Анотація до роботи:

Мєдвєдєв Д.М. Розвиток державного сектора економіки в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2006.

У роботі проаналізовано основні підходи до визначення поняття "державний сектор економіки", запропоновано авторське визначення даного поняття, визначено основні задачі та функції державного сектора в сучасній економіці.

Проаналізовано погляди на економічну роль державного сектора представників провідних економічних шкіл, питання розвитку державного сектора у змішаній економіці, виявлення сучасних тенденцій даного процесу.

У процесі дослідження подано оцінку стану державного сектора вітчизняної економіки, обґрунтовано перспективні напрями його розвитку і практичні рекомендації з підвищення ефективності державного сектора економіки України.

Удосконалено системи інформаційного забезпечення процесів управління державним сектором і методів оцінки ефективності діяльності його об'єктів, сформульовано принципи формування структури державного сектора. На основі аналізу структури рентабельності державного сектора надано рекомендації з удосконалення управління приватизаційними процесами. Запропоновано авторську модель системи управління державним сектором економіки.

Основна концепція проведеного дослідження полягає в розробці комплексного підходу до формування, управління і розвитку державного сектора економіки України з метою підвищення ефективності реалізації функцій державного сектора.

Основні висновки і результати дослідження зводяться до такого:

1. Аналіз практики функціонування державних секторів економіки показав, що основна умова їх виникнення як елементів системи державного регулювання економіки – задоволення суспільних потреб. Дана причина визначає структуру і функції державного сектора та методи їх реалізації. Саме поняття "державний сектор" може бути визначено як сукупність економічних об'єктів, сформованих на основі або за участю державної власності (підприємств, установ), стосовно яких можливе здійснення управління суб'єктами державної та місцевої влади як виразниками суспільних інтересів.

2. Посилення за останніх півтора століття процесів державного регулювання економіки і збільшення обсягів державного сектора визначається двома тісно пов'язаними групами причин: соціально-політичними й економічними.

Перша група причин обґрунтовує збільшення ролі держави розвитком суспільного середовища, наприклад технічним прогресом, демографічними зрушеннями. До соціально-політичних причин віднесено і вплив соціально-економічних поглядів, які відстоюють різні політичні партії, профспілки, інші громадські організації, і розширення виборчого права.

Економічні причини зростання державного сектора пов'язані з необхідністю усуспільнення деяких видів людської діяльності, що виникає внаслідок особливостей функціонування тієї чи іншої формації. У ринковій економіці держава (і державний сектор як елемент державного регулювання), крім завдань, іманентних самому інституту держави, вирішують задачі компенсування "провалів" ринку, прагнення ринкової економіки до монополізації, проблеми виробництва суспільних товарів, інформаційні проблеми, проблеми екстерналій. Крім того, за допомогою державного регулювання і державного сектора підтримується економічна система в цілому.

3. Державні витрати у ВВП у промислово розвинутих країнах збільшуються швидше, ніж обсяг виробництва і національний доход. Дослідження емпіричних даних за рядом промислово розвинутих країн дає можливість стверджувати, що мінімальний рівень державних витрат у ВВП, який дозволяє сформувати в сучасних умовах ефективний державний сектор, складає 34,21%. Однак усуспільнення фінансових потоків має межу, що накладається самою суттю ринкової економіки. Досягнення цієї межі змусило економічно розвинуті країни в останні 10-15 років перейти відносно обсягів державного сектора до регулятивної політики "націоналізації – приватизації".

4. Усупереч сформованим в Україні традиціям і особливостям господарського життя, що припускають використання європейської моделі державного сектора, процеси трансформації державного сектора економіки України, що проходять, наближають його параметри до північноамериканської моделі. Дана тенденція обумовлена, у першу чергу, характеристикою бюджетних параметрів (а саме низькою часткою державних витрат у ВВП), що у коротко- і середньостроковій перспективі змінити не представляється можливим.

5. Державному сектору України властива низька ефективність, протягом розглянутого періоду часу продуктивність праці в державному секторі була нижче, ніж у недержавному, та мала тенденцію до зниження (у 2003 р. продуктивність праці в недержавному секторі перевищувала продуктивність праці в державному секторі у 2,07 раза). Основними причинами такого стану є недоліки управління, недостатність інвестиційної бази, утримання завищеного штату співробітників та невідповідність обсягів державного сектора обсягам державних витрат у ВВП (у 2003 р. частка державних витрат у ВВП склала 27%).

6. З огляду на поточні бюджетні параметри, можна визнати необхідним зниження масштабів державного сектора через скорочення державної участі в економіці у сферах, традиційно не властивих державному сектору. В Україні доцільне скорочення державного сектора в таких властивих недержавному сектору сферах діяльності, як оптова і роздрібна торгівля і будівництво. Діяльність державного сектора в таких напрямах на даний час є збитковою.

