Анотація до роботи:

Вєтрова І.М. Розвиток альтернативної середньої освіти у США (друга половина ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2008.

Дисертація присвячена історії розвитку альтернативної середньої освіти США. Визначено, що джерелами формування ранніх освітніх альтернатив у США стали: традиційно-релігійний рух, гуманістично-прогресивні ідеї та інноваційні починання передових педагогів. З’ясовано, що у другій половині ХХ ст. альтернативна освіта США інтенсивно розвивається, суттєво розширює вплив на традиційну публічну школу і отримує визнання на державному рівні. Розглянутий широкий спектр тлумачення альтернативної освіти у США, характеристики, які сприяють варіативності моделей і різноманітності типів, узагальнені критерії визначення її ефективності. Охарактеризоване історичне значення альтернативної освіти у впровадженні права вибору в освіті США. Запропоновані рекомендації щодо використання позитивного досвіду альтернативної середньої освіти США для освіти України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке виявляється в обґрунтуванні тенденцій розвитку альтернативної середньої освіти США другої половини ХХ ст., особливостей застосування у США дефініції „альтернативна освіта”, шляхів визначення ефективності альтернативної середньої освіти, її історичної ролі для оновлення педагогічної діяльності демократичних систем.

Реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити наступні висновки:

1. На основі системного аналізу наукової літератури виявлена недостатня розробка теми у вітчизняній педагогіці. Альтернативну середню освіту США побіжно згадують у контексті досліджень світових реформаційних процесів (А.Сбруєва) і проблем соціалізації учнівської молоді (О.Заболотна). Цільового дослідження альтернативної освіти США українськими науковцями не було здійснено. У вивчених нами працях американських авторів відображено деякі аспекти проблеми: філософські (Дж.Козол, Дж.Холт та ін.), історичні (Т.Янг, Д.Келлі, Р.Міллер та ін.), термінологічні (Р.Бар М.Рейвід та ін.). М.Рейвід запропонувала загальну типологію альтернативної освіти. Аналіз джерел засвідчив пошуково-пропедевтичну спрямованість більшості праць американських дослідників щодо альтернативної середньої освіти другої половини ХХ ст., довів, що розвиток альтернативної освіти є складним процесом, вивчення та реалізація якого потребує системності.

2. Досліджено, що передумови формування альтернативної освіти у США склалися під впливом історичних (США – країна іммігрантів), політичних (освітня політика владних партій), культурних (національне розмаїття), релігійних (поліконфесійність) чинників, які сприяли диверсифікації американського освітнього простору. Альтернативна освіта стала ретранслятором усіх можливих цінностей і моральних орієнтирів секуляризованого американського суспільства, своєрідним компенсатором до потреб розмаїтого населення. Основними чинниками формування освітніх альтернатив у США став розвиток освітніх закладів традиційно-релігійного спрямування, які прагнули зберегти моральні цінності та релігійні традиції у противагу масовій школі, гуманістично-прогресивні ідеї (насамперед педагогічна парадигма Дж.Дьюі) та інноваційні починання передових педагогів і мислителів (Дж.Ніф, Б.Олкот, Ф.Паркер, Е.Паркхерст, У.Кілпатрік та ін.), реалізованих в окремих експериментальних або авторських школах, що дозволило всій національній системі середньої освіти розвиватися на принципах плюралізму та варіативності.

3. Відсутність консенсусу у питанні дефініції є наслідком суттєвих відмінностей, що існують у США при визначенні критеріїв альтернативності. Тлумачення „альтернативної” освіти у США є широким, варіативним, нечітко сформульованим, мінливим на кожному етапі розвитку освіти (звуження поняття у 1980-1990 рр.). Враховуючи зміст наведених дефініцій та різноманітність форм, які альтернативна освіта може приймати у відповідь на запити громадян у демократичному суспільстві, нами було узагальнене визначення альтернативної середньої освіти США як такої, що надає можливість здобути чи поповнити загальну середню освіту у школах, навчальних програмах, за допомогою освітніх стратегій, які включать такі виміри, за якими альтернативні освітні пропозиції у США вивчаються і диференціюються (контингент учнів, місце навчальної діяльності, зміст і ціль навчання, організація та фінансування). Альтернативна середня освіта – освіта, яка надає розширену або адаптовану щодо потреб споживача загальну середню освіту. Розмаїття молоді та її навчальних запитів, нестале місце діяльності, варіативна адміністративна політика альтернативної середньої освіти, релігійні та культурні відмінності громад, використання сучасних технологій ускладнюють чітку типологію. Більшість моделей альтернативної середньої освіти США другої половини ХХ ст. були спрямовані на інтереси та потреби певного контингенту учнів (професійного спрямування, для обдарованих, для марґіналізованої молоді тощо), на застосування певної методики (Монтессорі, „відкриті” школи, „прогресивні”, Вальфдорські, Пайдея та ін.), на особливу організаційну політику чи адміністративне управління (школи в школі, кластер альтернативи, чартерні школи та ін.) Серед різноманітних типів альтернативних навчальних пропозицій найефективнішими є школи, які пропонують батькам, учителям, дітям засоби освітнього вибору.

