В рамках дисертаційного дослідження нами була розв’язана важлива науково-прикладна задача щодо розвитку лізингу для аграрних підприємств у ринкових умовах, що є актуальним для аграрних підприємств, які мають низьку технічну забезпеченість господарств, що призводить до втрат урожаю та є причиною низької продуктивності праці. Отримано нове наукове обґрунтування даної задачі, що полягає в удосконаленні системи регіонального лізингу, розкритті методичних підходів до оцінки ефективності розвитку лізингу для аграрних підприємств, обґрунтуванні методичних підходів до оцінки ефективності використання лізингових засобів, розробці заходів з удосконалення державного регулювання розвитку лізингу для аграрних підприємств. В результаті реалізації завдань та заходів, визначених у роботі, аграрні підприємства можуть значно підвищити результати своєї діяльності, зокрема збільшити обсяги виробництва продукції, підвищити продуктивність праці, фондозабезпеченість, фондовіддачу, норму прибутку. 1. В результаті досліджень виявлено, що лізинг має потрійну економічну основу і містить в собі одночасно якості кредитної угоди, інвестиційної і орендної діяльності, що тісно поєднуються і взаємопроникають один в одного. Дослідженнями встановлено, що лізинг - це економіко - правові відносини, які виникають з придбанням лізингодавцем у власність майна та передачею його у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачам на визначений термін і за визначену. Одним з видів лізингу, що розвивається в системі агропромислового комплексу, виділено агролізинг. Доповнено класифікацію видів лізингу за наступними ознаками: за розміром угоди, за строками дії договору, за джерелами фінансування, за ступенем ризику лізингоодержувача. Як наслідок розширено понятійний апарат, поглиблені сутнісні характеристики лізингу, є можливість лізингоодержувачу певніше визначитися з вибором того чи іншого виду лізингу і його модифікації. 2. Аналіз історії розвитку лізингу свідчить, що з минулих часів і до сьогоднішнього часу необхідність застосування лізингу підтверджується практикою. Сьогодні, в цілому, сформована інфраструктура лізингового ринку, що має великі перспективи і потенціал. Однак, на відміну від світової практики, обсяг операцій фінансового лізингу в нашій державі є надзвичайно низьким, що свідчить про наявність впливу негативних чинників, які стримують розвиток лізингу в Україні. З метою регулювання та стимулювання розвитку лізингу для аграрних підприємств виявили передумови розвитку лізингу: історичні, економічні, організаційно-технічні, суспільно-політичні, науково-дослідні, соціальні, правові та інноваційно-інвестиційні. 3. Консолідуючим фактором інтересу аграрних підприємств до лізингу, як до засобу залучення інвестицій, є оцінка реальної ефективності лізингу на якісному й кількісному рівні. Якісна оцінка зводиться до визначення зростання показників обсягу (збільшення обсягів виробництва, продуктивності праці, прибутку, рентабельності, скорочення строку окупності, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності). Кількісно ефективність лізингу для лізингоодержувача визначається порівнянням двох грошових потоків чистого доходу, що залишається в розпорядженні підприємства, у двох варіантах його стійкого розвитку. Саме „вимога стійкого розвитку” принципово відрізняє даний підхід від інших. „Вимога стійкого розвитку” обумовлює розгляд лізингу як інвестиційного проекту із залученим капіталом. 4. Дослідженням виявлено, що попит на лізингові операції та послуги в Україні зумовлений, насамперед, несприятливим станом парку устаткування. За роки реформування зупинився процес простого відтворення сільськогосподарської техніки. Обсяг придбаної техніки за 2004-2006 роки скоротився вдвічі, а по деяких видах техніки в три рази. Забезпечення технологічної потреби сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах за 2006 р. становило 30-75%. Низька технічна забезпеченість господарств призводить до втрат урожаю сільськогосподарських культур. Одним з перспективних напрямів, що пожвавить процес оновлення основних засобів в аграрних підприємствах, є використання лізингу. Дослідження показали, що розвиток лізингу для аграрних підприємств знаходиться на низькому рівні та потребує значного вдосконалення. 5 Важливим моментом удосконалення лізингової діяльності в аграрних підприємствах є система регіонального лізингу в Запорізькій області, яка сприяє забезпеченню ефективного контролю за цільовим використанням фінансових ресурсів. Механізм державного фінансового лізингу більш зручний для лізингоодержувача, ніж придбання товару на пряму у постачальника, так як митне оформлення, виплата відповідних податків і зборів лягає на лізингову компанію. З метою скорочення кількості посередників і наближення до джерела фінансування ефективним буде поєднання функцій лізингодавця і інвестиційної організації в особі банка (відділ кредитування інвестицій). 6. В якості результативного шляху щодо розвитку лізингу є обґрунтування методичних підходів до ефективності придбання техніки за лізингом, які враховують визначення ефективності лізингу в порівнянні з іншими засобами залучення інвестицій та передбачають скоординованість платежів з доходами лізингоодержувачів. Щоб банк не втратив додатковий дохід у зв’язку з перенесенням строків виплат, пропонуємо ввести розрахунковий норматив річної доходності, який враховується при розрахунку лізингових платежів, що принципово відрізняє дану методику від існуючих. 7. Розвиток лізингу для аграрних підприємств не можливий без формування ефективного та надійного державного регулювання. Інструментами такого впливу є пільгове оподаткування інвестицій в основні фонді і пріоритетне кредитування лізингодавців. Для реалізації цього на рівні Запорізької області необхідні інвестиції в сумі 6524,79 млн.грн. В результаті застосування лізингу, як засобу оновлення основних фондів, аграрні підприємства можуть значно підвищити результати своєї діяльності, зокрема збільшити обсяги виробництва продукції на 10-20 %, підвищити продуктивність праці на 10-15%, фондозабезпеченість та фондовіддачу на 9,5-15%, норму прибутку на 0,2 – 2,4 відсоткові пункти. |