Анотація до роботи:

Остафійчук В.О. Роль журналу «Инженер» (1882-1917) у розгортанні наукових досліджень з техніки залізничного транспорту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню становлення та функціонування журналу «Инженер» (1882-1917), на сторінках якого висвітлювалися питання техніки залізничного транспорту та транспортного господарства.

На його сторінках друкували свої статті А.А. Абрагамсон, М.А. Белелюбський, О.П. Бородін, С.Ю.Вітте, М.О. Демчинський, В.Л. Кірпічов, Є.О. Патон, М.С. Філоненко, Я.М. Гордієнко та інші. Заслуговують на увагу такі аспекти: а) у справі механічного облаштування залізниць впроваджувалися ідеї О.П. Бородіна щодо створення майстерень для ремонту рухомого складу; б) в кінці ХІХ ст. активно провадилися дослідження в галузі водозабезпечення та роботи пари в паровозах при різних умовах їх функціонування; в) здійснювалася систематична заміна рухомого складу новим; г) у паровозо будівельній справі реальними представниками служили великі восьмиколісні вантажні паровози з двома циліндрами системи «Compaund» і великі швидкохідні чотирициліндрові пасажирські паровози Tandem-Compaund з двома ведучими осями; д) відбувалася розробка нових премій за утилізацію рухомого складу; ж) успіхи залізничної техніки проявилися в: запровадженні автоматичних гальм Вестингауза, які діяли за допомогою стиснутого повітря і зробили можливим досягнення більшої швидкості пасажирського пересування; з) електричне блокування збільшило пропускну здатність залізниць тощо.

Використання матеріалів журналу «Инженер» є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку залізничного транспорту в Україні.

Отже, системний аналіз журналу «Инженер» дає підстави стверджувати:

1. Заснування та видання журналу «Инженер» стало закономірним наслідком як розвитку капіталістичних відносин та науково-технічного прогресу, що відбувалися в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., так і розвитку залізничного транспорту, який вимагав організації наукового осередку залізничної справи. Дослідження історії організаційно-видавничої діяльності журналу, аналіз його форми і змісту, структури, програми та правил видання журналу забезпечили публікацію не тільки наукових досліджень, але й критичних оглядів зарубіжних досягнень в галузі залізничного господарства. Це дає підставу для висновку про важливе значення такого періодичного видання як журнал «Инженер» для розвитку техніки залізничного транспорту і транспортного господарства в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ століть.

2. До універсалізму змусив журнал «Инженер» тогочасний стан вітчизняної технічної періодики. Журнал «Инженер», завдяки злагодженій і цілеспрямованій творчій діяльності редакційного комітету, залученню до видання представників різних технічних напрямків, відігравав стимулюючу і координуючу роль у розвитку науково-технічної думки в Україні досліджуваного періоду. Базуючись на українському терені, журнал акумулював у собі творчі технічні сили всієї України, був незалежною трибуною інженерів різних напрямків і поколінь.

3. Зміст журналу «Инженер» (статті, дослідження, архівні матеріали, бібліографічні матеріали, наукова хроніка) – це по суті цілісна панорама розвитку залізничного транспорту, що відтворює колізії життя інженерів і науковців у їх технічному прояві, піднімає на поверхню унікальні вітчизняні пласти будівництва залізничної справи, виявляє функціональні та концептуальні підвалини розвитку техніки залізничного транспорту, актуалізує насущні проблеми теперішнього транспортного господарства і таким чином творить унікальний пам’ятник залізничному транспорту та його творцям. Завдяки толерантній позиції журнал акцептував у своїй програмі теоретико-практичної діяльності як надбання традиційних класичних технічних напрямків, так і пошуки інженерів та вчених нової генерації, яка була представлена іменами тих, хто був активним співробітником журналу. Це були відомі у різних галузях знань учені, громадські діячі, звичайні інженери: А.А.Абрагамсон, М.А.Белелюбський, О.П.Бородін, С.Ю.Вітте, М.О.Демчинський, В.Л.Кірпічов, Л.М.Лєві, Є.О.Патон, М.С.Філоненко, Я.М.Гордієнко та ін.

