Відповідно до поставленої за мету на підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних теоретичних концепцій була досліджена художня діяльність епохи Романтизму. Простежено процес розвитку романтичного методу в західноєвропейській архітектурі кінця XVIII – XIX століть і виявлені його характерні риси. На поставлені відповіді. 1. Історико-генетичний аналіз еволюції західноєвропейського Романтизму дозволив визначити просторово-часові межі архітектури романтичної епохи з 80-х років XVIII століття по 70-ті роки XIX століття. Тому передував етап преромантизму (з 1760-х аж до 90-х років XVIII століття) у межах епохи Просвітництва, в якій сформувалися передумови виникнення і багато ідей романтизму. Виділена епоха поділяється на три періоди, відповідні трьом фазам розвитку романтичного мистецтва і архітектури. Це періоди: зародження романтизму і оформлення його в систему (з 80-х років XVIII століття по 20-ті роки XIX століття); період розквіту Романтизму, що являє найбільш характерний зріз романтичного мистецтва (20-ті – 50-ті роки XIX століття); період розпаду Романтизму і формування в його надрах нового еклектичного світогляду (з 50-х по 70-ті роки XIX століття). У вказану епоху архітектурна картина життя західноєвропейських країн відрізнялася нерівномірністю і надзвичайною різноманітністю національних шляхів розвитку мистецтва. Найбільш характерними в соціокультурному плані є Англія, Франція, Німеччина. «Запізнювання» романтичного процесу виявляється в Росії і Балканських країнах, в Англії спостерігається більш раннє його формування. 2. Серед передумов виникнення архітектури романтизму виділені соціально-політичні і філософсько-літературні передумови. До соціально-політичних чинників, що визначили особливості архітектурного процесу віднесені: криза монархічної форми правління, що спричинила події Великої Французької революції, розвиток капіталістичних відносин, бурхливий розвиток промисловості і науки, будівельних технологій і конструкцій, а так само подальшерозширення знань про світ, становлення археології як науки. До групи філософсько–літературних передумов віднесені: розповсюдження праць І.Г. Гердера, рух «Буря і натиск», німецький філософський ідеалізм, англійський сенсуалізм, філософія французьких соціалістів–утопістів, що знайшли своє віддзеркалення в архітектурі. Розвиток архітектури романтизму зумовили такі ідеї архітектурної теорії Просвітництва як відхід від класицистичної доктрини, розвиток мальовничого пейзажного парку, виникнення інтересу до національної середньовічної архітектури. 3. Порівняльно-типологічний аналіз архітектурних об'єктів епохи Романтизму дозволив виявити основні інтегральні принципи творчого методу: антинормативність, історизм, творчий універсалізм, схильність до синтезу, «органічність», символізм архітектурної мови, які були розроблені романтичною наукою до середини XIX століття. У архітектурі вони заклали світоглядну основу методу художньої творчості, вплинули на формування архітектурної теорії в ціломуі повсюдно використовувалися в архітектурній практиці як основні формоутворювальні принципи. 4. Еволюційний погляд на хід розвитку архітектури кін. XVIII – кін. XIX cт. дозволив автору виявити в динамічному і полістильовому архітектурному процесі романтизму низку закономірностей. Романтизм в архітектурі представлений у вигляді раціоналістичної та ірраціоналістичної тенденцій. Для описуваного культурно-історичного явища характерне домінування ірраціонального напряму в романтичному методі. Виявлені основні лінії розвитку архітектури епохи Романтизму – раціоналізм (позитивізм, утилітаризм), історизм, символізм і формалізм і показана закономірність формування неостилів навколо них. У різні періоди Романтичної епохи домінує та або інша лінія розвитку архітектури і відповідні їм неостилі (позитивізм, тектонічний класицизм, утилітаризм, соціальні утопії в архітектурі, моралізм, бідермейєр, неопаладіанство, неоренесанс, ампір, поетичний класицизм Д.Соуна, берлінська школа, неоготика, екзотика, етнографія, романтизм в руслі національних традицій, революційний класицизм, романтичний класицизм і т.д.). 