Аналіз публікацій за тематикою дослідження засвідчив, що робіт присвячених архітектурі Львова кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., існує велика кількість. Проте загалом вони мають фрагментарний характер. До сьогодні не проведено дослідження, яке б відтворило комплексну картину розвитку об’ємно-планувальних та стильових вирішень прибуткових будинків Львова кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. Для проведення дослідження у роботі було використано методику, що ґрунтувалася на застосуванні як загальнонаукових, так і спеціальних методів (метод роботи з літературними джерелами, методи камеральних та натурних досліджень, метод типологічних класифікацій). Аналіз засад формування архітектури прибуткового житла Львова засвідчив, що їх визначали такі чинники:
політико-економічний чинник, який визначався столичним статусом міста, що стимулював інтенсивний розвиток Львова, динамічний територіальний ріст, стрімкий розвиток промисловості; соціально-демографічний чинник, який полягав у збільшенні кількості мешканців міста та формування специфічної соціальної структури населення; архітектурний чинник, який полягав у наявності існуючого архітектурного середовища та розвитку власної архітектурної школи. Аналіз містобудівної ситуації у Львові 1772 – 1918 рр. показує, що забудова в різних частинах міста велася неоднаково, що залежало від сформованої містобудівної структури, природно-кліматичних умов, наявності громадських закладів. Визначено такі етапи розвитку районів прибуткового житла:
І етап – 1772 – 1875 рр., розширення території міста за рахунок приміських дільниць, коли забудова прилягає до головних магістралей та вулиць; ІІ етап – 1875 – 1900 рр., ущільнення забудови, перебудова, реконструкція існуючих будинків; ІІІ етап – 1900 – 1918 рр., добудова верхніх поверхів будинків, розбудова кварталів передмістя, віддалених від центральної частини, ущільнення забудови міста. Основною тенденцією поширення районів прибуткового житла було концентричне поширення від центральної частини до периферії міста, яке замінило малоповерхову забудову. Дослідженням виявлено, що планувальна структура прибуткових будинків не походить від середньовічних кам’яниць, а розвивається як самостійний типологічний напрямок архітектури житла наприкінці ХІХ ст. На основі аналізу архітектурно-планувальних вирішень виявлено такі типи планувальних вирішень будинків: галерейно-секційні та секційні. Визначено, що квартири у прибуткових будинках поділялися на малі (Sж=22м, Sз=38м) з мінімальним набором житлових кімнат та нежитлових приміщень, середні (Sж=51м, Sз=85м) з оптимальним набором кімнат та приміщень, великі (Sж=72м, Sз=120м) з розширеним набором кімнат. У роботі встановлено, що для розвитку архітектурно-планувальних вирішень прибуткових будинків та помешкань характерними були такі тенденції: перехід від галерейно-секційного до секційного типу будинків; поступовому розширенні площі помешкань, що полягало у збільшенні площі житлових кімнат і нежитлових приміщень, збільшенні набору приміщень, покращанні архітектурно-планувальних вирішень. У результаті аналізу композиції фасадів прибуткових будинків Львова виявлено, що у досліджуваний період використовувались такі типи: симетричний, асиметричний, дисиметричний, рівноакцентний. Характерною була тенденція до збільшення типів композиційних вирішень фасадів прибуткових будинків протягом ХІХ ст. У результаті стильового аналізу виявлено, що прототипами для розвитку стильових вирішень стали: ренесанс, бароко, готика. У 1772 – 1875 рр. були поширеними такі стильові вирішення: італійський неоренесанс, неоеллінізм, класицизм. У 1875 – 1900 рр. – італійський неоренесанс, німецький неоренесанс, французький неоренесанс, необароко, еклектика, неоготика. Впродовж 1900 – 1918 рр. – орнаментальна сецесія, раціоналістичний модерн, стилізаторський модерн, український модерн. Визначено, що архітектурна деталь у всі періоди розвитку була основним носієм стилю споруди. Розвиток стильових вирішень відбувався за рахунок розширення діапазону стильових прототипів та способу використання архітектурних деталей. У дослідженні встановлено, що архітектурно-планувальні та стильові вирішення були різними творчими завданнями для архітекторів і розвивалися незалежно один від одного.
Порівняльний аналіз прибуткових будинків Львова з будинками Одеси, Києва, Чернівців, Харкова показав, що принципи розвитку архітектурно-планувальних вирішень були спільними. Це свідчить про те, що процеси розвитку цього типу житлової споруди були зумовлені соціально-економічними чинниками, які багато в чому збігалися. Стильові вирішення залежали від домінуючих у даних регіонах тенденцій. Архітектура прибуткових будинків формує фонову забудову центральної частини міста, яка надає йому характерного образу. Тому ця забудова загалом повинна стати об’єктом охорони та реставрації. Архітектурно-планувальні та стильові вирішення прибуткових кам’яниць стали важливим джерелом для творчих пошуків архітекторів у сучасній будівельній практиці Львова.
|
