Анотація до роботи:

Терешкевич Г. Т. Розвиток біоетики в Україні (державно-управлінський аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. Львівський регіональний Інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2004.

Досліджено процес розвитку нової науки – біоетики, що виникла як реакція на нівелювання цінності людського життя в результаті поглиблення загрози екологічної катастрофи, впливу нових технологій біології та медицини, обмеженого підходу до хворого, кризи патерналістських стосунків “лікар-пацієнт”.

Розглянуто правові й медико-соціальні аспекти державного регулювання системи охорони здоров’я в Україні на засадах біоетики, ґрунтовані на трактуванні життя людини як найвищої фундаментальної і недоторканої цінності. Прослідковано вплив біоетики на діяльність органів державного управління охороною здоров’я, зокрема стосовно запобігання розповсюдженню алкоголізму, ВІЛ-інфекції, наркоманії та забезпечення ресоціалізації залежних осіб. Продемонстровано ефективність врахування принципів біоетики в галузі експериментування над людиною, трансплантації органів, в питаннях демографії, захисту прав людського ембріону, а також замість пропагованої на Заході евтаназії запропоновано паліативне лікування.

Обґрунтовано необхідність створення комітетів з біоетики при медичних закладах, актуалізацію вивчення біоетики; розроблено робочу навчальну програму й методику викладання біоетики, можливість впровадження принципів біоетики в діяльність органів державного управління в межах їх компетенції.

Результати проведеного дослідження процесу розвитку біоетики в Україні та впливу її засад на державне регулювання системи охорони здоров’я дозволяють зробити такі висновки та рекомендації:

1. Встановлено, що виникнення біоетики, що сформувалася як нова наука наприкінці ХХ століття, зумовлене найновішими досягненнями біології і медицини, новітніми біомедичними технологіями, обмеженим підходом до хворого, кризою патерналістських стосунків лікар-пацієнт. За епістемічною структурою біоетика як наука вивчає моральні виміри поведінки людини в біомедичній галузі та системі охорони здоров’я. Філософські засади біоетики сягають своїм корінням вчення Томи Аквінського, виводяться з філософії екзистенціалізму (Г. Марсель), опрацьовані феноменологією (Е. Гуссерль) та особливо філософською антропологією (М. Шелер) і персоналізмом.

2. Виділено з усіх наявних в науці концепцій-моделей біоетики – ліберально-радикальної, прагматично-утилітарної, соціо-біологічної тощо – персоналістичну модель, яка знаходить моральні критерії біомедичного втручання у людське життя в самій людині як особистості. Людина проголошується об’єктивною й недоторканою цінністю, яка має нормативний зміст, що гарантує право на життя, свободу вибору й відповідальність за нього. Нове мислення на засадах біоетики вимагає підвищення відповідальності як лікаря, так і пацієнта за ставлення до організму людини й збереження її життя як найвищої цінності. Засади персоналістичної біоетики: засада охорони фізичного життя; засада цілісності чи терапевтичного принципу; засада свободи-відповідальності; засада соціальності-субсидіарності – є провідними у виконанні професійного обов’язку в біомедичній сфері:

3. Продемонстровано, що процес адаптації основних принципів біоетики у нашому суспільстві поряд із засвоєнням і трансформацією демократичних цінностей визначається культурними, економічними, історичними, духовними й національними особливостями. Суспільство, де за результатами соціологічних опитувань, досить висока довіра до релігії й церкви, зможе віддати перевагу принципам і правилам біоетики в системі охорони здоров’я, освіти, в сфері екології й охорони природних багатств. Над такою перспективою й працюють організації з біоетики – державні й громадські, а активізувати їх діяльність й наповнити її конкретними справами – завдання органів державного управління. Предмет “Біоетика” потребує статусу базової навчальної дисципліни для державних службовців в сфері охорони здоров’я, що сприятиме запобіганню негативних наслідків в розвитку медицини.

4. Показано, що в умовах, коли принципово змінюються функції держави, культивування принципів біоетики як певної системи моральних норм і правил сприяє спрощенню структур управління, підвищенню відповідальності його нижчих ланок, формуванню громадянського суспільства.

5. Наголошено, що державне регулювання системи охорони здоров’я на засадах біоетики має передбачати перегляд низки законодавчих актів щодо їх відповідності фундаментальним критеріям моральності, якими є розвиток людини як особистості та пошана її гідності; збереження людського життя та здоров’я; філософське усвідомлення нових можливостей медичної й біологічної науки та їх співвідношення з правами людини; пошук шляхів подальшої гуманізації медицини.

