Дослідження фінансового лізингу з урахуванням особливостей вітчизняного аграрного сектору, узагальнення світового досвіду формування лізингових відносин дозволило зробити наступні висновки: 1. Необхідність розвитку лізингових відносин в аграрній економіці України обумовлена насамперед незадовільним станом матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріально-технічної бази проте лізинг як форма залучення аграрними підприємствами додаткових фінансових ресурсів має обмежений характер і не відіграє поки що вагомої ролі у підвищенні рівня їх механічної оснащеності. До таких причин відносяться недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабке фінансово-економічне становище багатьох аграрних підприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується рядом лізингових компаній; ризики здійснення лізингової діяльності. 2. Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що лізинг є важливим фінансово-виробничим інструментом забезпечення господарської діяльності аграрних підприємств. Це пояснюється тим, що він дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам, що не мають достатнього обсягу власних фінансових коштів, здійснювати сучасне матеріально-технічне забезпечення виробничих процесів, в т.ч. на інноваційній основі, скорочувати втрати від фінансового та матеріального зносу. 3. З фінансової точки зору лізинг являє собою інвестування коштів в основний капітал не в грошовій, а в речовій або продуктивній формі. При цьому визначено, що факт наймання засобів виробництва веде до корінної зміни соціального статусу індивідуальних підприємців. За допомогою лізингу вони реально з'єднуються з засобами праці не як наймані робітники, а як зацікавлені підприємці-власники. У результаті значно розширюється база мотивації трудової діяльності працівників не тільки як споживачів, але і як ініціативних підприємців. 4. Нами обґрунтовано формування лізингових операцій за системою поєднаних ознак (залежно від складу учасників; залежно від сектора ринку, де проводяться лізингові операції; по типу майна; терміну дії; по обсягу обслуговування; по окупності вартості лізингового майна; стосовно податкових пільг; по формі розрахунків; в залежності від складу лізингових платежів; по методу нарахування платежів; по типу фінансування; залежно від того, хто здійснює страхування майна; залежно від рівня ризику лізингових операцій та джерел фінансування). Відповідно них існує декілька форм прояву лізингу. Це вказує на лізинг як на складне соціально-економічне явище. 5. У забезпеченні процесу відтворення в аграрній сфері економіки лізинг виконує важливі функції: фінансово-кредитну, інвестиційно-інноваційну, виробничу, збутову, соціальну. При цьому фінансово-кредитна функція має найбільше значення в умовах недостатнього її інвестування. 6. За результатами порівняння суми лізингового і кредитного фінансування за умови рівності потоків лізингової і кредитної заборгованостей у кожен момент часу ефект лізингу безпосередньо залежить від: величини оподаткування лізингових платежів; ставки податків, що сплачується з прибутків лізингодавця та лізингоодержувача; наявності достатнього прибутку, як у лізингодавця, так і у підприємства; величини ставки відсотків по кредиту; норми амортизаційних відрахувань на лізинговий актив; терміну лізингу і величини платежів у кожен момент часу. 7. Для оцінки відповідності лізингового і кредитного фінансування потрібно виділяти два основні критерії: структуру капіталу компанії та ризики, пов'язані з фінансуванням проекту. Ризики орендного і кредитного фінансування приблизно ті самі, оскільки кредитори і лізингодавці максимально наближають умови лізингу до умов кредиту. У такому розумінні база для порівняння лізингу і кредиту визначається як 1 до 1 (одна гривня орендної заборгованості заміняє одну гривню кредитного боргового зобов'язання). 8. Найбільш гострими проблемами, характерними для сільськогосподарських підприємств, є їх слабке технічне оснащення, низька фінансова підтримка держави, рівень інвестування. Це призводить до процесів деіндустріалізації галузі. Здійснений нами аналіз показав, що за останні 3 роки із 18400 одиниць сільськогосподарської техніки, що знаходяться на обліку, тільки 3,5 тис. одиниць експлуатується до 10 років (21,0%), 8,4 тис. тракторів і комбайнів (52,0%) знаходяться в експлуатації до 20 років, ще 4,5 тис. одиниць (27,0%) мають віковий стан більше 30 років. Це призводить до наднормативного збільшення навантаження на кожний працюючий агрегат, що фізично прискорює її старіння. За період 1990-2006 pp. кількість тракторів і комбайнів у господарствах Херсонської області зменшилася у 3-7 разів. Навантаження на один зернозбиральний комбайн порівняно з зарубіжними країнами в Україні більше у 3-8 рази, а в Херсонській області - у 4,5-8,8 рази. Енергетичні потужності зменшилися у 2,7-3,2 разів або - на 71,3% тракторів та зернозбиральних комбайнів - на 71,5% (відносно рівня 1990 р.). 