Результатом дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов’язаного зі становленням і перспективами розвитку сільського підприємництва в сучасних умовах. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження зроблено такі висновки: 1. Становлення малого підприємництва на селі зумовили трансформаційні процеси в економіці сільських територій, неефективність діяльності державних підприємств, зниження рівня життя населення. Мале підприємництво на селі є сектором регіональної економіки, в якому функціонують суб’єкти підприємницької діяльності різноманітних організаційно-правових форм дрібнотоварного виробництва, що здійснюють самостійну, інноваційну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою отримання економічного й соціального ефекту. До суб’єктів малого підприємництва на селі належать: товарні особисті селянські господарства, неаграрні індивідуальні господарства населення, малі підприємства, фермерські господарства, фізичні особи-підприємці. 2. Диверсифікацію діяльності сільських жителів можна визначити як різноманітність напрямів підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів, що функціонують на сільських територіях, впровадження яких спрямоване на поліпшення добробуту самозайнятих і сприяє досягненню економічного та соціального ефектів. На селі сформувалися такі види диверсифікації: просторова, міжгалузева, внутрішньофірмова. Головними причинами становлення сільської диверсифікації є необхідність забезпечення виживання сільськими жителями себе і своїх родин, гарантування стабільного додаткового доходу успішним підприємцям, а також задоволення певних потреб, не пов’язаних із сільським господарством, які раніше забезпечували державні підприємства та установи. 3. Методика оцінки ефективності функціонування та перспектив розвитку сільського підприємництва в умовах обмеженого доступу до статистичної інформації містить поряд із традиційними специфічні методи, які дають змогу підвищити системність аналізу і достовірність результатів. Підприємницькі процеси на селі мають високий ступінь тінізації та наявності можливостей легально, не порушуючи чинного законодавства, приховувати здійснення діяльності або доходів від підприємництва, які можна виявити й проаналізувати переважно за допомогою методів інтерв’ювання, експертної оцінки, розрахунково-конструктивного, балансового. Критеріями оцінки ефективності зайнятості сільського підприємця виступають показники доходу і прибутку, які дають змогу порівняти діяльність підприємця і найманого працівника, виявити можливості тінізації доходів. 4. Підприємницьке середовище на селі формується під впливом комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів. Внутрішні фактори різняться залежно від етапу життєвого циклу суб’єкта підприємництва: на етапі становлення – матеріальні, демографічні, психологічні, забезпеченості ресурсами; на етапі розвитку – фінансовий результат, організаційний, маркетинговий, тіньовий механізми. На обох етапах найбільше значення має матеріальний фактор – коефіцієнт кореляції кількості малих підприємств і фінансового результату (0,76) свідчить про тісний зв’язок між ними. Серед зовнішніх факторів найбільшу значущість має забезпеченість фінансовими ресурсами (її нестачу відзначають як стримуючий фактор розвитку основних галузей економіки села близько 35% із 680 опитаних сільських мешканців) і корупція підприємницьких відносин (відповідно 52,3%). Внаслідок переважно негативного впливу зовнішніх факторів на селі сформувалося специфічне середовище, коли за 15 років реформ кількість працездатного населення скоротилася майже на 60%, у 2 рази зросла кількість пенсіонерів, в т.ч. в 6 разів кількість працюючих. 5. Найвагоміший вплив на розвиток сільської економіки здійснюють фізичні особи – підприємці (50,8% в загальному обсязі отриманого суб’єктами малого підприємництва на селі валового доходу за 2006 р.) та малі підприємства (відповідно 35,9%), при цьому в них зайнято близько 20% жителів. Представники суто сільськогосподарського напрямку діяльності (фермерські господарства і особисті селянські господарства) їм значно поступаються (відповідно 10,9% та 2,4% в загальному обсязі валового доходу), нзважаючи на те, що в них зайнято близько 42% сільських жителів. За останні 10 років кількість малих підприємств зросла приблизно в 2,3 рази. Кількість приватних підприємців зростає за рахунок диверсифікації діяльності на селі, їх оцінку в умовах обмеженості інформації доцільно здійснювати за рахунок опитувань сільських жителів, які свідчать про позитивні фінансові результати підприємців і, відповідно, існуючі можливості їх розвитку. 6. Ефективність суб’єктів малого підприємництва на селі необхідно оцінювати за допомогою аналізу економічної ефективності окремих представників суб’єктів господарювання, а також їх впливу на соціальні процеси на селі. Усі розглянуті суб’єкти господарювання є прибутковими, при цьому лише торговельні мають порівняно високу рентабельність –
20–30%, інші – низькорентабельні (до 10%). З-поміж сільських жителів 6,9% є успішними підприємцями і здійснюють середньодушові витрати в розмірі до 5000 грн. і тільки 4,6% можна віднести до “сільських олігархів” (з витратами на одну особу більше ніж 5000 грн.). Більшість сільського населення (85,2%) має середньодушові грошові витрати до 600 грн., що нижче за визначений самими жителями реальний прожитковий мінімум. Така ситуація характерна для віддалених від міст і “ізольованих” селищ. Для приміських це більшою мірою пов’язано з тінізацією діяльності, яка поширюється як на здійснення операцій суб’єктом господарювання, так і на його відносини з найманими працівниками. 7. Концепція розвитку і диверсифікації підприємницької діяльності сільського населення полягає у відродженні сільських територій шляхом підтримки, стимулювання й розвитку позитивних досягнень самозайнятих жителів у сфері різних видів і форм ділової активності. Вона полягає не тільки в кількісному зростанні суб’єктів підприємництва різних видів діяльності (за 2000–2006 рр. відбувається підвищення питомої ваги основних видів діяльності у загальному обсязі продукції області на 2-4%, крім достатньо розвинутої комерційної), а й у трансформації форм організації сільських суб’єктів підприємництва та диверсифікації їх діяльності. Концепція містить чотири етапи, кожен з яких дає змогу максимально врахувати досвід суб’єктів підприємництва і розробити ефективну стратегію його розвитку. Згідно з отриманими прогнозними даними, за умови реалізації програм розвитку кількість малих підприємств до 2010 р. зросте на 250–300, а обсяг валової продукції – на 90–100 млн. грн., кількість фермерських господарств скоротиться на 40–60, а за рахунок їх укрупнення і підвищення ефективності обсяг валової продукції зросте на 80–100 млн. грн., кількість приватних підприємців зросте за рахунок реєстрації індивідуальних господарств. 8. На даному етапі відсутня ефективна структурна політика держави щодо розвитку малого підприємництва на селі, існуюча аграрна політика також потребує реформування. Сільські підприємці не мають достатнього доступу до кредитних ресурсів: банки обмежують суму кредиту для них і висувають значну кількість додаткових вимог порівняно з міськими суб’єктами. Здійснення заходів консультаційної, освітньої та інформаційної підтримки, на думку самих підприємців, також є недостатнім. Найбільш поширеним видом допомоги є фінансування центром зайнятості підприємця-початківця на суму не більше ніж 6000 грн., якої недостатньо для організації бізнесу. Державним органам законодавчої та виконавчої влади необхідно: узгодити законодавство з питань функціонування малого підприємництва, визначити статус “неаграрних” індивідуальних господарств, збільшити розмір допомоги підприємцям-початківцям з одночасним зростанням контролю за цільовим використанням коштів, налагодити співпрацю інформаційних, освітніх, консультаційних центрів із спілками підприємців з безпосереднім доведенням інформації до суб’єктів господарювання, забезпечити можливість членам товарних особистих селянських господарств отримувати соціальні гарантії (у межах державних або недержавних соціальних установ), ввести систему прогресивного оподаткування. |
