Анотація до роботи:

Березовецька І. Розвиток архітектури садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури / Національний університет “Львівська політехніка”, Львів, 2008 р.

У дисертації проведене наукове узагальнення результатів попередніх досліджень з історії архітектури Львова даного періоду.

На основі розробленої методики, яка передбачала використання загальнонаукових (історичний та структурний аналіз) та спеціальних (статистичний, метод натурних обстежень та метод роботи з першоджерелами) методів наукових досліджень, було прослідковано напрямки розвитку стильових і об’ємно-просторових вирішень в архітектурі садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. Визначено розміщення районів садибного будівництва цього періоду. Виявлено значення розвитку архітектури садибного житла досліджуваного періоду для подальших процесів архітектурного розвитку Львова.

1. Аналіз літературних джерел за тематикою дослідження засвідчує, що тема садибного житла стала предметом зацікавлення науковців і практиків в архітектурі. Їй присвячена велика кількість публікацій, проте поки-що вони мають розрізнений характер. Настав час систематизувати ці знання та створити цілісну картину розвитку архітектури садибного житла першої третини ХХ ст. Для аналізу архітектури садибного житла Львова даного періоду було опрацьовано методику дослідження, яка ґрунтувалася на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. До загальнонаукових методів належать: історичний та структурний аналіз. До спеціальних методів дослідження належать: метод роботи з літературними джерелами; метод роботи з першоджерелами; метод камеральних досліджень; метод натурних досліджень; метод типологічних класифікацій.

2. У дослідженні виявлено такі передумови, що визначили характер розвитку садибного житла Львова у першій третині ХХ століття: політичні, економічні, соціальні та архітектурні. Адміністративний статус Львова як столиці провінції Галичина зумовив розвиток специфічної соціальної структури населення, де переважали урядовці, фінансисти, наукова та мистецька інтелігенція, що стимулювало розвиток будівництва у Львова саме садибного житла. Цьому сприяла економічна ситуація, яка була доволі успішною з початку століття до 1914 року та з 1925 по 1930 роки. Важливими архітектурними передумовами були: стрімкий містобудівний розвиток Львова на початку ХХ століття та у міжвоєнний період, становлення власної архітектурної школи, наявність стійких традицій будівництва садибного житла.

3. У розвитку архітектури садибного житла у першій третині ХХ ст. визначено два періоди: довоєнний період, який охоплює час з кінця ХІХ ст. по 1914 р. та повоєнний період, з 1920 до початку 1930-х років. Часовий проміжок з 1914 по 1918 рр. був періодом стагнації, пов’язаний з подіями Першої світової війни та повоєнної економічної кризи.

4. Розвиток садибного житла у містобудівній структурі Львова першої третини ХХ ст. відбувається за такими напрямками: – будівництво садибних будинків вздовж сформованих раніше вулиць паралельними до вулиці смугами; – будівництво кварталів садибної забудови з розвитком нової мережі вулиць; – будівництво окремих садибних будинків у сформованих раніше кварталах, тобто завершення комплексів садибної забудови, будівництво яких було розпочато у попередній період. Виявлено, що садибне житлове будівництво розгорталося такими способами: окремо розташовані будинки, спарені та блоковані. У сформованій забудові будівництво садибних житлових будинків велося шляхом заповнення вільних ділянок, у зв’язку з чим набули поширення такі способи їх розташування: рядовий, кутовий та торцевий у рядовій забудові.

5. Вирішення забудови ділянок садибного житла були підпорядковані принципам функціонального зонування території. Основними зонами були такі: репрезентативна зона, рекреаційна зона, зона саду, господарська зона, які пов’язувалися пішохідними комунікаціями. Садибний житловий будинок разом з ділянкою являють собою повноцінні житлові комплекси.

6. Аналіз житлових садибних житлових будинків за кількістю помешкань засвідчує, що у першій третині ХХ ст. у Львові були поширені такі типи споруд: однородинні та двородинні садибні будинки. Домінуючим типом садибного житла у Львові став тип однородинного садибного будинку. Аналіз садибних будинків за габаритністю та набором приміщень засвідчує, що у першій третині ХХ ст. були характерні такі типи: малогабаритні з житловою площею до 80 м², загальною площею до 100 м²; середньогабаритні з житловою площею від 80 до 130 м², загальною площею від 100 до 200 м²; великогабаритні з житловою площею понад 130 м², загальною площею понад 200 м².