9. У структурі основних засобів на їх активну частину – машини та обладнання і транспортні засоби приходиться відповідно 19,3 і 16,8%. При цьому на балансі підприємств знаходиться 2/3 відпрацьованої техніки. Майже 50,0% фермерів не мають власного трактора, а всього ними використовуються 1,9 тис. тракторів або 1 трактор на 12 господарств. Коефіцієнт готовності до роботи різних видів техніки перебуває на рівні 0,76-0,88. Навантаження на 1 трактор є дуже значним – 133,3 га, а на 1 зернозбиральний комбайн - 224 га, що в 4-10 разів більше, ніж в розвинених країнах світу. Практично повністю деіндустріалізованими виявилися зрошувально-меліоративні комплекси та системи. 10. Фондовіддача в аграрному виробництві за останні роки зросла з 0,66 до 0,91 грн., а фондомісткість скоротилася з 1,51 до 1,10 грн. Обсяги закупівлі техніки знизилися в 8-9,5 разів. Так, у 2006 р. було придбано 328 тракторів або 1 трактор на 9 підприємств. При цьому тільки кожен 4-й трактор або 25,0% було придбано з частковою компенсацією вартості державою. Найбільшим в країні виробником зернозбиральних комбайнів - ВАТ «Херсонські комбайни» у 2006 р. було вироблено їх лише 189 одиниць. 11. Частка капітальних вкладень у розвиток сільськогосподарських підприємств регіону становить 5,0-7,0% з них більше 50,0% забезпечується за рахунок прибутку. Амортизаційні відрахування недостатні навіть для простого відтворення техніки. Кредити банків є також незначними. В цих умовах важливе значення має використання техніки на умовах фінансового лізингу. У 2006 р. частка лізингових операцій склала 6,5% від вартості валових інвестицій в економіку. В Україні діє 90 лізингових компаній, з них у Києві - 72,0%. Найбільшим в агарній сфері є: ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» («УкрАгроЛіз»). Перша Західно-Українська Лізингова Компанія. ТОВ Українська Лізингова Компанія, Спільне підприємство "Українська фінансова лізингова компанія", ВАТ Національна акціонерна компанія (НАК) «Украгролізинг». 12. На умовах лізингу в 2001-2006рр. агарним підприємствам регіону було надано лише 208 одиниць сільськогосподарської техніки. Серед 260 лізингоодержувачів виділяються насамперед такі господарства як: ТОВ «Жовтневе», СТОВ "Південне", СВК "Борозенське", ТД Горностаївський райагрохім", ТОВ "Приазовський", ДГ "Асканійське", ПОСП АФ "Лана", ТОВ "Продексім ЛТД", ДП "УкрЮгАгро". Обсяг лізингових операцій коливається в межах 25-26 млн. грн. Проте із заявленої потреби у 274 одиниці техніки у 2005-2006 рр. було поставлено тільки 88 одиниць або 32,0%. Це характеризує розвиток лізингу як вкрай недостатній і свідчить про значний резерв та велику ємність ринку лізингових послуг. 13. Опираючись на проведений аналіз фінансового положення українських аграрних підприємств, у найближчому майбутньому не має сенсу розглядати варіант придбання сільськогосподарської техніки за рахунок власного капіталу. У цій ситуації значні перспективи оновлення технічного забезпечення сільгоспвиробників відкриваються за рахунок використання механізму фінансового лізингу. Однак, нажаль на сьогоднішній день, в аграрному секторі економіки України і Херсонської області зокрема, лізингові операції державних та інших лізингових компаній не мають широкого розповсюдження. Вони займають не більше 5,0% загального обсягу інвестицій, що спрямовуються у сільське господарство. Головними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище банківських структур на ринку позичкового капіталу, слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрних підприємств, їхня неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі. 14. Основними напрямами удосконалення лізингових відносин та підвищення ролі лізингу в технічному переоснащенні аграрних підприємств є: інтеграція банківського і промислового капіталу; стійкий розвиток малого і середнього бізнесу в аграрній сфері; розробка та впровадження інвестиційних лізингових проектів; обґрунтування нормативів і рекомендацій щодо необхідної наявності основних засобів з урахуванням інноваційних технологій у сільському господарстві; удосконалення амортизаційної політики аграрних підприємств; вдосконалення ринкової інфраструктури технічного сервісу; забезпечення обслуговуючих кооперативів необхідними об'єктами матеріально-технічної бази; розширення мережі лізингових компаній на ринку; додаткове виробництво техніки вітчизняними підприємствами; збільшення бюджетних асигнувань у фінансовий лізинг. 15. Дослідження показало, що аграрії Херсонщини надають перевагу оновленню машинно-тракторного парку за рахунок власних ресурсів, засобів отриманих у кредит та від інвесторів. Обсяги капіталовкладень у 2006 р. (124,9 млн. грн.) зросли у порівнянні з 2004 р. (33,2 млн. грн.) майже в 4 рази. При цьому недостатньо уваги приділяється операціям фінансового лізингу обсяг яких у 2006 р (1177 тис. грн.). у порівнянні з 2004 р. (6052 тис. грн.) зменшився майже в 6 разів. 16. В результаті математичного моделювання визначено, що основними параметрами договору лізингу є ставки постійних і змінних лізингових платежів. Зона зміни цих ставок, що забезпечує вигідність договору як для лізингодавця, так і для лізингоодержувача, у відповідності з нашими розрахунками задається відповідними нерівностями. |
