали міжнародної наукової конференції [«ЛЮДИНА-СВІТ-КУЛЬТУРА» Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка)], (Київ, 20–21 квітня 2004 р.). – К. : Центр навчальної літератури, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2004. – 976 с. – С. 454–455.
Феномен комунікації в політиці: матеріали доповідей та виступів на науковій конференції [«Дні науки філософського факультету – 2003»], (Київ, 24-25 квітня 2003 р.). – К. : ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2003.– Випуск 56–57. – С. 104.
Політична комунікація: різновид комунікації чи засіб політики? : матеріали доповідей та виступів на науковій конференції [«Дні науки філософського факультету – 2002»], (Київ, 29–30 квітня 2002 р.). – К.: ВПЦ «Київський університет», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2002. – Випуски 42–45. – С. 174–175.