5. Романтична епоха визначена як пізнавальний поріг в історико-культурному процесі. Виходячи з цього позначена надзвичайна важливість світоглядної інваріанти методу. Тотальне прагнення до свободи – основна змістовна парадигма Романтизму. Принцип антинормативності став віддзеркаленням цієї всеосяжної ідеї і виразив себе в архітектурному полістилізмі епохи. Естетичний ідеал романтизму можна звести до трьох культів: культу мистецтва, культу природи, культу творчої індивідуальності. Ці світоглядні позиції сприяли формуванню неоготики і екзотики, зробили можливими сміливі експерименти формалізму і утилітаризму, створили умови для глибокого символізму революційних романтиків. Семантичний аналіз дозволив описати змістовно-смислове поле архітектури романтизму. В період становлення романтичного методу формується нова художня мова архітектури. Робота в смисловому просторі архітектури романтизму за допомогою виділення в ньому стилістичного, просторово-часового, конструктивно-технологічного, міфо-поетичного, композиційно-синтаксичного змістовних зрізів і дозволяє розглядати архітектуру даного періоду у всьому багатстві і своєрідності її змістовних характеристик. Архітектурна мова романтизму відрізняється стилістичним різноманіттям, за певними функціями закріплюються певні стилістичні переваги, функції, що формуються, вимагають розробки нового типологічного каталога, конструкції стають самодостатніми елементами архітектурного тексту. 6. Морфологічний аналіз дозволив виявити особливості архітектури романтизму. У межах романтизму відбувається зародження і формування такої лінії розвитку архітектури як формалізм. Формалістичний напрям рішуче пориває з класицистичним минулим і традиційними системами декору і розвиває концепцію естетичної самодостатності форми. У межах формалізму склалися два підходи. Прихильники одного сповідували концепцію раціональної форми, вони віддавали перевагу об'єктам «простої», іноді архетипичної форми з чіткою, раціональною планувальною структурою і такими морфологічними характеристиками як центричність, симетрія, застосування метричних рядів, прямокутних грат, лінійність. Прихильники іншого розробляли концепцію ірраціональної форми. Вона припускала пріоритет «складної» форми, живописний принцип композиції, асиметрію, ритмічні ряди, складність і мальовничість силуету. Т.ч. романтичний метод творчої діяльності був свого роду експериментальним полігоном, де народжувалися нові способи формоутворення і нова морфологія, що підготувала появу архітектури подальших епох – Еклектики, Модерна, Модернізму. 7. Встановлено, що романтизму ближче чуттєво-інтуїтивний спосіб пізнання світу і віддзеркалення його в мистецтві. У поле зору романтичної архітектурної теорії потрапили перш за все такі елементи творчого методу романтиків, як «фантазія», «вигадка», «ідея». Розгляд характеру творчої діяльності архітекторів Романтичної епохи дозволив зробити висновок про пріоритет у романтиків екстравертної установки. Інтравертна установка в цей період існувала як компенсаторна і не була типовою. Екстравертну установку характеризує сприйнятливість до подій зовнішнього життя, рухливість і швидкість реакції на ці події, здатність відповідати новим запитам часу, художній універсалізм, схильність до популяризації своєї творчості, інтенсивна публічна діяльність, прагнення організуватися в творчі колективи. Аналіз архітектури Романтичної епохи дозволив виявити серед безлічі феноменологічних описів найбільш характерні, такі, що відображають неповторність її архітектури. Схильність романтичного мистецтва до множинності проявів визначили головну узагальнюючу характеристику епохи таку як різноманітність. До естетичних критеріїв архітектурної якості теоретики романтизму зараховували такі унікальні властивості архітектурної форми як «мальовничість», «піднесеність», «виразність», «оригінальність», «складність», «різноманітність». 8. Дослідження синтаксису архітектури романтизму виявило надзвичайну різноманітність художніх підходів, ліній розвитку архітектури, техніки і прийомів в архітектурі, між якими вдається встановити відповідність. У межах єдиного романтичного методу вдається виділити нормативно-раціоналістичний, етичний, історико-типологічний, символіко-метафоричний, об’єктно-морфологічний підходи. Так, нормативно-раціоналістичний підхід розвивав позитивізм і утилітаризм, історико-типологічний – стилізаторство й еклектику, етичний – моралізм, символіко-метафоричний – символізм, обєктно-морфологічний – формалізм. У романтичну епоху встановлюється низка технік, відповідних цим підходам. Розглядаючи романтичний метод як цілісність, вдалося виділити в ньому такі основні частини: семантичну – стійкі сенси, ідеї і значення; морфологічну – характерні форми і структури; синтаксичну – підходи, техніки і прийоми композиційної роботи; феноменологічну – психологічні особливості творчої діяльності і феноменальне сприйняття архітектурної форми. Всі вони мають стійкі закономірності у межах епохи Романтизму. В процесі розвитку архітектурної професії художній метод зазнає змін, пов'язаних із стадіями зародження, становлення і згасання стилю. Особливостями романтичного метода є: множинність, різноманітність проявів, полістилізм, широкий вибір прототипічних культур, ідеологічна «розмитість». |
