Анотація до роботи:

Багрій Т.В. Розвиток інтегрованого цукробурякового виробництва в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних основ формування і розвитку інтеграційних процесів в цукробуряковому виробництві, розробленню організаційно-економічного механізму функціонування інтегрованих формувань, обгрунтуванню прогнозних параметрів відродження цукробурякового підкомплексу, удосконаленню економічних відносин суб’єктів інтеграційного виробництва цукру.

1. Розвиток інтеграції у виробництві сільськогосподарської продукції та її переробки на промислових підприємствах має як економічне, так і соціальне значення для народногосподарського комплексу країни. В процесі дисертаційного дослідження виявлено особливості розвитку промислової переробки сільськогосподарської продукції як складової породження інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві, обгрунтовуються методологічні положення формування і розвитку інтегрованого цукробурякового виробництва.

2. В Україні буряківництво належить до пріоритетних галузей сільського господарства, що зумовлюється сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами. Основними напрямами його розвитку були розширення посівних площ цукрових буряків та нарощування їх валових зборів для збільшення випуску цукру, що дало можливість Україні зайняти одне з провідних місць серед Європейських держав у виробництві й експорті бурякового цукру.

3. Розвиток цукрового буряківництва зумовив формування потужної цукрової промисловості, яке забезпечувало виробництво цукру обсягом 5,5-5,9 млн. цукру, експортна частина якого досягала 3,5-3,7 млн. тонн в рік. Внаслідок кризових явищ у цукровій промисловості набули руйнівні тенденції матеріально-технічної бази, що стало причиною різкого зниження завантаження виробничих потужностей цукрових заводів, зменшення випуску цукру до обсягів внутрішньодержавних потреб. Через недосконалість економічних відносин переробних підприємств і сільськогосподарських товаровиробників цукрової сировини був втрачений економічний інтерес останніх щодо нарощування обсягів валових зборів цукрових буряків.

4. Дослідженням встановлено, що основними напрямами відродження галузі є системне відновлення матеріально-ресурсної бази, оптимізація посівних площ цукрових буряків в межах 1 млн. га, підвищення їх урожайності до 330-340 ц/га, удосконалення системи насінництва, впровадження інтенсивних технологій. За цих умов для внутрішнього споживання цукру – квота “А” – необхідно виробляти 1800-2000 тис. тонн цукру, а для експортних поставок – квота “В” – 2100-2300 тис. тонн. Потужність цукрових заводів буде доведена до 4-5 тис. тонн добової переробки цукрових буряків.

5. Обгрунтовано схему побудови організаційно-економічного механізму інтегрованих цукробурякових об’єднань, в основу яких покладено регулювання потоків матеріально-ресурсних і фінансових засобів у сировинних зонах виробництва цукрових буряків і промислових переробних підприємств. Проектується здійснення дворівневої схеми об’єднань. Об’єднання першого рівня передбачається створювати на основі кожного цукрового заводу і господарських структур, у яких зосереджується виробництво цукрових буряків. Регіональні цукробурякові формування проектується створювати з цукрових заводів регіону холдингових компаній, до складу яких будуть входити сировинні зони переробних підприємств.

6. Проведеними дослідженнями доведено одержання синергетичного ефекту від формування і функціонування інтегрованого цукробурякового виробництва, що свідчить про економічну доцільність розвитку інтеграційних процесів у галузі.

7. В дисертації обгрунтовано принципи регулювання економічних відносин суб’єктів інтегрованого виробництва цукру, спрямовані на забезпечення економічної заінтересованості у спільній діяльності. Розподіл кінцевих результатів функціонування цукробурякових об’єднань повинен здійснюватися за принципом “рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал”.

Публікації автора:

1. Багрій Т.В. Формування матеріально-ресурсного потенціалу інтегрованого цукробурякового виробництва // Економіка АПК. – 2002. - №1. – С.108-110.

2. Багрій Т.В. До розробки моделі організації матеріально-ресурсного забезпечення цукробурякового підкомплексу // Економіка АПК. – 2002. - №9. – С.71-74.

3. Багрій Т.В. Відновлення матеріально-технічної бази цукробурякового виробництва // Економіка АПК. – 2002. - №12. – С.63-66.

4. Багрій Т.В. Розвиток економічних відносин в інтегрованому цукробуряковому виробництві // Економіка АПК. – 2003. - №4. – С.117-119.

5. Багрій Т.В. Синергетичний ефект розвитку інтеграції в цукробуряковому виробництві // Економіка АПК. – 2003. - №10. – С.48-51.

6. Багрій Т.В. Розвиток інтеграції як засобу подолання кризового стану в цукробуряковому виробництві // Економіка АПК. – 2004. - №7. – С.50-53.

7. Багрій Т.В. Напрями відновлення виробництва ринку цукру в Україні // Агроінком. – 2005. – №5-6. – С.85-88.