6. Визначено, що удосконалюючи чинну нормативно-правову базу у системі охорони здоров’я, органам державного управління необхідно сприяти розробці й прийняттю біоетичних нормативно-правових актів, які б одночасно з декларуванням біоетичних принципів передбачали механізми контролю за їх дотриманням, зокрема Етичного кодексу лікаря України, Етичного кодексу медичної сестри України, Медичного кодексу України, у яких закріплювались би основи біоетики. Доречно розробити закон про правові основи біоетики, у якому б визначити принципи біоетики, державну політику у цій сфері та визначити статус органу, який був би зобов’язаний вирішувати проблеми біоетики у сфері охорони здоров’я..

7. Доведено, що кожен науковий проект, який передбачає досліди на людях, кожне клінічне випробування нових ліків чи діагностичних засобів і нових медичних технологій, потребує біоетичної експертизи. ЇЇ мають здійснювати комітети з біоетики, які необхідно створити при всіх наукових закладах, де проводяться дослідження над людьми, у всіх лікувально-профілактичних установах. Підтримані й заохочувані органами державного управління та громадськістю, біоетичні комітети, які у своїй діяльності керуються принципом поваги до життя й гідності людини і ставлять її інтереси у всіх без винятку випадках вище від інтересів науки і суспільства, надійно захищають життя людини з моменту запліднення до природної смерті, здатні подолати нездорові тенденції в суспільстві, протистояти знахарству і чаклунству, що завдають величезної шкоди здоров’ю населення. Успішна акцепція міжнародного досвіду в галузі впровадження в практику суспільного життя й державного управління принципів біоетики важлива для України з огляду на інтеграцію України у європейську спільноту. Засвоєння міжнародного досвіду є умовою формування коеволюційного розвитку політики, етики й науки як визначального фактора подальшої демократизації суспільства.

8. Продемонстровано важливість і актуальність впровадження принципів біоетики в суспільну практику у дисертації на прикладі вирішення проблеми алкоголізму, наркоманії та СНІДу на підставі аналізу досвіду зарубіжних країн. Увага до цих аномалій, що ґрунтується на повазі до людини як особистості, може повернути хворого до нормального життя. Принципи біоетики найкраще сприяють ресоціалізації алкоголіків, наркозалежних та хворих на СНІД, як про це свідчить багатий досвід зарубіжних країн, зокрема США, Італії, і ще не цілком розвинута практика українського суспільства. Така практика потребує опрацювання відповідного законодавства.

9. Встановлено необхідність забезпечення органами державного управління в системі охорони здоров’я дотримання чітких норм в сфері трансплантації органів та експериментування над людиною, укладених на основі вимог і принципів біоетики, що спрямовані на: захист життя й особистості; правомірність терапевтичного принципу; вирішення соціальних проблем, пов’язаних з розвитком медицини, зокрема впровадженням біоетичної експертизи на державному рівні.

10. Продемонстровано, що негайного втручання органів державної влади потребує проблема біомедичного втручання в людський організм: новітні репродуктивні технології, біомедичні маніпуляції, генна інженерія, контрацепція, стерилізація, аборт, евтаназія, геронтологічні проблеми тощо. Особливої уваги потребує статус ембріона як особистості, що має людську гідність.Насамперед, необхідно активізувати увагу суспільства до зазначених проблем, заохотити допомогу громадськості медичним закладам в питаннях опіки над життям і здоров’ям людини.

11. Доведено, що демографічна ситуація в Україні вимагає перегляду державної політики щодо проблем цінності та гідності людського життя, а ситуація з дитячою вагітністю й абортами – заходів щодо відповідної освіти в цій галузі, ширшої пропаганди здорового способу життя. Завданням органів державного управління є турбота про кожне людське життя: у школах – виховання відповідальності та поваги до життя; у суспільно-політичному житті – поборювання несправедливих проабортних законів і створення нових, що визнають гідність людини; заборона заходів, що руйнують материнство і дитинство. Потрібно на державному рівні категорично засудити евтаназію та зробити пріоритетною політику захисту людського життя, що стосується всього українського суспільства, наголосити на паліативному лікуванні, як цього вимагають принципи біоетики.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Терешкевич Г. Т. Біоетика і християнська етика у підготовці керівних кадрів системи охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал) / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛФ УАДУ, 2000. – Вип. 3. – С. 111 – 117.

2. Терешкевич Г. Т. Історичні корені біоетики // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 1/2. – С. 149 – 158.

3. Терешкевич Г. Т. Соціальна політика: проблеми переривання вагітності // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Вип. 4 – С. 255 – 263.

4. Терешкевич Г. Т. Евтаназія в контексті соціальних проблем сучасного суспільства // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2004. – Вип. 5 –С. 110 – 116.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

5. Терешкевич Г. Т. Місце біоетики і християнської етики у системі педагогічної освіти // Ступенева педагогічна освіта в умовах класичного університету: досвід, проблеми, перспективи: Вісник Львівського університету: Серія педагогічна / За заг. ред. Г. Васяновича. – Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2001. – Вип. 15. – Ч.1. – С. 224 – 229.