7. У результаті аналізу об’ємно-планувальних структур за розташуванням комунікаційних зв’язків виявлено такі основні типові планувальні схеми: центричну, коридорну з двостороннім розміщенням приміщень, коридорну з одностороннім розміщенням приміщень, анфіладну та комбіновану. Аналіз за функціональним зонуванням садибних будинків виявив, що помешкання, розташовані в одному рівні, розроблялися за принципом горизонтального зонування, а дворівневі – за принципом вертикального і комбінованого.

8. Виявлено, що розвиток садибної архітектури Львова у першій третині ХХ ст. відповідає загальноєвропейським тенденціям. У першому десятилітті домінують два напрямки: функціоналістський та стилізаторський модерн. Після Першої світової війни до середини 1920-х років стилізаторський модерн продовжує розвиватися у таких стильових спрямуваннях: академічний та класицистичний модерн, “садибний стиль” та стилізовано-декоративний напрямок. З 1926 року домінуючим стильовим спрямуванням у Львові стає функціоналізм. Дослідженням встановлено, що розвиток “садибного стилю” у Львові продовжувався до початку 1930-х років і він повноцінно розвивався паралельно з функціоналізмом до 1933 року.

9. Встановлено, що 60 % споруд знаходиться у доброму стані збереженості, 70 % – у своїй первісній розпланувальній структурі, 99 % зберегли свою первісну функцію. Об’єкти садибного будівництва володіють історичною, містобудівною, архітектурно-естетичною цінностями. Комплекси садибного житла являють собою довершені містобудівні утворення, які потребують державної охорони. У дослідженні сформульовані принципи збереження архітектури садибного житла: принцип стильової єдності, збереження поверховості споруд і масштабності забудови, принцип спадковості.

10. Спадщина садибної забудови першої половини ХХ ст. є важливою ланкою у формуванні архітектури Львова свого часу, а також має велике значення для розвитку архітектури міста у ХХ та ХХІ століттях. Зокрема, у розвитку садибного житла Львова 30-х, 50-х років, а також у сучасній архітектурній практиці знайшли своє продовження містобудівні, архітектурно-планувальні та стильові засади, сформовані у першій половині ХХ ст.

Публікації автора:

1. Березовецька І.А. Архітектура кварталу комплексної житлової забудови 20-х років на Погулянці у Львові // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2002. – № 375. – С.174 – 179.

2. Березовецька І.А. Тенденції у розвитку архітектури віллової житлової забудови у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століть // Вісник ЛДАУ. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. – 2002. – № 3. – С. 170 – 175.

3. Березовецька І.А. Проблема модерну в історії розвитку індивідуального житла Львова // Вісник ЛДАУ. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. – 2003. – № 4. – С. 132-136.

4. Березовецька І.А. Закономірності та специфіка розвитку індивідуальної житлової забудови Львова доби модерну // Сб. науч. трудов. Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. – Одеса: ОДАБА, 2003. – С. 113 – 116.

5. Березовецька І.А. Про помешкання для робітників кінця ХІХ – початку ХХ століття // Вісник ЛДАУ. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. – 2004. – № 5. – С. 174 – 180.

6. Березовецька І.А. Класифікація стильових спрямувань в житловій архітектурі Львова періоду модерну // Вісник ЛДАУ. Сер. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. – 2005. – № 6. – С. 147 – 152.

7. Березовецька І.А. Розвиток індивідуальної житлової забудови Львова в кінці ХІХ – початку ХХ століть / Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ’2003”. – Т. 1. Будівництво та архітектура. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.5 – 6.

8. Березовецька І.А. Сецесія львівська (на прикладі особняків і вілл) / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова ’2003”. – Т. 26. Будівництво та архітектура. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 4 – 5.

9. Березовецька І.А. Значення архітектури періоду модерну для подальших процесів архітектурного розвитку Львова / Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ’2004”. – Т. Будівництво та архітектура. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 12 – 13.