У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з розвитком експортної діяльності високотехнологічних підприємств у контексті посилення конкурентного навантаження. Головні наукові та практичні результати роботи полягають у такому. 1. Експортна активність підприємства – це такий прояв експортної діяльності, у процесі якого підприємство виявляє й застосовує всі наявні та латентні механізми просування власної продукції на зовнішні ринки і сприяє перетворенню вже розподілених ринків високотехнологічної продукції на власну користь. Експортна активність виявляється в результатах якісного ситуативно-позитивного перерозподілу конкурентних відносин на конкретному ринку, а саме в протидії агресивній політиці домінуючих конкурентів на прибуткових ринках збуту високотехнологічної продукції. Експортоорієнтованість українських високотехнологічних підприємств пояснюється їх вузькою спеціалізацією та обмеженим колом споживачів на внутрішньому ринку, що змушує підприємства шукати замовників на світових галузевих ринках. 2. Методика оцінки експортної діяльності високотехнологічних підприємств в умовах відсутності уніфікованої класифікації високотехнологічних виробництв побудована на поєднанні спеціальних наукових методів інтерактивної взаємодії та дозволяє надати економічну оцінку експортної активності високотехнологічних підприємств; проаналізувати вплив ендогенних та екзогенних факторів на об’єкт дослідження; визначити ступінь конкурентного навантаження на експортерів високотехнологічної продукції; частку постійних споживачів, які віддають перевагу продукції та послугам певного підприємства; ефективність проходження підприємствами системи експортного контролю; спрогнозувати сприятливі та несприятливі умови проникнення на зовнішні ринки. 3. Визначено основні екзогенні фактори, які впливають на експортну активність українських підприємств при завоюванні світових галузевих ринків, а саме: залежність від кон’юнктури світового ринку, агресивна політика конкурентів, обмежений попит на продукцію, недостатня платоспроможність основних споживачів із слаборозвинутих країн, світова економічна криза; та ендогенні фактори: недостатнє бюджетне фінансування, забюрократизована система експортного контролю, знос основних фондів (понад 70%), неякісне правове регулювання, жорстка податкова політика, відплив та старіння кадрів, відсутність державної підтримки, незначна частка продукції із замкнутим циклом виробництва тощо. 4. Надано оцінку сучасному стану й тенденціям розвитку експортної діяльності високотехнологічних підприємств в умовах загострення конкуренції. Головним завданням для українських підприємств, зокрема високотехнологічних, на найближчі три роки є подолання наслідків світової фінансової кризи, яка вплинула на розвиток економік більшості країн світу, що позначається на обсягах експорту продукції. Спад обсягів виробництва машинобудівної галузі України, а відповідно, й експорту, тільки на початку економічної кризи становив 13,9%. Позитивною тенденцією є те, що світовий ринок високотехнологічної продукції розвивається досить динамічно: з’являються нові споживачі, змінюються форми роботи, удосконалюються методи просування продукції. Українська модель функціонування високотехнологічних підприємств є життєздатною, проте вимагає оперативної модернізації. Найбільші перспективи для розвитку компаній, збільшення експортних постачань української високоінтелектуальної продукції відкриваються на ринках Африки, Південно-Східної Азії та Близького Сходу. Темпи зростання експорту високотехнологічної продукції найближчими роками необхідно підвищити до 11-16% на рік. 5. Удосконалено стратегію і тактику участі українських підприємств у зарубіжних тендерах на постачання високотехнологічної продукції в країнах, що розвиваються. Ефективність діяльності українських підприємств на всіх етапах проведення зарубіжних тендерів залежить від технічної можливості підприємства виконати замовлення, наявності коштів для виконання тендерних вимог, як-то можливість кредитування, оплата гарантії участі та гарантії виконання зобов’язань (яка становить від 10 до 25% від вартості контракту), що вилучає обігові кошти підприємств на тривалий час; запронованих замовниками умов платежу, адже цикл виготовлення, доставки та введення в експлуатацію високотехнологічного обладнання може бути декілька років. Експорт української високотехнологічної продукції через зарубіжні тендери може стати ефективнішим за умови спільної участі з досвідченими посередниками та місцевими зарубіжними агентами. 6. Запропоновано концептуальний підхід до формування системи протидії вітчизняних високотехнологічних підприємств новітнім методам конкурентної боротьби, які застосовуються домінуючими конкурентами і являють собою введення односторонніх санкцій з метою блокування експортної діяльності вітчизняних підприємств на прибуткових галузевих ринках. Просуваючи власну продукцію на зовнішні ринки, вітчизняні підприємства мають прогнозувати серед уже відомих конкурентів і нового конкурента з боку впливових держав. Відмінність полягає в суб’єктному складі конкурентів, який раніше обмежувався фізичними та юридичними особами – учасниками зовнішньоекономічної діяльності на світових галузевих ринках. Перспективним напрямом вважаємо створення галузевих корпорацій, кластерів та інших зовнішньоторговельних об’єднань, злагоджена діяльність яких посилює конкурентні переваги українських експортерів. 7. Встановлено фактори виникнення та поширення загроз щодо безпеки бізнесу при здійсненні експортних операцій та засоби запобігання ризикам. Половина країн світу не можуть забезпечити стабільного становища для ведення бізнесу: 96 країн з 198 держав (49%) входять до групи країн із “середніми”, “високими” або “надто високими” політичними ризиками. Це означає, що експортери в цих країнах відчувають перешкоди з боку держави, а іноді стикаються з неприховано ворожим ставленням. За показником загрози безпеці бізнесу 78 з 198 країн (40%) не гарантують підприємцям повної безпеки. Величина сукупних фундаментальних ризиків функціонування вітчизняних високотехнологічних підприємств за 7 років збільшиться в 1,9 раза (з 3,61 в 2008 р. до 7,2 в 2015 р.). |
