Соціально-економічні і політичні перетворення в Україні протягом останнього десятиліття обумовили необхідність пошуку нових форм оновлення суспільства. Розвиток інноватики, дослідження соціальних аспектів інноваційної діяльності особистості, збільшення значущості соціальної складової в процесі впровадження інновацій привели до необхідності розвитку інноваційної активності як у реальних, так і в потенційних суб’єктів інноваційної діяльності. У потенційному плані молодь є найбільш інноваційно-активним прошарком суспільства, а студентська молодь, зокрема, відноситься до потенційної інтелектуальної еліти суспільства. Вивчення інноваційної активності студентства, таким чином, уможливлює прогнозування спрямованості і динаміки розвитку українського соціуму. За результатами дисертаційного дослідження були зроблені наступні узагальнені висновки: Проведений аналіз теоретичних розробок в області інноватики виявив істотний дефіцит науково обґрунтованих підходів, що стосуються соціальних аспектів інноваційної діяльності. Одним із найменш вивчених залишається поняття “інноваційна активність студентства”. Інноваційну активність можна визначити як якісну характеристику особистості студента, що свідчить про орієнтацію останнього на творчість, інновації, виробництво нового знання (продукту, послуги і т.п.) і впровадження його в життя. Інноваційна активність притаманна будь-якому виду соціальної активності і може виражатися як у соціально-позитивних, так і соціально-негативних формах. Для визначення основних характеристик інноваційної активності студентства доцільно використовувати інтегральний критерій, що включає наступні показники: готовність до особистої участі у вирішенні складних проблем; уміння продуціювати оригінальні ідеї; використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації; вміння застосовувати ідеї на практиці; критичність мислення; здатність до ризику; вміння всебічно аналізувати ситуації і прогнозувати наслідки; впевненість у собі; перспективні життєві орієнтири студентів вищих навчальних закладів. У дисертації проаналізовано механізм формування інноваційної активності, що включає певну послідовність елементів: потреба в інноваційній діяльності - інтерес до творчості нетрадиційних, евристичних видів діяльності - сприйняття, засвоєння останньої як цінності - формування ціннісних орієнтацій на створення нового - наявність соціальних установок на його реалізацію - досягнення поставленої мети і реалізація інновації. Інноваційна активність студентської молоді залежить від сукупності факторів зовнішнього (об’єктивного) і внутрішнього (суб’єктивного) характеру. До специфічних об’єктивних факторів варто віднести організацію управління освітніми процесами, наявність і тип інноваційного ядра колективу, інноваційний клімат (інноваційну схильність) соціокультурного середовища, функціонування яких підпорядковано стану соціальної аномії суспільства. Серед суб’єктивних факторів варто виділити: рівень ініціативності, наявність інноваційного потенціалу в суб’єкта інноваційної діяльності, спрямованість мотивацій, рівень і характер отриманої освіти. В основі спонукальних мотивів до активних інноваційних дій лежить прагнення індивіда до зміни умов власного життя. В студентському віці в зв’язку з часто виникаючою дисгармонією відносин молодої людини з соціальним середовищем і актуалізацією потреби в самореалізації виявляється внутрішня потреба в інновації як активному перетворенні оточуючого соціального середовища й особистого життя. Вона значною мірою уможливлюється в період соціальних трансформацій, які розширюють спектр можливого прояву інноваційної активності. У сучасних соціально-економічних умовах вища освіта впливає на формування інноваційної активності студентів, чому сприяє впровадження нових форм навчальних і управлінських технологій в освіті. До інноваційних тенденцій вищої освіти варто віднести: максимальну орієнтацію навчального процесу на індивідуальний підхід до особистості студента, надання різноманітних освітніх послуг відповідно до його особистісних культурно-освітніх запитів і потреб; інтенсифікацію процесу навчання (через упровадження міждисциплінарних курсів, телекомунікаційних освітніх технологій, пошуково-дослідницьких семінарів); націленість на формування критичного мислення як основи творчої активності особистості. Результати дослідження показали, що в процесі розвитку інноваційної активності студентів необхідно враховувати їх потреби в спеціалізованих курсах, елементами знання яких мають бути: об’єктивність оцінки ситуації, адекватність самооцінки, ефективне вирішення конфліктів, навички продуктивної коммунікативності, створення сприятливої атмосфери в колективі. Дисертаційне дослідження довело подвійність впливу новітніх інформаційних технологій на виявлення інноваційної активності студентської молоді. З одного боку, застосування цих технологій сприятиме заохоченню студентів до творчого пошуку, розширюючи їх інформаційні і комунікаційні можливості, з іншого, - створюють і відтворюють нові обмежники реалізації інноваційної активності. Останнє обумовлюється тим, що впровадження і поширення Інтернет-технологій нерідко призводить до звуження сфери безпосереднього спілкування, підміні творчості більш технологічною компіляцією чужих знань і ідей, шаблонізації мислення і зростання манипуляційних технік. У процесі дослідження інноваційної активності студентства було виявлено, що наростаючий інформаційно-технологічний компонент процесу освіти підсилив потребу студентів у змістовному неформальному спілкуванні і творчому співробітництві з викладачами. У сфері навчально-пізнавальної діяльності студентства інноваційна активність виявляється в основному в накопиченні знань. У ряді елементів, що впливають на інноваційну активність особистості (розвиненість навичок спілкування, здатність ставити задачі і домагатися їхнього вирішення, уміння критично оцінювати себе) досить низькою залишається ступінь ініціативи при завищеній самооцінці особистісних інноваційних здібностей. У свідомості молодих людей відбуваються ціннісні переорієнтації: на зміну патерналістським настроям приходить усвідомлення необхідності і значущості власних зусиль. Значно зросла установка на особистісний успіх. Зростає розуміння необхідності власної ініціативи і заповзятливості в здійсненні професійних планів (відзначили 75% студентів). При цьому домінуюче значення мають організаторські здібності й уміння підтримувати відносини з людьми. Таким чином, нагальними потребами, що випливають із розуміння студентами можливості досягнення поставлених цілей, виступають уміння, пов’язані не стільки з професійними навичками, скільки зі сферою міжособистісного спілкування. Результати аналізу досліджень інноваційної активності свідчать про те, що студенти свідомо абстрагуються від моральних аспектів поведінки, які виступають основою соціального прогресу. Відбуваються зміни в змісті якісних характеристик нового покоління. Поколінню нинішніх студентів притаманні, виходячи з відповідей респондентів, - особистісно і інтелектуально значуща спрямованість соціальної інтеграції. У майбутньому можна прогнозувати перевагу негативних з огляду соціальної моралі якостей і зростання особистісно і професійно спрямованих орієнтацій, що визначають характеристики покоління. Істотним фактором оптимізації розвитку інноваційної активності студентства виступає характер міжособистісного спілкування не тільки в студентському середовищі, але й між викладачами і студентами, що впливає на інтелектуальне й емоційне збагачення особистості. Велике значення в розвитку інноваційної активності має створення неформальних груп спілкування (професорско-викладацького і студентського складу) для вирішення актуальних питань життєдіяльності вищого навчального закладу в рамках студентського самоврядування. | 