6. Терешкевич Г. Т. Доцільність викладання біоетики і християнської етики у вищих медичних навчальних закладах України // Організація та управління системою охорони здоров’я, її правове і фінансове забезпечення на сучасному етапі реформування галузі: Матеріали науково-практичної конференції (7 – 8 жовтня 1999 р.). – Житомир, 1999. – С. 90, 91.

7. Терешкевич Г. Т. Питання лекційно-семінарських занять з християнської етики та біомедичної етики // Семінар у медицині та фармації: Збірник науково-методичних праць (на матеріалах науково-методичної конференції, м. Київ, КМАПО ім. П. Л. Шупика, 21 – 22 жовтня 1999 р.) / За заг. ред. В. М. Гиріна. – К.: КМАПО ім. П. Л. Шупика. – 1999. – С. 36, 37.

8. Терешкевич Г., Кіцера О., Базилевич Я. П. Від медичної етики до біоетики // VІІІ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств: Тези доповідей (13 – 17 серпня 2000 р.). – Львів – Трускавець, 2000. – С. 61.

9. Терешкевич Г. Т., Базилевич Я. П. Християнська етика та біоетика у формуванні керівних кадрів органів системи охорони здоров’я України, лікарів, медичних сестер та іншого персоналу лікувально-профілактичних і фармацевтичних закладів // Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних медичних та фармацевтичних закладах України: Матеріали доповідей науково-методичної конференції (26 – 27 жовтня 2000 р.) / За заг. ред. В. Г. Ковешнікова. – Луганськ: Луганський державний медичний університет, 2000. – С. 349 – 351.

10. Терешкевич Г. Т., Оліферчук В. П. Маніпуляція на психічному рівні людини // II Міжнародний симпозіум з біоетики, присвячений пам’яті В. Р. Поттера: Тези доповідей (4 – 6 березня 2002 р.). – К., 2002. – С. 194, 195.

11. Терешкевич Г. Т. Гомосексуалізм – етична чи медична проблема? // II Міжнародний симпозіум з біоетики, присвячений пам’яті В. Р. Поттера: Тези доповідей (4 – 6 березня 2002 р.). – К., 2002. – С. 195 – 197.

12. Зіменковський Б. С., Держко І. З., Гжегоцький М. Р., Терешкевич Г. Т. Антропологічна база біоетики // ІХ конгрес Світової федерації Українських лікарських товариств присвячений 25-річчю СФУЛТ: Тези доповідей (19 – 22 серпня 2002 р.). – Луганськ, 2002. – С. 9, 10.

13. Терешкевич Г. Т. Історія становлення біоетики // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (6 – 7 березня 2003 р.). – Львів: ЛДМУ ім. Данила Галицького, ЛРІДУ УАДУ, інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, 2003. – С.3.

14. Держко І. З., Терешкевич Г. Т. Аборт – війна проти життя, проти людини, проти Бога // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (6 – 7 березня 2003 р.). – Львів: ЛДМУ ім. Данила Галицького, ЛРІДУ УАДУ, Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, 2003. – С. 63, 64.

15. Зіменковський Б. С., Луцик О. Д., Терешкевич Г. Т. Біоетична недозволенність продукування або вживання живих людських ембріонів для приготування стовбурових клітин // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (6 – 7 березня 2003 р.). – Львів: ЛДМУ ім. Данила Галицького, ЛРІДУ УАДУ, Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, 2003. – С. 75, 76.

16. Зіменковський Б. С., Слабий М. В., Терешкевич Г. Т. Функції і характеристики етичних комітетів // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (6 – 7 березня 2003 р.). – Львів: ЛДМУ ім. Данила Галицького, ЛРІДУ УАДУ, Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, 2003. – С. 78, 79.

17. Мартинюк М. М., Терешкевич Г. Т. Роль “Інституту біоетики ім. Ярослава Базилевича” в розв’язанні кризи моральних вартостей студентської молоді // Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (6 – 7 березня 2003 р.). – Львів: ЛДМУ ім. Данила Галицького, ЛРІДУ УАДУ, Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, 2003. – С. 111.

18. Чемерис А. О., Калинюк Т. Г., Слабий М. В., Держко І. З., Терешкевич Г. Т. Місце біоетики і християнської етики у вихованні студентів // Антологія біоетики / За ред. Ю. І. Кундієва. – Львів: БаК, 2003. – С. 506 – 510.

19. Зіменковський Б. С., Держко І. З., Терешкевич Г. Т. Біоетика і генна інженерія // Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення: Матеріали III Міжнародного симпозіуму з біоетики (7 – 8 квітня 2004 р.). – К: Сфера, 2004. – С. 82, 83.

20. Луцик О. Д., Слабий М. В., Терешкевич Г. Т. Наука для людини чи людина для науки? // Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення: Матеріали III Міжнародного симпозіуму з біоетики. – К.: Сфера, 2004. – С. 113, 114.