У дисертації здійснено комплексний аналіз, теоретичне узагальнення і нове бачення еволюції становлення, принципів функціонування ВЕЗ та їх впливу на ринкове реформування економіки Китаю, що дозволило сформулювати висновки теоретичного й науково-практичного спрямування. 1. Необхідність ринкового реформування економіки викликана низкою об’єктивних обставин, що склалися наприкінці 70-х років ХХ ст.: зниженням темпів економічного зростання, загострення міжгалузевих і внутрігалузевих диспропорцій, нестача енергетичних ресурсів, простоювання транспортних засобів, зниження рівня життя населення аж до загострення проблеми голоду, що спонукали до обгрунтування ідей реформування економіки з використанням експериментальної перевірки основних новацій. 2. Економічна система КНР характеризується складністю, мінливістю, динамічністю і регіональною різноманітністю, що визначає її серед інших країн. До загальних рис системи можна віднести такі, як децентралізація управління і передача багатьох функцій провінціям; регіональна багатоваріантність і різноманітність запровадження ринкових відносин; двоякість економічних нормативів: існування високих ринкових і низьких державних цін, кредитних ставок тощо; допущення існування чистих іноземних підприємств; широке використання принципу підрядності в сільському господарстві та промисловості; пріоритетність збереження соціальної стабільності, співставлення темпів реформ з психологічною готовністю населення; здійснення політики доходів з метою недопущення катастрофічної соціальної нерівності, демократизація в управлінні підприємствами. 3. На початковому етапі реформування китайської економіки була розроблена, на відміну від пострадянських країн, концепція “ринкового соціалізму з специфікою Китаю”, яка передбачала врахування соціально-економічного рівня розвитку Китаю і була направлена на розширення самостійності підприємств, запровадження ВЕЗ, як експериментального осередку апробації ринкових принципів та вирішення проблем технічної відсталості, залучення іноземних інвестицій, інтеграції у світову економіку. Це дало можливість не тільки обгрунтувати концепцію “ринкового соціалізму”, а й теоретично розкрити нові явища в економіці (багатоукладність, співіснування плану і ринку, особливості формування приватного капіталу, психологічної адаптації населення до нових принципів господарювання тощо). 4. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. визначились три основні науковs напрямки (в рамках семи шкіл китайської економічної думки) переходу до нового ринкового механізму з подальшим формуванням сучасної моделі розвитку економіки Китаю – моделі соціалістичної ринкової економіки, яка передбачає формування низки ВЕЗ, реформування ціноутворення, управління, фінансово-бюджетної системи, організаційної структури управління підприємством, оподаткування, проведення політики відкритості економіки за умови строгого контролю з боку держави. Створення ВЕЗ покращило інвестиційний клімат в країні, надало можливість залучити значні фінансові ресурси для вирішення першочергових завдань економічного розвитку Китаю. 5. Особливого значення для теорії і практики господарювання набула розробка моделей поєднання планового і ринкового регулювання, серед яких першочергове значення мають: модель “фрагментарного” (банькуай) поєднання планового і ринкового механізму, модель “проникаючого” (шеньгоу) поєднання та модель “органічного” (юізі) взаєморозвитку планового і ринкового регулювання. Замість надання повної свободи приватному сектору і повного невтручання держави в економіку Китай зосередив основну увагу на поступовості і еволюційності ринкового реформування під неупинним контролем держави шляхом запровадження ВЕЗ, які стали полігоном і на якому відпрацювувався механізм оптимального поєдання державних та ринкових важелів функціонування економіки. 6. Процес реформування економіки Китаю має свої особливості, які проявляються в поступовості переходу від командно-розподільчих принципів до ринкового механізму господарювання через територіально-галузеве їх поширення (через формування ВЕЗ) та їх розповсюдження в аграрному секторі, малому і середньому бізнесі, сфері послуг тощо. Досвід засвідчує, що успішний розвиток ВЕЗ можливий за наявності наступних умов: політичної стабільності в країні, суспільної безпеки в рамках ВЕЗ, створення необхідної інфраструктури (розвиток транспорту і зв’язку, комфортних побутових умов для іноземних підприємців), наявність кваліфікованих кадрів, простого порядку створення підприємств з участю іноземного капіталу, отримання права користування землею, активна підтримка держави. 7. Поетапне входження Китаю у світове господарство здійснювалось в контексті концепціїї відкритих економічних районів, першим кроком в реалізації якої стало утворення в 1980 році вільних економічних зон: Шеньчжень, Чжухай, Шаньтой в провінції Гуандун, Сямень в провінції Фуцзянь та провінції Хайнань. Вони стали школою ринкового управління економікою та експортної діяльності, відіграли роль полігону реформи системи цін і заробітної плати в 80-ї роки, створення біржі цінних паперів на рубежі 80-90-х років (Шеньчжень), реформи соціального страхування і пенсійного забезпечення в 90-ї роки. 8. Проведений аналіз сутності, основних цілей, принципів створення ВЕЗ і їх господарського механізму дозволив сформулювати наступні висновки: ВЕЗ – особливі теориторії, де діють пільгові умови для діяльності національних і іноземних підприємців, та які сприяють вирішенню зовнішньоекономічних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних завдань; необхідними умовами створення ВЕЗ є політична стабільність, сталість законодавчої бази, добре розвинена виробнича інфраструктура, сприятливі природно-кліматичні умови, ефективне і раціональне адміністративне управління; ВЕЗ, як специфічні економічні утворення, формуються на основі відповідних принципів, серед яких можна виділити як загальні принципи регулювання ВЕЗ, так і конкретні, що відображають створення і функціонування ВЕЗ в кожній окремо взятій країні. На відміну від інших країн, в Китаї створення ВЕЗ використовується головним чином в інтересах розвитку економіки всієї країни, а не окремого регіону, розповсюдження ринкових елементів на всю економіку. В Китаї сьогодні використовується дев’ять типів територіальної зовнішньоекономічної відкритості: від спеціальних економічних зон до зон безмитної торгівлі; за 20-річний період функціонування в Китаї ВЕЗ сформувався специфічний механізм їх функціонування: адміністративне управління зонами здійснюється Канцелярією у справах ВЕЗ, широка самостійність підприємств, специфіка ціноутворення, податкові пільги тощо. 9. Політика зовнішньоекономічної діяльності в рамках ВЕЗ відіграла вирішальне значення у популяризації в Китаї ринкових перетворень, в створенні національного варіанта ринкової економіки спочатку в рамках невеликих територіальних анклавів, а пізніше і в масштабах країни в цілому. ВЕЗ і приморські порти, з’єднуючись в одну лінію, створили передню лінію відкритості економіки для зовнішнього світу, що сприяло прискореному економічному розвитку приморських районів і поступове підтягування внутрішніх районів Китаю. Завдяки ВЕЗ була створена струнка, багатоярусна і багатоканальна система відкритості китайської економіки зовнішньому світу, забезпечено поєднання інтересів країни і окремих районів. 10. Успіх китайських реформ і економіки, як це засвідчує китайський досвід, обумовлений: по-перше, тим, що всі вони проводяться в строгій відповідності з реальними можливостями і адаптовані до китайського національного підгрунтя; по-друге, курс модернізації і реформ здійснюється в інтересах забезпечення добробуту населення в цілому і кожного громадянина зокрема; по-третє, ринкове реформування економіки запроваджується поетапно: від експерименту в окремих районах до розповсюдження передового досвіду на окремі провінції, а пізніше й на всю країну. Збереження Китаєм власної системи цінностних орієнтирів є відмітною рисою від багатьох інших країн з перехідною економікою. |
