1. Засоби масової комунікації реалізують такі основні функції в контексті діяльності суб’єктів міжнародних відносин: 1) інформаційну; 2) донесення повідомлення до реципієнта та сигналювання іншим націям про прийняті політичні рішення (функція посередника); 3) тематизації або встановлення порядку денного; 4) надання/не надання підтримки політичним рішенням (створення консенсусу); 5) демонстрації політичної активності при відсутності дій; 6) попереджувальну функцію; 7) встановлення соціальних норм та функцію соціалізації або соціального навчання; 8) персоналізації політики; 9) створення національної ідентичності. 2. Особливості сучасної міжнародної медіа-системи: 1) швидке зростання інформаційних технологій; 2) інтернаціоналізація; 3) перехід у цифровий вигляд; 4) збільшення кількості та різноманітності ЗМІ; 5) комерціалізація мас-медіа; 6) дерегуляція сфери засобів масової інформації; 7) зміна структури аудиторії; 8) трансформація сприйняття та використання інформації; 9) виникнення глобальної космополітичної (транснаціональної) культури; 10) зростання ролі міжнародних новинних агенцій у роботі ЗМІ; 11) комп’ютеризація; 12) зростання впливу мас-медіа на національні та міжнародні політичні події; 13) створення мереж; 14) реорганізація збереження інформації і систем запиту на базі формування інформаційної інтерактивності. 3. Глобалізація масової комунікації грунтується на таких складових, як технічна (можливості недорого та якісно передавати інформацію в інші країни), політична (впровадження та зростання транснаціональних інформаційних сервісів, укладення міжнародних договорів у сфері масових комунікацій, існування транснаціональних корпорацій, які володіють та контролюють ЗМІ), культурна (глобальне розповсюдження масової культури “найменшого спільного знаменника”) та економічна, котрі набувають нової ролі у процесі її становлення. 4. Засоби масової інформації впливають на реальні рішення у сфері міжнародної політики через: 1) ментальні мапи; 2) конструювання ідентичності; 4) соціальний контроль (функція соціалізації та нормативно-ціннісна функція); 5) участь у подіях, які висвітлюють ЗМІ, або спостерігання за ними (теорія участі); 6) легітимізацію політичних рішень та дій; 7) формування та репрезентацію громадської думки, в тому числі міжнародної; 8) медіа-дипломатію. 5. Одним з важливих елементів міжнародної масовокомунікаційної системи, який справляє вплив на розвиток міжнародних відносин, є новина. Презентуючи подію, новина, однак, викривляє її. Причини викривлення події у новинному жанрі ЗМІ різні: 1) намагання надати події більшої новинної цінності (основна причина викривлення події у ЗМІ); 2) організаційне викривлення; 3) журналістський взаємовплив, особистісний фактор; 4) зовнішній вплив; 5) часовий пресинг для журналістів; 6) технологічна детермінанта; 7) соціальне місіонерство журналістики; 8) економічний пресинг. 6. Викривлення подій у новинному дискурсі позначаються на стані розвитку міжнародних відносин, зокрема, таким чином: 1) задається порядок денний, який впливає на увагу та діяльність політиків; 2) ситуація подається спрощено; 3) створюється часовий пресинг для політиків; 4) відбувається демістифікація або, навпаки, містифікація публічного діяча; 5) свідомо або несвідомо справляється певний ідеологічний вплив, 6) навколо події створюється новий учасник – людина масова, який відображається у громадській думці. 7. Під впливом змін, які втілюють перехід до інформаційного суспільства, змінюються й самі правила гри у сфері сучасної дипломатії. Аналіз показує такі тенденції: 1) збільшення значення “м‘якої сили” – такого підходу до дипломатії, який забезпечує реалізацію інтересів за допомогою переконання, розповсюдження ідей, цінностей, норм, законів та культурних компонентів; 2) зниження державного контролю над зовнішньополітичною інформаційною діяльністю, її децентралізація; 3) доступність зовнішньополітичної інформації широким колам громадян, зникнення монополії еліти на продукування та розповсюдження транскордонної інформації; 4) зростання публічності дипломатії; 5) перехід від жорсткої інформаційної ієрархії до інформаційного зрівняння, коли багато акторів, у тому числі неурядових, стають “представниками держави на міжнародній арені”; 6) поширення віртуальної дипломатії і медіа-дипломатії; 7) часовий пресинг; 8) ускладнення розвитку зовнішньої політики держав через те, що ЗМІ вводять нових акторів у зовнішньополітичний процес, постійно додають нову інформацію, розширюють масштаб цілей та критеріїв, що використовуються для політичних рішень шляхом введення неполітичних (наприклад, екологічних або етичних) факторів до ситуації, яка розглядається. Виникає потреба приділяти особливу увагу до інформаційного забезпечення державних інтересів, керувати ЗМІ; необхідність бути самостійним компетентним гравцем на інформаційному полі (для чого потрібно освоювати нові інформаційні технології, наприклад, Інтернет). Можна сказати, що інформаційні технології та глобальні інформаційні системи вирішально впливають на процес поступу і інформаційна складова великою мірою визначає сьогодні силу держави. І все ж таки, вплив медіа великою мірою залежить від політичної ситуації та схильності офіційних осіб діяти відповідним чином. 8. Хоча українська еліта є включеною в глобальну інформаційну інфраструктуру, і комунікаційні технології в Україні стрімко розвиваються, український масовий реципієнт має невеликий доступ до транскордонних ЗМІ. Через фінансовий пресинг в Україні панує низький рівень прямого доступу до міжнародної інформації також і для засобів масової інформації, тому абсолютна більшість українських ЗМІ користується матеріалами, які отримуються з міжнародних інформаційних агенцій. Стосовно перспектив переходу до інформаційного суспільства, можна сказати, що в Україні співіснують перша, друга та третя “хвилі” розвитку цивілізації, і це вже оптимістична перспектива. Водночас у нашій країні спостерігається “культурний імперіалізм” – переважання імпорту культурних продуктів. Україні сьогодні необхідно звернути особливу увагу на інформаційне забезпечення своїх інтересів та активніше включатися у світовий інформаційний простір. |
