Анотація до роботи:

Опацька С.В. Розвиток бізнес-освіти в Україні в умовах трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.

Розглянуто теоретичні основи дослідження розвитку бізнес-освіти: показано економічний зміст бізнес-освіти, зарубіжний досвід розвитку бізнес-освіти, фактори розвитку бізнес-освіти в Україні в умовах трансформації економіки. Визначено особливості сучасного стану бізнес-освіти в Україні, з’ясовано характерні риси навчального процесу в закладах бізнес-освіти, викладено результати дослідження щодо бізнес-освіти в контексті розвитку підприємництва, наведена оцінка студентами бізнес-освіти через призму майбутньої їх діяльності та погляд викладачів на розвиток бізнес-освіти в Україні. Розроблено напрями вдосконалення управління бізнес-освітою, шляхи активізації інтеграційних процесів у європейський освітній простір.

1. В умовах трансформації економіки України в напрямку соціально-орієнтованої ринкової економіки існує потреба в програмах бізнес-освіти, завдання яких полягає у формуванні навичок для підготовки працеактивного населення загалом, і молодого покоління ділових осіб, зокрема, до ефективної діяльності в ринкових умовах. Сучасні керівники та менеджери потребують знань та навичок здійснення стратегічного управління компанією, визначення довготривалих цілей та орієнтирів розвитку підприємства, управління творчими висококваліфікованими працівниками, прийняття рішень фінансового та виробничого менеджменту, що матимуть вирішальний вплив на діяльність підприємства в цілому.

2. Розвиток бізнес-освіти визначено як фактор розвитку ефективного підприємництва, важливий напрямок розвитку національної економіки, який необхідно поглиблювати. Потенціал позитивного впливу бізнес-освіти на розвиток підприємництва полягає в підвищенні якості управління українськими підприємствами, що сприятиме їх конкурентоспроможності на українському та міжнародному ринках; збільшенні самозайнятих осіб у галузях та сферах національної економіки, зростанні числа підприємств малого і середнього бізнесу; формуванні категорії осіб, готових постійно вдосконалюватися, пропонувати творчі, не стандартні рішення проблем, що уможливить створення та доведення до споживачів нових продуктів та послуг високої якості тощо.

3. На даному етапі стан розвитку бізнес-освіти в Україні можна охарактеризувати як такий, що переходить від етапу становлення до етапу підвищення якості своїх послуг. Сповільнюють процес розвитку бізнес-освіти економічні фактори: низький рівень доходів громадян та державних витрат на освіту, спадна тенденція скерування персоналу підприємств на навчання. Робота із підвищення якості бізнес-освіти ускладнюється низьким рівнем її інституціонального забезпечення в Україні, недосконалою законодавчою базою, низьким рівнем забезпечення населення соціальною та транспортною інфраструктурою, незначним доступом до інформаційних технологій. Необхідно на державному рівні визначити бізнес-освіту як окремий напрямок підготовки фахівців, відділити її від економічної освіти, підвищити якість змісту академічних програм та вивести їх на рівень розвинутих країн; Міністерству освіти та науки України визнати ступінь МБА та видавати ліцензію навчальним закладам, які відповідають вимогам на проведення програми перепідготовки з присвоєнням ступеня МБА.

4. Соціологічне дослідження в рамках Консорціуму із удосконалення менеджмент освіти в Україні показує шляхи подолання найбільш гострих проблем в сфері бізнес-освіти, а саме: для підвищення якості програм бізнес-освіти налагодження зв’язків із бізнес-середовищем; підвищення рівня матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів бізнес-освіти; зростання вимог до викладачів та адміністративного персоналу повинно супроводжуватися відповідним стимулюванням праці.

5. Заклади бізнес-освіти повинні зосередитись на активній взаємодії із підприємцями, та бізнес-середовищем. Кожен заклад бізнес-освіти повинен працювати над розробкою нових програм підвищення кваліфікації для підприємців та виконання консультаційних та дослідницьких проектів. Проведення таких програм та проектів сприятиме вдосконаленню викладацького складу. В навчальних закладах необхідно створювати Центри планування кар’єри та працевлаштування, які стануть посередниками між підприємцями та студентами в питаннях ефективних місць практик і працевлаштування та пошуку потенційних працівників.

