Дослідження розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності в агропромисловому виробництві дає підстави зробити наступні висновки та обґрунтувати ряд пропозицій для удосконалення цього процесу. Відсутність протягом тривалого періоду достатніх обсягів інвестицій в сільськогосподарських підприємствах є однією з основних причин низької ефективності агропромислового виробництва. Тому актуально постає необхідність, з метою забезпечення продуктивного відтворення матеріально-технічних ресурсів, залучення досвіду та капіталів зарубіжних країн. З’ясовано доцільність розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності, як форми інвестиційного співробітництва, що передбачає довгострокове об’єднання наявних у партнерів інвестиційних елементів на умовах взаємовпливу і взаємозалежності та забезпечення спільних економічних інтересів агропромислових виробників й іноземних вкладників капіталу в спільному виробничому процесі. Тому дослідження інвестиційного кооперування важливе в науково-методичному і практичному плані. Ознаки інвестиційного кооперування найбільш вдало проявляються через створення спільного підприємства, яке є його оптимальною організаційною формою, що дозволяє поєднати інвестиційні потенціали партнерів у створенні спільної матеріально-технологічної бази, налагодженні та проведенні технологічного процесу, забезпеченні основними і поточними фінансовими ресурсами й досягти високих результатів спільного виробництва. Аналіз напрямів і динаміки інвестиційного співробітництва свідчить про неоптимістичні прогнози стосовно активізації участі іноземних інвесторів у ресурсному забезпеченні пріоритетних галузей економіки України, хоча в деяких сферах, зокрема сільському господарстві, спостерігається нарощування інвестиційних вкладень. Зарубіжні вкладення зосереджені, переважно, в промислово розвинутих регіонах та галузях, які мають певний виробничий потенціал. Встановлено часткову відмінність мотивацій партнерів в розвитку інвестиційного кооперування в агропромисловому виробництві. Для вітчизняних підприємців важливо досягти певних результатів за рахунок використання потенціалу іноземних партнерів, який дозволяє активізувати залишковий капітал і реалізувати стратегічні цілі у відновленні матеріально–технічної бази, впровадженні інтенсивних технологій, нарощуванні виробничих потужностей. Мотиви іноземних інвесторів спрямовані на: використання ресурсного і науково–технічного потенціалу українських підприємств (галузях селекції та племінної справи); на швидку віддачу капіталу, вкладеного в торговельні підприємства; розширення ринків збуту для власних товарів і послуг за рахунок ненасичених ринків (сільськогосподарське машинобудування, масложирова, цукрова, кондитерська галузі). Кооперативна взаємодія сприяє поєднанню мотивацій учасників, оскільки спільність економічних інтересів вимагає адаптації власних стратегічних цілей до потреб і вимог партнерів. Механізм формування кооперованих структур вимагає дотримання певних принципів та етапів організації, які здійснюються послідовно і є обов’язковими для виконання. З метою узгодження цілей та уникнення конфліктних ситуацій в процесі формування і функціонування спільних підприємств доцільно використовувати кооперативні принципи, які сприятимуть „балансу інтересів” учасників кооперації.
Оптимальна кооперація виробничих, техніко–технологічних, трудових та інших ресурсів вітчизняного й іноземного партнерів відбувається за умови дотримання науково обґрунтованих виробничо-технологічних процедур, що є складовими елементами механізму співробітництва. Це дає можливість отримати „ефект кооперації” – суттєве збільшення економічних показників спільної діяльності, що було використано в практичній діяльності спільних підприємств „Агрос”, ”Укрінтерцукор”, „Інтерагро Сквира” (Київська обл.) та ряду інших. Державне стимулювання розвитку інвестиційного кооперування у спільній підприємницькій діяльності доцільно здійснювати на селективних засадах шляхом реалізації розроблених автором концептуальних положень, зорієнтованих на лібералізацію спільної підприємницької діяльності; створення оптимального правового середовища щодо регулювання іноземних інвестицій; приплив іноземного капіталу за рахунок державних гарантій захисту вкладень; послаблення податкового тиску на учасників інвестиційного кооперування; залучення іноземного капіталу в пріоритетні галузі вітчизняного виробництва; розширення участі України в міжнародній виробничі кооперації; активізації інвестиційно–інноваційних надходжень у вітчизняне виробництво; техніко–технологічне оновлення основних виробничих фондів; створення інформаційної бази щодо можливостей залучення інвестицій, за прогнозними розрахунками автора, зростання іноземних надходжень в 2005 році в економіку України становитиме до 11517,3 млн. дол. США, а сільське господарство – до 268,1 млн. дол. США. За умов позитивної реалізації всіх елементів концептуальних передбачень до 2010 року ці показники становитимуть відповідно 24871,8 млн. дол. США і 623,1 млн. дол. США. З метою удосконалення механізму інвестиційного кооперування та забезпечення економічних інтересів його учасників в розроблених пропозиціях передбачалося дотримання таких основних принципів економічних відносин:
досягнення цільової сумісності та системності підходу до вкладання інвестиційних внесків у статутний фонд та формування матеріально–технічної бази спільного кооперативного підприємства; дотримання високого рівня науковості та обґрунтованості оцінки інвестиційних внесків у статутний фонд партнерів по кооперації; забезпечення безперервності і надійності договірних зобов’язань партнерів по кооперації та пропорційності розподілу результатів спільної діяльності. Виконання обґрунтованих принципів дозволить вирішити основні внутрішньоекономічні суперечки партнерів по кооперації, які суттєво збільшуються в умовах економічної невизначеності, недосконалості законодавчої системи, відмінності менталітету партнерів та національних особливостей ведення бізнесу. |
