Анотація до роботи:

Дубицький В.В. Розвиток інтеграційних процесів в АПК. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Київ, 2004.

На основі вивчення широкого кола опублікованих джерел з’ясовано сутність та охарактеризовано еволюційний результат агропромислової інтеграції – створення агропромислового комплексу на усіх адміністративних щаблях; на завершальній стадії дослідники виділяли у його складі три, чотири і навіть п’ять груп галузей (сфер). Подано ґрунтовний аналіз позитивного досвіду і недоліків у діяльності агропромислового комплексу, особливо його районних структур. Виявлено основні причини руйнації інтеграційних зв’язків між суб’єктами господарювання в аграрній і переробній ланках агропромислового комплексу. Уведено поняття інтегрованої системи агробізнесу та економічної вигоди у формуванні інтегрованих організаційно-господарських об’єднань. Доведено значення агропромислової інтеграції у стримуванні спаду аграрного і переробного виробництва. Запропоновано ініційовані та розроблені автором моделі інтегрованих систем агробізнесу, які вже перевірені практикою і мають стратегічну перспективу. Уточнено зміст поняття агропромислової інтеграції з урахуванням результатів аграрної реформи і змін у відносинах власності у сільському господарстві. Сформульовано пропозиції по наданню державної підтримки новим великим структурам агробізнесу.

1. Агропромислова інтеграція є об’єктивно закономірним процесом, що обумовлений розвитком продуктивних сил суспільного виробництва, зародився в результаті суспільного поділу праці на потребу забезпечення тісних зв’язків між різнорідними виробництвами, які в своїй єдності становлять цілісний технологічний цикл із виготовлення кінцевих продуктів.

2. Виділення у складі АПК трьох, чотирьох і навіть п’яти груп галузей (сфер) здебільшого могло використовуватися для цілей наукового аналізу. У господарській практиці у складі АПК виділялися, як правило, три сфери діяльності: сировинна, переробна і торговельна.

3. У 90-х роках XX ст. інтеграційно-економічні зв’язки в АПК районного (базового) рівня зазнали значної руйнації. Ці інтегровані системи були створені у планово-централізованому порядку з використанням елементів адміністративного примусу. У механізмі взаємозв’язків між ланками АПК недостатньо враховувалися виробничо-витратний і ціновий компоненти. Розлад інтеграційно-економічних зв’язків між партнерами з виготовлення продовольства з‘явився однією з причин поглиблення економічної кризи в АПК. Ефективність інтеграційного ресурсу стала надто низькою.

4. Матеріали дослідження дають підстави стверджувати, що в Хмельницькому обласному АПК інтеграційно-економічні зв’язки збереглися краще, ніж в Україні в цілому; інтеграційний ресурс з’явився важливим фактором стримування спаду виробництва у сільському господарстві і переробному виробництві. Аналітичні дані дослідження роблять правомірними наступні висновки: АПК Хмельницької області має такий рівень інтеграційно-економічних зв’язків, за якого наявний у ньому ресурсний потенціал дає більшу віддачу, ніж у національному АПК в цілому; обсяги виробництва продукції аграрними господарствами і готового продовольства промисловими підприємствами свідчать про те, що Хмельниччина має повну самодостатність у забезпеченні наявного в області населення практично усіма основними продуктами харчування.

5. Результати аграрної реформи справляють вплив на всі процеси економічного і соціального розвитку АПК, у тому числі на розвиток агропромислової інтеграції, зумовлюючи зміну її форм і механізмів. Зі здійсненням реформи кожний об’єкт власності має свого суб’єкта, який прагне одержати від експлуатації належної йому власності якомога більшу матеріальну вигоду. Визначальною засадою агропромислової інтеграції стала економічна доцільність, одержання матеріальної вигоди.

6. На даному етапі високоефективними є системи агробізнесу, в яких переробні підприємства – інтегратори орендують землю для виробництва необхідної сільськогосподарської сировини. Нові формування пройшли практичну перевірку і показали, порівняно з традиційними інтегрованими об’єднаннями, ряд суттєвих переваг організаційно-виробничого, управлінського і технологічного характеру.

7. За певних умов є підстави вважати життєздатними також великі диверсифіковані системи агробізнесу, до складу яких входять господарства з виробництва рослинницької і тваринницької продукції, переробні підприємства різного профілю, інфраструктурні підрозділи, торговельна мережа.

8. Життєздатними і високоефективними є функціонуючі системи агробізнесу, в яких переробні підприємства інтегруються з приватними господарствами громадян на засадах обопільної економічної вигоди (як правило, з приводу постачання переробникам молокосировини).

9. Оренда землі переробними підприємствами висунула на порядок денний питання, які потребують вирішення на законодавчому рівні і на місцях. Це малі розміри площ, що надаються невеликими групами орендодавців-власників земельних паїв, незначні терміни оренди, орендна оплата. Оптимальним терміном оренди слід вважати термін повної ротації науково обґрунтованої сівозміни у конкретному регіоні. Як стимули для орендодавців щодо об’єднання їх у великі групи для надання в оренду землі великими площами і на тривалий термін рекомендовано поетапне підвищення орендарями орендної плати, а також здійснення соціальних заходів у поселеннях, де проживають орендодавці.

10. Агропромислова інтеграція у формі оренди землі переробними підприємствами не означає, що відпадає потреба у традиційних її формах. Інтеграційні зв‘язки переробних підприємств із сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності і господарствами населення зберігаються навіть в агропромислових формуваннях, у яких значна частина сільськогосподарської сировини виробляється на орендованих землях. Мова може йти про удосконалення економічного механізму таких зв‘язків, усе більш повної його адаптації до ринкових умов функціонування АПК.

11. Наявний досвід дає право стверджувати, що нові форми і механізми агропромислової інтеграції, а також новостворені та успішно функціонуючі інтегровані системи агробізнесу мають не лише етапну, але й стратегічну перспективу.

Публікації автора:

1. Дубицький В.В. Агропромислова інтеграція: теорія, еволюція, імовірні перспективи розвитку. – Кам‘янець-Подільський: Видавець Мошак М.І., 2003. – 208 с. (7,6 д.а.).

2. Дубицький В. Якісні зміни у формах і механізмах агропромислової інтеграції //Економіка України. – 2001. – №4. –С. 63–67 (0,5 д.а.).

3. Дубицький В. Становлення інтегрованих агропромислових формувань ринкового типу //Економіка АПК. – 2000. – №10. – С.16–19 (0,3 д.а.).

4. Дубицький В. Стан і можливі напрями розвитку агропромислової інтеграції //Економіка України. – 1999. – №12. – С.62–65 (0,4 д.а.).

5. Дубицький В. Внутрішньогосподарська агропромислова інтеграція //Економіка АПК. – 1999.–№10. – С. 28–31 (0,3 д.а.)

6. Дубицький В. Інтеграційні зв’язки в агропромисловому комплексі в нових економічних умовах // Економіст. – 1999. – №8. – С.58–61 (0,4 д.а.).

7. Дубицький В.В. Перші результати аграрної реформи і їх використання у формуванні інтегрованих систем агробізнесу //Проблеми формування ринкової економіки. /Редкол.: Покропивний Ф.С. (відп. ред.) та ін. Спец. вип. “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи” /Редкол.: Нелеп В.М. (відп. за вип.) та ін. – К.: Київськ. нац. екон. ун–т, 2000. – С.105–106 (0,1 д.а.).