4. Домінуючою внутрішньою формою подачі змісту у журнальних текстах є пояснення факту, явища, події, ситуації, проблеми шляхом опису, інтерпретації, аргументації, причинно-наслідкової вмотивованості у викладі результатів дослідження. Зміст журнальних публікацій розгортався навколо магістральних шляхів розвитку залізничного господарства: колії та колійного господарства, будівництва залізничних мостів, техніки рухомого складу (паровозів, вагонів, рейок тощо), управління перевізним процесом, економіки, економічної політики на залізничному транспорті. Особливу роль у цьому плані відіграли статті й розвідки О.П.Бородіна «Подвижной состав железных дорог: Влияние ширины колеи, подъемной силы вагона и состава поезда на собственный вес подвижного состава» (1884), «Опытные исследования над применением системы «Compound» и паровых «рубашек» к паровозным машинам, произведенные на Юго-Западных железных дорогах» (1887), «Служба пожвижного состава на Юго-Западных железных дорогах в период десятилетия 1880-1889 гг.)» (1895); статті Л.М.Лєві «Основания для установления однообразной программы испытания новых паровозов на русских железных дорогах» (1913), С.Ю.Вітте «Принципы железнодорожных тарифов» (1883), Є.О.Патона «К вопросу о разборных железных мостах» (1916) і «Малые деревянные мосты упрощенного типа» (1917) та ін. Значна частина опублікованих матеріалів, апробованих в журналі «Инженер», ставала основою для майбутніх монографічних видань, визначила напрями творчих пошуків, що свідчить про вагомий внесок журналу в розбудову вітчизняної науки і техніки.

5. Аналіз публікацій журналу «Инженер» з питань теорії та практики техніки та інфраструктури залізничного транспорту дозволив виявити найбільш важливі з-поміж них для сучасних досліджень в Україні. Виявлено, що заслуговують на увагу такі аспекти:

а) у справі механічного облаштування залізниць впроваджувалися ідеї О.П.Бородіна щодо створення майстерень для ремонту рухомого складу;

б) в кінці ХІХ ст. активно проводилися дослідження в галузі водозабез-печення та роботи пари в паровозах при різних умовах їх функціонування;

в) здійснювалася систематична заміна рухомого складу новим;

г) у паровозобудівельній справі реальними представниками служили великі восьмиколісні вантажні паровози з двома циліндрами системи Compound і великі швидкохідні чотирициліндрові пасажирські паровози Tandem-Compound з двома ведучими осями;

д) жодне механічне облаштування і удосконалення в рухомому складі неможливе без відповідної організації служби і особового складу, а також впровадження стрункої системи премій для служби рухомого складу і тяги;

ж) відбулася розробка нових премій щодо утилізації рухомого складу; застосування системи обслуговування паровозів подвійними і змішаними бригадами;

з) успіхи залізничної техніки проявилися в: запровадженні автоматичних гальм Вестингауза, які діяли на стиснутому повітрі, що в десятки разів забезпечило безпеку пасажирського руху і зробило можливим сьогодні досягнення величезної швидкості пасажирського пересування; електричне блокування збільшило пропускну здатність залізниць; централізація стрілок і поєднання їх із сигналами забезпечило безпеку руху на станціях і спростувало усі маніпуляції з низкою стрілок і сигналів; сильні вантажні паровози дали можливість пересувати вантажні потяги і цим зробили дешевшими витрати на перевезення; швидкості, які розвивалися пасажирськими потягами були доведені до 110-150 верст на годину; комфорт пасажирських вагонів було значно збільшено з урахуванням тривалих переїздів.

6. Використання матеріалів журналу «Инженер» є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку залізничного транспорту в Україні в усій його повноті й багатогранності; публікації журналу становлять цінну фактологічну базу для створення фундаментальної історії залізничного транспорту в Україні; для аналізу наукової спадщини та світогляду видатних інженерів-залізничників А.А.Абрагамсона, О.П.Бородіна, С.Ю.Вітте, М.О.Демчинського, Л.М.Лєві, М.С.Філоненка, Я.М.Гордієнка та ін. та з метою вивчення багатьох аспектів минулого нашого залізничного транспорту.

