Анотація до роботи:

Третяк Г.С. Розвиток господарських систем в умовах ринкової трансформації (проблеми ефективності державного регулювання). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – організація управління, планування і регулювання економікою. – Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львів, 2005.

Досліджуються проблеми ефективності регулювання і дерегулювання економічних систем у перехідних економіках. Проаналізовано чинники, що визначають формування та зміну рівня регулятивної та дерегулятивної ефективності економічних систем перехідного типу. Обґрунтовано основні принципи формування та здійснення регулятивної та дерегулятивної політики держави. Виявлено залежність дерегулятивної еластичності від таких факторів як регулятивний, формаційний, ринковий, функціональний типи систем і фактора часу. Проведено порівняльний аналіз дерегулятивної ефективності та еластичності державних, кооперативних і приватних систем.

Здійснений у дисертаційній роботі метрологічний аналіз проблем ефективності дерегулятивних процесів в економіках перехідного (постсоціалістичного) типу дає підстави сформулювати низку узагальнених висновків, що мають теоретичне та практичне значення:

1. Основним предметом вивчення в макроекономічній регулятивній і дерегулятивній теорії є з’ясування характеру і ступеня впливу регулювання і дерегулювання на ефективність функціонування національної економічної системи. Науковий аналіз макроекономічного дерегулювання (як одного із функціонально-системних типів дерегулювання взагалі) доцільно здійснювати, по-перше, з позицій виявлення номінальної і реальної ефективності макроекономічних дерегулятивних процесів; по-друге, в площині таких типів макроекономічного дерегулювання, як ефективне, афективне і дефективне дерегулювання; по-третє, з позиції ефективності коротко–, довго– і гіпердовготривалого макроекономічного дерегулювання.

Вважаємо, що на характер співвідношення між номінальною і реальною дерегулятивною ефективністю впливає масштабна еластичність дерегулятивної ефективності, яка відображає зв’язок між масштабами дерегулювання, з одного боку, і величиною дерегулятивного ефекту – з іншого. За незначних масштабів дерегулювання національної економіки масштабна еластичність дерегулятивної ефективності є позитивною і зростає , за нормального рівня дерегулювання позитивні і негативні ефекти дерегулювання зрівноважуються, а тому відповідне дерегулювання в роботі кваліфікуємо як нормальне, чи зрівноважувальне. За його умов економічна ефективність національної економіки є стабільною і не зростає. Коли ж дерегулювання є гіперзначним, то економічна ефективність національної економіки починає знижуватися, а відповідна дерегулятивна еластичність є від’ємною.

2. Макроекономічна дерегулятивна ефективність залежить не тільки від масштабів дерегулювання, а й від тривалості ринкового періоду. В короткотривалому ринковому періоді макроекономічне дерегулювання супроводжується, як правило, зростанням економічної ефективності функціонування національної економіки, а тому таке дерегулювання слід кваліфікувати як ефективне. За нього відповідний коефіцієнт еластичності (залежності ефективності від дерегулювання) більший від нуля.

Ефективне макроекономічне дерегулювання з боку суто метрологічного ступеня його впливу на економіку може бути різним. По-перше, наднормальним (надодиничним) або гіперефективним. В його умовах залежність між змінами рівня ефективності функціонування національної економіки і масштабами дерегулювання є інтенсивною. По-друге, нормальним (одиничним), або власне ефективним, за якого зазначена вище залежність є екстенсивною. По-третє, донормальним (доодиничним), за якого зв’язок між аналізованими параметрами детенсивний.

