У дисертації здійснено теоретичне й експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективний розвиток інформаційної компетентності вчителя початкових класів у системі післядипломної освіти. Одержані в ході виконання дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі загальні висновки. 1. Теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури й наукових досліджень з проблеми розвитку інформаційної компетентності вчителів засвідчив багатоаспектність, багатогранність та професійну вагомість цього феномену. Аналіз сутності інформаційної компетентності педагога підтвердив існування декількох підходів: інформаційна компетентність як ключова компетентність, складова професіоналізму, інтегральна якість особистості тощо. Дослідники виокремлюють в означеному інтегральному утворенні певний склад компонентів: систему знань, умінь, навичок, засобів і способів діяльності, ціннісних орієнтацій тощо. З’ясовано, що поряд з поняттям “інформаційна компетентність” широко застосовують дефініції “інформатична компетентність”, “інформаційна культура”, “інформаційно-комп’ютерна грамотність”, “комп’ютерна компетентність”, “інформаційно-комунікаційна компетентність” тощо. Спостерігається тісний функціональний і змістовий взаємозв’язок між цими педагогічними категоріями. 2. Уточнено сутність феномену “інформаційна компетентність учителя” та визначено зміст поняття “інформаційна компетентність учителя початкових класів”. Ґрунтуючись на теоретико-методологічних засадах андрагогічного, інформаційного, особистісно орієнтованого, системного, синергетичного, стохастичного, діяльнісного й гуманного підходів та принципах оптимальності навчання; опори на досвід учителів; системності; індивідуалізації; елективності; усвідомлення необхідності набуття інформаційної компетентності, співвідношення інформаційної та професійної компетентності вчителя початкових класів подано в площині сутності та явища, одиничного й загального, зовнішнього та внутрішнього. Інформаційну компетентність учителя визначено як складну інтегральну професійну якість, що виявляється в інформаційній діяльності, формується й розвивається в процесі пізнання та перетворення інформаційного середовища, характеризується набуттям комплексу компетенцій, ціннісних орієнтацій, досвідом діяльності в певній особистісно значущій та соціальній сфері. Інформаційну компетентність учителя початкових класів розглянуто як складну інтегральну професійну якість, яка охоплює мотивацію педагога на здійснення інформаційної діяльності в освітньому середовищі початкової школи; сукупність професійно-змістових компетенцій, що забезпечують формування навчально-інформаційних умінь учнів молодшого шкільного віку; здатність до рефлексії та саморозвитку. Установлено, що інформаційна компетентність учителя початкової ланки освіти складається з мотиваційно-ціннісного, процесуально-змістового, регулятивно-рефлексивного компонентів. 3. На основі сучасних методологічних підходів науково обґрунтовано концепцію, в якій розвиток інформаційної компетентності вчителя початкових класів розглядається як багатокомпонентний освітній процес, що здійснюється в періоди курсового й міжкурсового підвищення кваліфікації й базується на автентичній єдності різних форм навчання (у тому числі дистанційного). Теоретичний аналіз, констатувальний етап експерименту, аналіз його результатів дали змогу розробити та науково обґрунтувати модель, принципи, етапи та організаційно-педагогічні умови розвитку інформаційної компетентності педагогів. Доведено, що необхідними й достатніми організаційно-педагогічними умовами розвитку інформаційної компетентності вчителів є: внесення змін в організацію педагогічного процесу, оновлення навчальних планів і програм інститутів післядипломної освіти, методичних служб районних (міських) відділів освіти й навчальних закладів; наукове й навчально-методичне забезпечення розвитку інформаційної компетентності вчителя початкових класів; диференційований підхід до розвитку інформаційної компетентності педагогів початкової ланки освіти; застосування інформаційно-комунікаційних технологій; оптимальне поєднання інноваційних форм і методів навчання з традиційними. 4. Обґрунтовано критерії розвиненості інформаційної компетентності: сформованість мотивів на успіх у навчанні, пізнавальний інтерес до навчання в умовах післядипломної освіти, потреба в саморозвитку й самовираженні; наявність системи інформаційних знань, сформованість навчально-інформаційних умінь і навичок, уміння оцінювати якість педагогічних програмних засобів для початкової школи, володіння інформаційно-комунікаційними технологіями; рівень розвитку рефлексивності, уміння здійснювати адекватну самооцінку, орієнтація на подальший саморозвиток. Охарактеризовано рівні розвиненості інформаційної компетентності вчителів початкових класів (низький, середній, високий). Для кожного рівня запропоновано відповідні напрями розвитку інформаційної компетентності, зокрема такі: навчання за спецкурсами “Інформаційна компетентність учителів початкових класів”, “Опанування вчителями початкових класів методами самоосвітньої діяльності з розвитку інформаційної компетентності” (за дистанційною формою), семінар-практикум “Сучасні підходи до розвитку інформаційної компетентності вчителів початкових класів”, колективне й індивідуальне проектування; самоаналіз тощо. 5. Розроблено методичні рекомендації для викладачів інститутів післядипломної освіти, педагогів школи І ступеня, фахівців інших методичних служб з розвитку інформаційної компетентності вчителів початкових класів у процесі курсового й міжкурсового підвищення кваліфікації, які складають єдиний комплекс навчально-методичного забезпечення розвитку інформаційної компетентності вчителя початкових класів. Доведено, що запропонований комплекс ефективно впливає на підвищення його науково-теоретичного, культурного рівня та вдосконалення педагогічної майстерності. Застосування традиційних форм і методів навчання (лекцій, практичних занять, консультацій, обміну досвідом, семінарів-практикумів тощо) у поєднанні з нетрадиційними (інформаційно-комунікаційними технологіями, “мозковим штурмом”, аналізом педагогічних ситуацій, діловими іграми, методом проектів, дебатами, презентаціями, дистанційним навчанням тощо) забезпечує високий рівень загальної професійної компетентності педагогів. Дослідно-експериментальна робота засвідчила позитивну динаміку професійного зростання педагогів, що дає змогу вважати мету дослідження досягнутою, а завдання – виконаними. Показники рівня розвитку інформаційної компетентності в експериментальній групі зросли: за високим рівнем – на 17,46%, за середнім рівнем – на 19,15%; на низькому рівні залишились 16,04% проти 52,65% на початку формувального етапу дослідження. У педагогів контрольної групи зростання високого й середнього рівня розвитку всіх компонентів інформаційної компетентності виявилось незначним порівняно з педагогами експериментальної групи: високий рівень – на 1,94%, середній рівень – на 2,52%; на низькому рівні залишились 50,61% (на початку експериментально-дослідної роботи було виявлено 54,97% педагогів, віднесених до низького рівня). Проте проведене дослідження не вичерпує всього комплексу проблем, що стосуються розвитку інформаційної компетентності вчителя початкових класів у післядипломній освіті. Нагальними залишаються такі його напрями, як: вироблення механізму координації діяльності інститутів післядипломної освіти та методичних служб органів управління освітою, вдосконалення системи моніторингу та розроблення шляхів ефективності дистанційного навчання. |