6. З боку держави необхідно забезпечити сприятливі умови для ведення економічної діяльності приватними та державними закладами освіти, для чого доцільно віднести витрати на розвиток матеріально-технічної бази та інформаційного забезпечення до валових витрат. Необхідно збільшувати бюджетне фінансування освіти, одночасно розширюючи можливості доступу до навчання працівників за рахунок підприємств. Для цього збільшити відсоток від фонду оплати праці на цільове навчання до 7%, який не підлягає оподаткуванню. Не включати в річний дохід працівників сум рівних вартості їхнього навчання, оскільки це демотивує осіб до навчання. Використовувати потенціал меценатства та спонсорства для розвитку закладів бізнес-освіти запровадивши механізм зниження податку з прибутку на ту його частину, яка рівна вкладу мецената або спонсора в освіту (на відміну від діючої системи оподаткування, коли їх допомога приватним закладам освіти оподатковується). Розширювати можливості працевлаштування талановитих студентів з сімей з низьким рівнем матеріального забезпечення, запровадивши пільгові умови оподаткування студентів при працевлаштуванні, під час їх навчання, а також підприємств, які надають місця праці.

7. На даному етапі розвиток бізнес-освіти повинен відбуватися відповідно до проголошених напрямів розвитку України, один з яких інтеграція в європейський освітній простір. Важливим є запровадження європейських стандартів бізнес-освіти та процедур акредитації, що базуються на самооцінці навчального закладу. Розвиток бізнес-освіти в Україні в напрямку європейської інтеграції вимагає: поширення інформації про європейські стандарти бізнес-освіти серед навчальних закладів; визначення необхідності запровадження системи акредитації, що базується на самооцінці навчального закладу, із залученням до вирішення цього питання Міністерства освіти та науки; створення в найближчій перспективі асоціації закладів бізнес-освіти як впливової організації, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських закладів бізнес-освіти, визначатиме та контролюватиме стандарти бізнес-освіти.

8. Оптимальними шляхами реалізації закладами бізнес-освіти стратегії міжнародної співпраці є проведення обмінів викладачів та студентів, спільні дослідження, розробка та реалізація окремих частин навчальних програм, зокрема програм перепідготовки. Особливо перспективною для міжнародної співпраці та необхідною для підтримки конкурентноздатності українських закладів бізнес-освіти є сфера дистанційного навчання, яка суттєво зменшує затрати часу та фінансів та збільшує можливості залучення до навчання. Для проведення ефективнішої політики інтеграції у сфері бізнес-освіти необхідно проводити спеціальну підготовку кадрів для здійснення міжнародних контактів.

Публікації автора:

1. Опацька С.В. Освіта та культура в розрізі європейської інтеграції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: щорічник наукових праць. Випуск ХХІХ. Т.2./ НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів-Луцьк. - 2001. – С.339-342.

2. Опацька С.В. Освіченість працівників – умова розвитку на мікро та макрорівнях // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону: щорічник наукових праць. Випуск ХХХІ/ НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів. – 2001. - С.582-586.

3. Опацька С.В. Нова економіка і фактор людського капіталу // Регіональна економіка. – 2001. - №4 – С.161-166.

4. Опацька С.В. Високий рівень людського капіталу – передумова адаптації підприємств до ринку // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2002. - №1. – С. 38-40.

5. Опацька С.В. Бізнес-освіта менеджерів // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2002. - №3. – С. 60-61.

6. Опацька С.В. Політика в галузі освіти як фактор економічного зростання // Матеріали науково-практичної конференції «Українське державотворення: уроки, проблеми перспективи». – Львів: ЛФ УАДУ. - 2001. – Ч2. – С.188-192.

7. Sophia Opatska. Investing in Knowledge, Skills, Attitudes, and Values // Perspectives in Higher Education Reform. Volume 10. Published for The Alliance of Universities for Democracy through the American University in Bulgaria. - Blagoevgrad, Bulgaria. – 2001. – P.194-197.

8. Опацька С.В. Стратегії розвитку і вдосконалення економіки освітньої галузі (регіональний аспект) // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції «Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття». У двох томах. Том1. – Полтава: ПДТУ ім. Юрія Кондратюка, - 2001. – С.106-108.