У висновках підбиваються підсумки здійсненого дослідження. Отримані результати підтверджують висунуту гіпотезу та винесені на захист положення. Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне. Розвиток і формування хореографічних здібностей молодших школярів є важливою проблемою хореографічної загальноосвітньої підготовки, одним із її головних пріоритетів, що свідчить про принципову важливість всебічного психологічного її дослідження. Сучасний стан вивчення хореографічних здібностей можна охарактеризувати як етап пошуку шляхів і методів, які б давали змогу розкривати і розвивати здібності кожної дитини. Виявлено, що специфіка хореографічного мистецтва полягає у тому, що зміст будь-якого танцювального твору та його художній образ розкривається завдяки пластиці людського тіла, з’ясовано, що основу хореографічної обдарованості складають не окремі психологічні або психофізіологічні якості, а їх комплексне поєднання. 1. Хореографічні здібності є системно-структурним утворенням, в якому можна виділити такі визначальні складові: інтелектуально-творчі, музично-рухові та мотиваційно-особистісні компоненти. Особливості їх співвідношення визначають індивідуальний рівень розвитку хореографічної творчості особистості, створюють своєрідну спрямованість інтересів та настановлень. 2. Хореографічна обдарованість охоплює відчуття єдності музичного та пластичного інтонування, а також здатність в рухах узагальнити та відтворити характерні зовнішні прояви або внутрішній стан персонажа. Емоційно-виразні рухи, що базуються на дієвому відтворенні музично-пластичних образів, є діяльністю, в якій створюються оптимальні умови для розвитку хореографічної творчості. Хореографічні творчі здібності є індивідуальними властивостями індивіда, що дозволяють створювати нові для особистості, оригінальні образи або дії. 3. Складовими хореографічних здібностей молодших школярів є: а) їх інтелектуально-творчий потенціал (взаємозв’язок конвергентного та дивергентного мислення, здатність індивіда до аналітико-синтетичної діяльності, вміння знаходити нові, оригінальні та нестандартні рішення рухових завдань); б) музично-рухові можливості (загальна пізнавально-рухова активність як основна умова пластично-емоційної виразності, почуття ритму, високий рівень розвитку сенсорних процесів, художньо-естетична спрямованість пошукової діяльності); в) комплекс мотиваційно-особистісних властивостей (емоційнозабарвлений інтерес до хореографічного мистецтва, енергійність, висока працездатність та висока мотивація досягнень). За результатами дослідження виокремлено такі рівні сформованості хореографічних здібностей: потенційний, актуальний, передпрофесійний. 4. Умовою цілісного формування хореографічних здібностей дітей на початковому етапі навчання є спеціально організована система формувальних (тренінгових) вправ, спрямованих на розвиток як базових компонентів досліджуваних здібностей, так і певної множини особистісних властивостей, які є необхідними для актуалізації музично-рухового та інтелектуально-творчого потенціалу дітей. Стрижневою основою спеціально розробленої процедури навчання виступила розвивально-тренінгова програма, зорієнтована на розвиток усіх структурних компонентів хореографічних здібностей, що поєднувала такі частини: інформаційно-репродуктивну, продуктивно-діяльнісну та самостійно-творчу. 5. Рівень розвитку хореографічних здібностей дітей молодшого шкільного віку ґрунтується на врахуванні певних психолого-педагогічних умов: реалізації принципу доступності та послідовності; врахуванні вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів та потреб; залученні дітей до такої хореографічної діяльності, яка вимагає вияву хореографічних здібностей у комплексі; цілісного формування всіх структурних компонентів означених здібностей; емоційно-рухового та мотиваційного забезпечення процесу їх розвитку; застосуванні дієвих методів навчання, що активізують образно-асоціативне мислення, уяву, фантазію, поглиблюють та збагачують вербальні інтерпретації й хореографічні імпровізації дітей; забезпеченні психологічного контакту та атмосфери творчої взаємодії; спрямованість завдань на розвиток самостійності молодших школярів. 6. Виявити та розкрити закономірності творчих хореографічних здібностей учнів дозволяє поетапне включення їх у творчу хореографічну діяльність. Основу творчих проявів молодших школярів становить емоційне і рухове сприймання музики та пластично-інтонаційне її втілення. Ефективність творчого процесу залежить від музично-рухового досвіду дітей, емоційної захопленості різноманітною хореографічною діяльністю (сприймання, виконання, творчість), від здатності до інтерпретації та імпровізації. Темп освоєння способів творчих дій обумовлено: пізнавальним інтересом до хореографічного мистецтва, рівнем розвитку почуття ритму, загальною руховою активністю, віковими та індивідуальними особливостями дітей, їх інтересами та потребами. Надійність освоєння способів творчих дій залежить від: усвідомлення дітьми зв’язків музики і хореографії з життям, оригінальності їх суджень про хореографічне мистецтво, від уміння аналізувати й інтерпретувати хореографічний твір, від ціннісного ставлення до різних видів мистецтв. Формування хореографічних умінь і навичок повинно розглядатись не як самоціль, а як надбання, результат особистого пластично-інтонаційного експериментування учнів. 7. Здійснений порівняльний якісно-кількісний аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє зробити висновок про залежність рівня розвитку хореографічних здібностей учнів від рівня сформованості їх основних базисних компонентів (інтелектуально-творчого та музично-рухового потенціалу). Тому оптимізація цілісного розвитку основних компонентів здібностей до хореографічної творчості передбачає використання активних методів навчання, зокрема, розробленої навчально-тренінгової програми як дійового фактору реалізації завдань сучасної школи щодо формування й розвитку хореографічних здібностей учнів. Проведене дослідження не претендує на повне вирішення проблеми розвитку хореографічних здібностей молодших школярів. Разом з тим, у ньому було порушено питання, що мають значний науковий і практичний інтерес та відносяться до категорії малодосліджених. Результати експерименту можуть бути використані для перспективних напрямків вивчення цієї багатогранної проблеми в майбутньому. Предметом подальшого наукового пошуку може стати коло таких актуальних питань: розробка оригінальних діагностичних та методичних засобів вивчення хореографічних здібностей; з’ясування механізмів взаємодії та взаємовпливу спеціальних і творчих здібностей у художній діяльності; розробка методів формування хореографічно-творчих здібностей на різних вікових етапах на засадах синтезу мистецтв, що стало б органічним структурним компонентом загальної психолого-педагогічної системи розвитку хореографічних здібностей. |
