На основі проведеного дослідження відносин лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу як форм розділено-сумісних відносин зроблено такі висновки. 1. Історія становлення людського суспільства в економічному плані являє собою історію розвитку розділено-сумісних відносин. Дослідження відносин сумісності і відносин роздільності, а також форм їх реалізації особливо актуальні при аналізі перехідних економічних систем в стані біфуркації. Вибір науково обґрунтованого сценарію подальшого розвитку багато в чому залежить від того, наскільки знайдено міру поєднання різних (роздільних) економічних інтересів господарюючих суб’єктів. В Україні реально функціонує розділено-сумісна власність, що ще не має адекватних її природі правових і інших механізмів реалізації. Економічна влада, що зміцнюється, страждає гіпертрофованими відносинами розділення, руйнує єдину тканину господарського життя. Звідси витікає завдання пошуку оптимальних форм реалізації розділено-сумісних економічних відносин, особливо у фінансовій сфері транзитивного суспільства. 2. Практична реалізація природи розділено-сумісних відносин в формування нової економічної системи України полягає в тому, що різні суб’єкти-учасники сумісної фінансової діяльності: - забезпечують єдиний процес задоволення суспільних потреб різними ресурсами (інтелектуальними, матеріальними, фінансовими й іншими); - не втрачаючи базових (фундаментальних) якостей, збагачуються за допомогою розвитку своїх рефлексивних і эпістеміологічних можливостей і практичного одержання нового знання та його реалізації у фінансовій сфері; - розробляють, вбирають і затверджують нову культуру соціально-ринкового спілкування, що є основою збагачення і розвитку інституціонального середовища в транзитивному суспільстві. 3. Новими формами реалізації розділено-сумісних відносин у фінансовій сфері перехідної економіки є лізинг, франчайзинг, факторинг і форфейтинг. Відносини роздільності виявляються у багатосуб’єктності цих форм і різниці статусів й функцій різних суб’єктів; відносини сумісності – у досягненні єдності спрямованості дій суб’єктів в реалізації вказаних відносин щодо досягнення загально значимого результату. Держава повинна створювати умови для широкого розвитку лізингу, франчайзингу, факторингу і форфейтингу. Забезпечення оптимальних умов можливе, якщо всі заходи будуть ґрунтуватися на розумінні розділено-сумісної суті вказаних відносин. 4. Лізинг як форма розділено-сумісних відносин є ще досить новим і нетрадиційним в Україні. Ефективність лізингу залежить від того, на якому етапі розвитку знаходяться лізингові відносини в країні, та які умови для його розвитку створені. Діючий в Україні Закон “Про лізинг” є досить невідпрацьованим і вимагає значних вдосконалень і узгоджень з безліччю нормативно-правових документів, насамперед із законами “Про оподатковування і прибуток підприємств”, “Про податок на додаткову вартість”. Зараз існує нечіткість визначення бази ПДВ при переході права власності наприкінці терміну лізингу, внаслідок чого в господарській практиці податкові органи часто розглядають саме первісну вартість предмета лізингу як об'єкт стягнення ПДВ. В роботі обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення податкового регулювання лізингових відносин, а також доведено необхідність створення нової інфраструктури, здатної здійснювати контроль і моніторинг лізингових операцій, сприяти розвитку цієї форми економічних відносин. 5. Виняткової актуальності для розв’язання проблеми неплатежів в транзитивній економіці набуває широке впровадження факторингового і форфейтингового обслуговування підприємств. Історія і досвід використання цих форм як за кордоном, так і в Україні, що проаналізовані в дисертації, переконливо показують ефективність і необхідність їх подальшого розвитку, особливо форфейтингу, в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Для ефективного застосування факторингу і форфейтингу необхідна розробка та прийняття законів “Про факторинг”, “Про форфейтинг”, а також ратифікація Україною діючих законів і нормативів міжнародного рівня, підписання Конвенції “Про міжнародний факторинг”. Факторинг і форфейтинг дозволяють ефективно реалізовувати розділено-сумісну природу фінансово-економічних відносин, підвищувати роль комерційних банків у формуванні сучасної підприємницької культури у фінансовій сфері, домагатися створення високого позитивного іміджу національних фінансових структур. 6. Важливою формою реалізації розділено-сумісних відносин є франчайзинг. На сьогодні в Україні в ролі франчайзера в основному виступають західні чи російські компанії, що просувають свій бізнес і своє ім'я. Для України франчайзинг є одним із найкращих механізмів підвищення ефективності і просування на ринок малих і середніх підприємств за допомогою визнаної торгової марки. Франчайзинг має в собі чималий психологічний аспект. З одного боку, власники фірм-франчайзи почувають себе господарями власної справи, яку виконують у своїх інтересах, і яку вони можуть продати чи передати в спадщину; з іншого боку, вони не почувають себе самотніми у бізнесі, тому що виступають частиною об’єднаного співтовариства професіоналів, які обмінюються досвідом, технологічними досягненнями, спільно вирішують багато проблем (цей аспект так само підкреслює, що франчайзинг виступає саме як форма розділено-сумісних відносин). Для подальшого розвитку франчайзингу необхідна підтримка на державному рівні і розробка спеціалізованих законодавчих актів, які б більш повно враховували національні особливості й інтереси при укладанні франчайзингових угод. 7. Досліджувані форми розділено-сумісних фінансових відносин дійсно дозволяють розв’язувати актуальні завдання не лише на рівні окремого підприємства, але й оптимізувати економічні зв'язки між багатьма господарюючими суб'єктами, вдосконалювати систему державного управління в ході ринкових реформ, виступають могутнім стимулюючим імпульсом оздоровлення транзитивної економіки. Держава, як один з найбільш важливих суб'єктів трансформаційного процесу, реалізуючи суспільно-економічну владу, через свою діяльність зараз значною мірою тяжіє до розширення відносин роздільності. Це породжує негативні наслідки: відсутність законодавчих актів, спрямованих на підтримку і розвиток факторингу, франчайзингу, форфейтингу; відсутність державної пропаганди і підтримки вказаних відносин, а також чіткої податкової політики, яка б сприяла широкому впровадженню досліджуваних форм розділено-сумісних відносин; необґрунтоване прагнення цілісно копіювати західний досвід та ін. Головне завдання держави вбачається в тому, щоб сприяти розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу, виходячи з загальної мети підвищення добробуту всього населення через створення умов для сумісних дій у цьому напрямку всіх суб'єктів господарювання. 8. Розв’язання проблем транзитивного періоду в економіці, становлення ринкової економічної системи, довгостроковий цивілізований розвиток країни потребують наукового підходу і широкого використання політекономічних знань при проведенні ринкових реформ. Застосування методології аналізу виробничих відносин як розділено-сумісних дозволяє економічній науці розробляти обґрунтовані рекомендації щодо забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, виходячи з різних інтересів кожного суб'єкта господарства. З метою підвищення ролі науки і знань в процесі створення соціального ринкового господарства доцільно розробити і прийняти державну програму з підготовки і перепідготовки фахівців в галузі лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу; ввести в цикл фундаментальних дисциплін навчальних планів курси “Лізинг”, “Франчайзинг”, “Факторинг і форфейтинг” при підготовці фахівців з напрямку “Економіка і підприємництво”; створити при обласних державних адміністраціях методичні центри розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу з метою пропаганди, навчання і широкого впровадження зазначених відносин у підприємницьке середовище. |