7. З метою підвищення ефективності управління державним сектором економіки необхідно здійснити впровадження ефективних систем інформаційного забезпечення, оцінки ефективності управління його об'єктами та ефективності діяльності об'єктів.

Система оцінки ефективності управління об'єктами державного сектора в Україні фактично відсутня, а системи інформаційного забезпечення управління державним сектором і оцінки ефективності діяльності його об'єктів вимагають удосконалення.

8. Для підвищення ефективності управління державним сектором економіки вважається доцільним створення єдиного органу управління державним сектором економіки. Основними його задачами повинні стати: формування єдиної інформаційної бази державного сектора економіки, затвердження системи оцінки ефективності діяльності його об'єктів та ефективності управління ними, проведення оцінки ефективності діяльності об'єктів державного сектора та ухвалення рішення про приватизацію чи створення його об'єктів.

9. Для уніфікації методів оцінки ефективності діяльності об'єктів державного сектора, підвищення якості управління даними об'єктами й удосконалення процесу формування його структури доцільно у кожній сфері діяльності, яка властива державному сектору, використання об'єктів визначених організаційно-правових форм. У цілому є обґрунтованим за об'єктами державного сектора першого типу, що безпосередньо задовольняють суспільні потреби, закріпити єдину унітарну організаційно-правову форму, а їх господарсько-правове становище наблизити до становища структурних підрозділів державних органів при збереженні їх статусу як юридичних осіб. Об'єкти другого типу, що задовольняють суспільні потреби опосередковано, тобто ті об'єкти державного сектора, стосовно яких основна мета держави-власника – отримання прибутку, доцільно представити у вигляді акціонерних товариств із домінуючою державною участю, тому що у випадку відкритого акціонерного товариства функції контролю та об'єктивної оцінки результатів діяльності менеджерів беруть на себе механізми фондового ринку, а держава отримує можливість використати механізм дивідендів як спосіб неподаткового стягнення частини прибутку об'єктів державного сектора в бюджет.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Медведев Д.Н. Управление государственным сектором экономики (опыт Франции) // Управление экономикой переходного периода. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 84-93.

2. Цыбулько Т.Л., Медведев Д.Н. Некоторые организационно-технические аспекты воспроизводства основного капитала в промышленности // Актуальні проблеми економіки. Сер. Економіка. – Донецьк: ДонДАУ. – 2003. – Т.ІІІ, вип. 14. – С. 131-143.

Особистий внесок: проведено аналіз і здійснено класифікацію факторів, що впливають на процес відтворення основних засобів.

3. Мєдвєдєв Д.М. До питання про ефективність відтворення основних фондів: регіональний аспект // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України. – Львів: ІРД НАН України. – 2003. – Вип. 5 (XLIII), ч.1. – С. 301-307.

4. Медведев Д.Н. Методологические проблемы оценки эффективности хозяйственной деятельности предприятий госсектора // Управление экономикой переходного периода. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 250-260.

5. Цыбулько Т.Л., Медведев Д.Н. Квазирыночные методы повышения эффективности государственного участия в экономике // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – Вип 190. – Т.III. – 2004. – С. 843-848.

Особистий внесок: розглянуто методику формалізації проблеми ефективності державного сектора.

6. Медведев Д.Н. Проблемы управления государственными корпоративными правами в Украине // Зб. наук. пр. ДонДУУ: Сер. Економіка. – Донецьк: ДонДУУ. – 2005. – Т.V, вип. 40 "Стратегії і напрями сталого розвитку економіки України". – С. 234-240.

Матеріали наукових конференцій

1. Мєдвєдєв Д. М. Щодо структури державного сектора економіки в рамках законодавства України // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. "Динаміка наукових досліджень 2003 ". –Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2003. – Т.10. Державне управління. – С. 20-22.

2. Медведев Д.Н. Проблема учёта корпоративных прав при определении масштабов государственного сектора // Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях: Тезисы докл. и сообщ. Всеукраинской науч.-практ. конф. (Донецк, 20-21 мая
2004 г.). – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 203-205.

3. Медведев Д.Н. Государственный сектор экономики в системе промышленной политики // Економічні проблеми промислового розвитку в Україні: Тези доп. і повідом. Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Донецьк, 19-20 травня 2005 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2005. – С. 79-80.

4. Цыбулько Т.Л., Медведев Д.Н. Особенности оценки эффективности деятельности предприятий госсектора // Материалы Междунар. науч.-практ. конф "Эффективные методы управления промышленным предприятием". – Донецк: НОРД КОМПЬЮТЕР. – 2005. – С.102-104.

Особистий внесок: проаналізовано підходи до визначення ефективності діяльності економічних об'єктів.