3. Здійснений у роботі порівняльний аналіз кооперативної і некооперативної сфер національної економіки послужив підставою для такого висновоку: кооперативний сектор слабше реагує на дерегулювання, ніж некооперативний (“решта економіки”), а тому його дерегулятивна політика повинна бути обережнішою, виваженішою. У кооперативній сфері економіки короткострокове макроекономічне дерегулювання менш ефективне, ніж у некооперативному секторі. З іншого боку, власне кооперативна сфера також є неоднорідною за ступенем чутливості до короткотривалого дерегулювання. Ця чутливість різна через різний ступінь регульованості кооперативних систем. Гіперрегульовані, помірно регульовані і квазірегульовані кооперативні системи реагують на ефективне (короткотривале) дерегулювання, відповідно, сильно, помірно і незначно. У зв’язку з цим дерегулятивна політика держави щодо кооперативної сфери економіки також повинна бути диференційованою, найзначніші дерегулятивні ефекти отримуємо лише у випадку дерегулювання гіперрегульованих кооперативних систем.

4. У короткотривалому ринковому періоді дерегулювання позитивно впливає на функціонування національної економіки, а в довготривалому (за значних масштабів дерегулювання) – нейтрально. Таке довготривале макроекономічне дерегулювання, яке ніяк не впливає на зміну (ні підвищує, ні знижує) рівня економічної ефективності функціонування національної економіки, в роботі кваліфіковано як афективне. За афективного дерегулювання позитивні ефекти зрівноважуються негативними, а тому загальний рівень ефективності функціонування економіки стабільний. У точці зрівноваження позитивних і негативних ефектів дерегулювання економічні системи перебувають у стані так званої довготривалої дерегулятивної рівноваги.

Концепцію довготривалої дерегулятивної рівноваги економічної системи повинна враховувати практика дерегулювання, якщо позитивні і негативні ефекти дерегулювання зрівноважилися, то це не означає, що дерегулювання потрібно призупинити або цілком згорнути. За умов призупинення чи згортання будуть формуватися вмінені дерегулятивні витрати. Цим терміном окреслюється такий недоотриманий економічний ефект (грошовий дохід чи вигода), який формується за умов “призупинення” дерегулятивних процесів і внаслідок чого ефективність функціонування економіки починає знижуватися.

5. У довготривалому ринковому періоді дерегулювання національної макроекономічної системи супроводжується зниженням рівня економічної ефективності її функціонування. Тому таке дерегулювання визначено як дефективне. В Україні дефективне дерегулювання, на нашу думку, почало проявлятися впродовж другої половини 90-х років ХХст., про що свідчило постійне зниження рівня ефективності функціонування економіки, яке ще додатково підсилюється іншими (позадерегулятивними) чинниками. Це означає, що номінальний рівень зниження економічної ефективності функціональної економіки є вищим, ніж це обумовлюється власне дерегулятивними факторами.

6. Мікроекономічні системи в гіпердовготривалому ринковому періоді негативно реагують на дерегулювання. Державна дерегулятивна політика щодо будь-яких мікроекономічних систем повинна бути, по-перше, обережною, оскільки в гіпердовготривалому ринковому періоді дерегулювання буде проявлятися негативно; по-друге, диференційованою і враховувати той очевидний емпіричний і теоретичний факт, що квазірегульовані системи чутливіші до дерегулювання, ніж власне регульовані чи гіперрегульовані; по-третє, вона повинна формуватися таким чином, щоб інтегральний динамічний ефект дерегулювання (за весь досить тривалий період функціонування тієї чи іншої економічної системи) був максимально можливим.

7. Державні, кооперативні і приватні системи по-різному реагують на дерегулювання: перші – слабко, другі – помірно, треті – сильно. За умов, коли позитивні ефекти дерегулювання перевищують негативні, потрібно здійснювати програму дерегулювання. Коли ж негативні ефекти стають більшими за позитивні, то тоді програму дерегулювання необхідно змінювати на програму ререгулювання. Ререгулювання є ефективним до досягнення точки ререгулятивної гіпердовготривалої рівноваги систем, коли його позитивні і негативні ефекти зрівноважуються. За цією точкою ререгулювання неефективне і шкідливе. За умов досягнення ререгулятивної рівноваги систем розподіл ресурсів між різними секторами економіки буде оптимальним, в інших випадках він буде або надмірним, або недостатнім.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Третяк Г.С. Про основні дефекти ринкової саморегуляції економічних систем: проблеми недостатнього розподілу ресурсів // Регіональна економіка. - 2000. - №4. – С. 170-177.

