1. Першочергові завдання підвищення ефективності розвитку туристичних підприємств та становлення туризму як галузі полягають в переорієнтації політики господарювання підприємств на основі сучасної економічної концепції їх розвитку побудованої на програмно цільовому плануванні, управлінні галуззю на асоційованих принципах ринковій фінансово-кредитній системі з пільгами і низькою ставкою позичкового капіталу. Корінне реформування господарського механізму з впровадженням сучасних методів і важелів інтенсифікації розвитку туристичної сфери як на рівні підприємств, так і на рівні регіонів, яке повинно виходити з основних проблем розвитку туристичних підприємств в умовах становлення ринку, а також з визначення туризму як галузі, яка спроможна створювати додаткову споживчу вартість. 2. Виходячи із актуальності підтримки державою активної туристичної політики особливого значення набувають питання створення правових, організаційних і економічних основ формування стратегії створення конкурентноздатного туристичного продукту, який забезпечував би, з однієї сторони потреби населення в туристичних послугах, а з іншої, сприяв би створенню нових робочих місць, стимулював би розвиток місцевої промисловості, а також забезпечував би значний вклад коштів у бюджет за рахунок податкових надходжень. 3. Дослідження теоретичних і методологічних основ визначення економічної ефективності інвестицій дозволило зробити висновок про те, що методи, які були задіяні в умовах безоплатної системи кредитування, в умовах трансформаційної економіки втратили свою наукову цінність, оскільки не враховують основних вимог ринкової економіки. Узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінки інвестиційних проектів дало змогу обґрунтувати доцільність використання низки показників, які в сукупності дають змогу провести всебічну оцінку ефективності інвестиційної політики, а саме: індекс рентабельності, дисконтований період окупності. Окрім цього, при прийнятті рішень про доцільність інвестування туристичних підприємств нами запропоновано врахувати показник приросту обсягу надання послуг та приріст завантаження туристичних підприємств, що сприятиме розвитку туристичної сфери як в Карпатському регіоні, так і в Україні. 4. З переходом економіки на ринкові відносини перед підприємствами туристичної сфери виникла низка нових актуальних задач, пов'язаних з якістю і номенклатурою послуг, різноманітністю форм і методів туристичного обслуговування. Для реалізації вказаних цілей і задач запропонована комплексна програма визначення стратегії розвитку науково-практичної політики галузі, яка націлена на: створення туристичного продукту світових масштабів, формування нормативного технічно-технологічного бізнесу туризму відповідно до вимог часу, створення комплексної системи управління її розвитком. 5. Принципово важливим є висновок про те, що при формуванні програми, найбільш пріоритетного розвитку повинні набути ті сфери туризму, в яких є змога найбільш ефективно задіяти наявний туристичний потенціал без значного залучення державних коштів та формування об'єктів туристичної інфраструктури. Беручи до уваги наявну структуру розвитку туризму, а також конкретні позиції сусідніх районів і держав, пріоритетними видами туризму є такі, як: культурно-пізнавальний, екологічний, а також транзитний туризм. Розвиток цих напрямків дає змогу без залучення значних фінансових ресурсів розвивати туризм, підвищити інвестиційну привабливість регіонів, що дозволить в майбутньому акумулювати значну кількість коштів для реалізації низки широкомасштабних процесів. 6. Розроблені конструктивні принципи і пропозиції щодо побудови регіональних програм розвитку туризму, які реалізовані на прикладі Івано-Франківської області. Цільова стадія, яка включає структуризацію проблем розвитку туристичної сфери шляхом побудови “дерева цілей”, конкретизована з урахуванням особливостей об’єкту програмування – процесів туристичної індустрії, які в цілому є актуальними щодо побудови довгострокових програм розвитку туризму в Карпатському регіоні. |