4. У дисертації виявлено, що у 1960-70 рр. ХХ століття завдяки глибокій кризі в суспільстві та у системі традиційної освіти, а також у результаті взаємодії довготривалих демократичних тенденцій, альтернативна середня освіта США набула поширення в загальноосвітньому просторі. Цей період привів до розвитку альтернативної середньої освіти за двома напрямами: виникають школи соціальної адаптації для етнічних меншин і ,,вільні” школи індивідуалізованого навчання. Слабка організаційна політика та недостатня теоретична база не сприяли закріпленню незалежних позицій альтернативного крила шкільної освіти, однак час його інтенсивного розвитку значно вплинув на освітню політику та на появу альтернативних педагогічних практик уже в середовищі публічної освіти США. Залежність від політичних настроїв змусила звузити концепцію альтернативної освіти від цілісної розвивальної до компенсаторної, для молоді групи ризику, що створювало проблему негативного іміджу та подальшу полемічність у питанні дефініцій. Пошук ідеальної системи освіти привів до спільної філософії вибору в освіті. У США впродовж другої половини ХХ ст. відбулася еволюція альтернативної освіти від започаткованих „знизу” окремих альтернативних шкіл до визнаних на федеральному рівні систем альтернативної середньої освіти.

Позитивними тенденціями у розвитку альтернативної середньої освіти США досліджуваного періоду стали:

посилення її соціальної місії через розширення кола та зростання рівня організованості зацікавлених сторін, які беруть участь у процесах розробки та втіленні альтернативної освіти. Процес її формування стає більш публічним і демократичним, спрямованим на забезпечення соціальної справедливості в освіті;

зростання інтересу освітніх політиків та суспільства в цілому до педагогічних досліджень альтеративної освіти, що сприяло її визнанню на законодавчому рівні;

зростання впливу альтернативної освіти на трансформацію традиційної школи, впроваджуючи нові можливості вибору. Це дало поштовх для реструктуризації американської освіти, переведення системи освіти в режим розвитку.

5. Урахування результатів досвіду американської альтернативної середньої освіти та власних ресурсів альтернативної освіти дає підстави запропонувати органам управління освітою:

розвивати філософську основу та місію альтернативного навчання у системі освіти України;

надавати кошти та запроваджувати гранти для розвитку альтернативних шкіл, центрів альтернативного навчання;

започаткувати рух малих альтернативних шкіл;

розвивати унікальні нестандартні програми у межах традиційної школи;

віднайти можливість виходити за межі традиційно усталеного процесу шкільного навчання (класно-урочна система, чітко фіксований час уроку, що регламентує держава);

розвивати інклюзивну освіту;

створити умови для альтернативного навчання дітей з асоціальною поведінкою;

надавати регіонам право вибору власної освітньої стратегії відповідно до регіональних соціально-економічних особливостей;

створювати нові навчальні заклади (освітні округи) багатофункціонального призначення, які б стали навчально-педагогічними та дозвіллєвими центрами;

забезпечити право вибору навчального закладу, програми, рівня складності, профілю відповідно до природних можливостей дитини.

Серед головних умов запровадження вибору в освіті – забезпечення кваліфікованими кадрами для реалізації гуманістичних цінностей, розробка нових критеріїв оцінювання діяльності школи, впровадження можливостей вільного повернення учнів у традиційне навчальне середовище, якщо вибране ними альтернативне не виправдало очікувань.

Доречно надавати право реформаторської ініціативи не лише державним інституціям, а й різноманітним громадським організаціям, індивідуальним суб’єктам, неосвітнім закладам, що розвиватиме освітню інфраструктуру відповідно до запитів та інтересів територіальних громад, соціальних груп населення.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи науково-дослідницької роботи вбачаємо у глибшому аналізі науково-теоретичних основ, структуруванні моделі, дослідженні розвитку, подальшій систематизації і класифікації альтернативної освіти у розвинутих країнах світу; професійній готовності вчителя до реалізації альтернативної освітньої діяльності.

Публікації автора:

1. Вєтрова І.М. Теоретичні пошуки альтернатив освіти. Нетрадиційні школи США // Нова педагогічна думка. – 2003. – № 1 – 2. – С. 5–6.

2. Вєтрова І.М. Альтернативні підходи в освітньому просторі // Нова педагогічна думка. – 2003. – № 4. – С. 3–5.

3. Вєтрова І.М. Альтернативність у структурі освіти США // Шлях освіти. – 2004. – № 4. – С. 18–22.

4. Вєтрова І.М. Джерела формування альтернативної освіти в США // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 1. – С. 54–58.

5. Вєтрова І.М. Становлення освітніх альтернатив у середній школі США // Шлях освіти. – 2006. – № 2. – С. 28–30.

6. Вєтрова І.М. Ефективність альтернативної освіти в США // ПостМетодика. – 2006. – № 4. – С. 41–46.

7. Вєтрова І.М. Альтернативна освіта як засіб гуманізації школи // Нова педагогічна думка. – 2007. – № 4. – С. 11–12.