2. Третяк Г.С. Про державну регуляцію приватних систем у перехідних економіках // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2000. Вип. 11. – С. 75-75.

3. Третяк Г.С. Про регуляцію економічних систем: поняття та основні типи// Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – 2001. Вип. 8. – С. 165 -168.

4. Третяк Г.С. Основні дефекти ринкової саморегуляції економіки: проблеми надмірного розподілу ресурсів// Торгівля, комерція, підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 3. – Львів: Коопосвіта, 2000. – С. 86 -88.

5. Третяк Г.С. Державна регуляція економічних систем: поняття та основні типи// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 19. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності. - Львів: ІРД НАН України, 2000. – С. 414 - 418.

6. Башнянин Г. І., Рудницький С.І., Третяк Г.С. Поняття, структурні елементи та внутрішні взаємозв’язки в системі вітчизняного бізнесу// Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – 1999. – Вип. 6. – С. 47 - 62. Особистий внесок дисертанта – вказано на вплив держави на розвиток вітчизняного бізнесу.

7. Топішко І. І., Гончарук Л. Я., Третяк Г С. Трансформація командної економічної системи за принципом "шокової терапії": суть та наслідки для аграрного сектора// Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. – 1999. – Вип. 5. – С. 129-133. Особистий внесок дисертанта – розкрито деякі проблеми державного регулювання аграрного сектору національної мікроекономічної системи.

У інших виданнях:

8. Третяк Г.С. Про дерегуляційну еластичність економічних систем// Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 9. За матеріалами ІІ-ї міжнародної економетричної конференції ”Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”–Львів: Коопосвіта, 2001. – С. 157 -161.

9. Макроекономічна теорія: структура і програма курсу для студентів економічних спеціальностей / За ред. професора Г. І. Башнянина -К,: ІЗМН, 1998. - 57 с. (0,5 д. а.). Особистий внесок дисертанта - виділено проблеми регулювання і дерегулювання макроекономічних систем перехідного типу.

10. Мікроекономічна теорія: структура і програма курсу для студентів економічних спеціальностей / За ред. професора Г. І. Башнянина -К.; ІЗМН, 1998. - 76 с. (0.5 д. а.). Особистий внесок дисертанта - виокремлені проблеми регулювання і дерегулювання мікроекономічних систем перехідного типу.

11. Андрієць В. В., Башнянин Г. І., Третяк Г С. Попит на гроші з боку товарів та послуг // Перехідні економічні системи. Збірник наукових праць. Вип. 2. - К.: ІЗМН, 1999. - С. 170-174. Особистий внесок дисертанта - розкрита залежність попиту на гроші з боку товарів та послуг від ставки процента.

12. Третяк Г. С., Ковтун О.І. Структурна політика в контексті організаційно-економічної реформи: проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Соціально-економічні, політико-правові, культурно-психологічні аспекти інвестиційного процесу в Україні”. Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. – 2000. – Т 1. – С. 12 -14. Особистий внесок дисертанта – вказано на роль регулювання і дерегулювання в активізації регіональної інвестиційної політики.

13. Крайник О.П., Бліщук К.М., Третяк Г.С. Сучасна економічна теорія: Навч. посібник / За наук. ред. О.П.Крайник. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. С. 8- 13. Особистий внесок дисертанта – охарактеризовано типи економічних систем.

14. Третяк Г.С., Зав’ялова О.Р., Галько О.Р. та ін. Світова економічна система: валютний ринок // Макроекономічна теорія: Навч. посібник / За ред. Г.І.Башнянина і Л.С.Томашик. – Львів: Новий світ-2000, 2005. – С.407-446. Особистий внесок дисертанта – розглянуті проблеми регулювання валютного ринку.