На основі аналізу визначень ПЛО, шляхів виникнення та класифікацій омонімії зроблено синтез визначення ПЛО: Повні лексичні омоніми – це інформаційні масиви (об’єкти), які мають тотожний акустично-графічний код (АГК) у всіх своїх формах і мають повну відмінність в інформаційній наповненості по суті інформації, яка передається чи зберігається у конкретний часовий період. При цьому показана можливість використання поняття „інформація” замість поняття „слово” для визначення неоднозначностей – ПЛО та полісемів. Як репрезентатор дійсності поняття „інформація” є більш загальним, ніж поняття „слово”. За синтезованим визначенням поняття „інформація” – це визначений об’єм узгоджених понять, знань і даних, які відображають властивості та стани об’єктів і явищ об’єктивного світу в природній, соціальній та штучно утворених системах (у тому числі й абстрактних), у часових і просторових координатах і відображених та створених процесом мислення у людських суб’єктивних свідомостях. Інформація – більш загальний лінгвістичний об’єкт у порівнянні зі „словом”, а інформаційний зв’язок – це зв’язок між складовими буття, які усі пов’язані між собою для забезпечення життєдіяльності організму, тому ніяка наявна формальна мовна структура не може повністю роздиференціювати інформаційні значення та їх зв’язки. І прагнення багатьох авторів розмежовувати ПЛО та полісеми за допомогою тільки формальних мовних структур не призвели і не призведуть до позитивного результату. Для цього необхідно до формального мовознавства додати психофізіологізм і функціональність мовних процесів. Наведена класифікація шляхів виникнення омонімії включає в себе три основні категорії явища: категорія буття , категорія форми, категорія змісту. Загальне явище омонімії може бути покласифіковане як: 1. Власне омонімія: а) лексична омонімія; б) повна лексична омонімія. 2. Лексико-акустична омонімія. 3. Синтаксична омонімія. 4. Міжчастиномовна лексична омонімія. Аналіз джерел і шляхів виникнення полісемів показує, що: полісемія – об’єктивна реалія мови, яка виникла у свідомості людини і є необхідною для функціонування успішного комунікативного процесу у житті людини в соціумі; полісемія є корисним і позитивним явищем мови, як і певна кількість графів та фонем, що зумовлюють усю систему мови; полісемія є частиною процесу та результату оптимізації формування інформації для комунікації; поява та функціонування полісемів зумовлені єдністю як зовнішніх, стосовно індивіда, умов комунікативного процесу в середовищі соціуму, так і внутрішніх об’єктивних та суб’єктивних процесів у свідомості індивіда, а також потенційними можливостями структури самої системи мови та її складових. На основі теорії визначень полісеми виступають інформаційними масивами, які мають тотожний акустично-графічний код вираження своєї форми в усіх граматичних формах, належать до однієї частини мови і характеризуються існуванням об’єму інформаційного пересічення, в якому є спільний семантичний компонент, основне інформаційне значення якого повністю або частково переноситься на можливі інформаційні масиви (лексико-семантичні варіанти) даного слова або словосполучення у конкретний часовий період існування. Синтезоване визначення полісемів має необхідну формальну структуру і об’єктивно виражає сутність явища, не вступає у протиріччя з сутностю явища і не має великого розходження з традиційними визначеннями за суттю. На основі проведенного аналізу відомих критеріїв розмежування ПЛО та полісемів було здійснено класифікацію критеріїв розмежування за функціями їх головних диференційних ознак. Виділено чотири комплекси критеріїв розмежування: семантичний, граматико-синтаксичний, мовноісторичний, психофізіологічний. Аналіз покласифікованих критеріїв розмежування неоднозначностей з позицій визначення позитивного узагальненого та головного показує, що метою всіх авторів є виявлення і вираження інформаційної суті кожного з можливих значень АГК слова, де: значення слова є ціліснооформленою інформаційною суттю, яка має відносну самостійність і міцність з повнотою та однозначністю; значення слів співвідносяться з об’єктами, явищами матеріального світу, їх складовими та їх узагальненнями і пов’язані між собою так само, як і самі об’єкти, явища та їх складові та узагальнення, тематично покласифіковані; інформаційна суть слів органічно пов’язана з інформаційною суттю інших слів, що з ними сполучаються в контекстах так, як і сутність об’єктів та явищ, що пов’язана з середовищем їх існування. І всі полісемантизми одного слова мають споріднену семантику оточення; закономірності при субституціях та трансформаціях значень слова є основою закономірностей варіювання інформації, де зберігається (повністю чи частково для полісемів) чи не зберігається (для омонімів) суть інформаційного масиву, функціональна для потреб людини сутність об’єктів, явищ матеріального світу; функціонально подібні об’єкти, явища можуть утворювати у складі мови схожі масиви інформації, які можуть мати одну й ту ж назву (АГК) – форму уявлення інформації для подальшої кореляції при її впізнаванні, пригадуванні; повніша інформація, яка відповідає одному об’єкту, явищу, може як варіюватися із зменшенням її повноти, так і складові варіації цієї інформації можуть поєднуватися в більш повне їх інформаційне значення в одній і тій самій формі (АГК), так виникає спільне значення (при полісемії); однотипна інформація (полісемна) має однотипні характеристики сполучуваності (засобами синтаксису) з іншими інформаційними масивами для формування об’єднаного масиву інформації. Аналіз наявних критеріїв та зроблених визначень ПЛО і полісемів призвів до висновку, що критерієм розмежування повних лексичних омонімів та полісемів має бути наявність для полісемів чи відсутність для омонімів кореляції інформації за суттю (об’єму перетину інформації), яка міститься в інформаційних масивах (значеннях слів), що підлягають розмежуванню – інформаційно-кореляційний критерій ( ІККР ). Необхідними та достатніми складовими технології використання ІККР є створення структури тлумачної формули значення слова (ТФЗС): опис (тлумачення) інформації за цими характеристичними елементами повинен проводитися на особливій „інтелектуальній мові-ідентифікаторі” з вимогами до неї; алгоритм використання ІККР; базовий набір „Договірних умов”, які є нормою та повинні надавати однозначності у прийнятті рішення у процесі кореляції; додаткові критеріальні ознаки ідентифікації інформації у значенні слова.
Синтезований критерій є узагальненим для більшості проаналізованих критеріїв синхронного аспекту. Це дозволяє однозначно та максимально повно розмежовувати як ПЛО від полісемів, так і ПЛО між собою, так і полісеми між собою, розмежовувати неоднозначності в ґраничних станах та створює практичну, яка легко сприймається, формалізовану технологію його використання, а також має перспективу вдосконалення у прогресивній сучасній структурі знань людства. Створені необхідні фрагменти ТФЗС деяких АГК (баба, коса, голова, лава, образ, око, світло, світ, вогонь, серце, земля) проведено ідентифікацію та розмежування цих ПЛО та полісемів. Коректне розмежування на основі створення ТФЗС дозволяє повніше виявити інформаційну потенцію цих неоднозначностей у створенні „образності”. Синтезована технологія розмежування дозволяє досить ефективно, повно та однозначно розмежовувати ПЛО та полісеми, може і повинна бути в подальшому розвинута у частині: „Договірних умов”, методів кореляції інформаційних масивів, формування „інтелектуальної мови-ідентифікатора” й особливо в удосконаленні характеристичної структури аналізу інформації за суттю в інформаційних масивах для синтезу тлумачних формул значень слова. | 