Досвід і кращі традиції редакції «Инженера» потребують творчої інтерпретації і розвитку сучасними науково-технічними журналами «Залізничний транспорт України», «Железные дороги мира», «Железнодорожное дело» та ін. Апробований у дисертації комплексний історико-джерелознавчий підхід до вивчення журналу «Инженер» як фрагменту конкретної дійсності при одночасному аналізі науково-інформаційного аналізу публікацій журналу, може бути використаний при дослідженні всіх сучасних органів науково-технічної періодики. Все вищезазначене дозволяє вести мову про феномен журналу «Инженер», бо як явище видатне й цілком самобутнє він посів своє особливе місце в українській історіографії розвитку залізничного транспорту останньої третини ХІХ – початку ХХ століття.

7. У діяльності журналу виділено такі періоди:

Перший період (1882-1888) – становлення журналу. Характеризується активним зростанням кількості спеціалістів-залізничників у Києві через створення в м.Києві у 1878 р. Управління Південно-Західними залізницями. Також цей період протікав у тісній залежності від прогресивного розвитку гірничо-видобувної та цукрової промисловості, залізничного транспорту, необхідності розширення наукових комунікацій, становлення матеріальної бази журналу.

Другий період (1888-1907) активної діяльності. Характеризується збільшенням кількості друкованих сторінок, оригінальних статей, появою нових рубрик.

Третій період (1907-1917) функціонування в важкий період економіних криз. Характеризується переходом під керівництво Київського відділення Російського технічного товариства. В цей час відбулась зміна редакторського складу.

Публікації автора:

1. Остафійчук В.О. До історії створення науково-технічного журналу «Інженер» (1882-1917) // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. Наук. Праць. – К., 2001. – Вип.6. – С.126-129.

2. Остафійчук В.О. ІХ-й Дорадчий з’їзд інженерів служби шляхів на сторінках журналу «Інженер» // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2002. – Вип.7. – С.143-145.

3. Остафійчук В.О. До проблеми вивчення історії технічного журналу «Інженер» // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2002. – Вип.8. – С.193-198.

4. Остафійчук В.О. Журнал «Інженер» і його роль в розвиткові залізничної справи в Україні // Історія української науки на межі тисячоліть. – К., 2002. – Вип.9. – С.151-156.

5. Остафійчук В.О. «Хроніка та огляд журналів» у часописі «Інженер» (1891-1892) // Вісник Дніпропетровського університету. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип.9. – С.88-90. – (Серія: Історія і філософія науки і техніки).

6. Остафійчук В.О. «Інженер» як джерело для вивчення історії залізничної справи в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Нариси з історії природознавства і техніки. – К., 2002. – Вип. 44. – С.148-150.

7. Остафійчук В.О. Проблеми залізничного транспорту на сторінках журналу «Інженер» за перші десять років його існування // Історія освіти, науки і техніки в Україні: Перша конференція молодих вчених та спеціалістів: Тези доп. та повідом., м.Київ, 30 травня 2002 р., - К.,2002. – С.106-107.

8. Остафійчук В.О. Журнал «Інженер» як об’єкт дослідження історії залізничного транспорту // Восьма конференція молодих істориків освіти, науки і техніки: Мат. конф., 23 травня 2003 р., м.Київ. – К., 2003. – С.145-148.

9. Остафійчук В.О. Діяльність журналу «Інженер» у контексті розвитку науки і техніки на залізничному транспорті (остання чверть ХІХ – початок ХХ століть): Історіографія // Десята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки: Мат. конф., 27 травня 2005 р., м.Київ. – К., 2005. – С.101-111.

10. Остафійчук В.О. Роль журналу «Інженер» у висвітленні процесів перевезень на залізничному транспорті // Одинадцята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки: Мат. конф., 21 квітня 2006 р., м.Київ. – К., 2006. – С.87-99.