У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладне завдання – обґрунтування підходів до удосконалення механізму державного управління оподаткуванням фізичних осіб, підвищення ефективності фінансової системи держави. Основні наукові та прикладні результати роботи полягають у наступному: 1. Податки як соціально-економічна категорія, що відображає взаємовідносини платника податків та держави, не тільки виступають в якості фіскального засобу наповнення державного бюджету, а і виконують соціальну та регулюючу функцію держави щодо розвитку системи оподаткування. 2. Зведення ролі податків до засобу забезпечення бюджетних надходжень знижує їх значення як функції регулювання фінансової системи держави і як інструмента вирішення соціально-економічних завдань. 3. Застосування нового підходу до розкриття сутності державного механізму оподаткування на основі аналізу його елементів дозволяє обґрунтувати напрями зміцнення зв’язків між метою оподаткування, його принципами, функціями, структурою в умовах становлення ринкових відносин та формування соціально орієнтованої економіки. 4. Спрощення складних податкових відносин у суспільстві та удосконалення системи оподаткування фізичних осіб з різним юридичним та господарським статусом потребує чіткої класифікації видів податків, яка б враховувала ознаки доходності платника та його місце і роль у виробництві. 5. Поглиблено зміст поняття податкового тиску і запропоновано підхід до його виміру, який, на відміну від загальновідомого тлумачення, враховує ступінь наближення доходів фізичних осіб до величини прожиткового мінімуму. Результати дослідження свідчать про фактично високий податковий тиск в Україні для більшості громадян і вказують на його зворотний показник – платоспроможність лише тих сум, які складають різницю між отриманим доходом та прожитковим мінімумом. Такий підхід до оцінки податкоспроможності та виміру податкового тиску має велике значення для підвищення довіри фізичних осіб до держави. 6. Основною рушійною силою розвитку системи оподаткування є механізм державного управління як сукупність організаційних форм і засобів щодо вилучення податків та контролю за їх сплатою, який має трирівневу конфігурацію: загальнодержавний рівень, виконавчий рівень, рівень платників податків. Удосконалення механізму державного управління оподаткуванням фізичних осіб потребує запровадження нових організаційних форм, методів та засобів адміністрування, технології податкового планування, підготовки професіоналів податкової служби, розвитку податкової системи. 7. Підвищення ефективності державного управління оподаткуванням і поточним надходженням коштів до державного і місцевих бюджетів безпосередньо пов’язано з удосконаленням законодавчої бази оподаткування, запровадженням диференційованих підходів до розвитку процесів оподаткування, зокрема, зниженням податкового тиску, втіленням ідеї детінізації доходів громадян, перебудовою взаємовідносин платників та збирача податків, зміцненням податкового менеджменту, раціональним формуванням ставок прибуткового податку із застосуванням запропонованих у дисертації варіантів прогресивно-регресивної шкали. 8. Система оподаткування в Україні потребує розширення використання практики прогнозування оподаткування на основі коефіцієнту платоспроможності платників-фізичних осіб та економіко-математичного моделювання, що має підвищити обґрунтованість планів податкових надходжень від регіонів. 9. Узагальнення світового досвіду та результати аналізу процесів оподаткування в Україні в умовах ринку відкривають широкі можливості для опрацювання науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму державного управління оподаткуванням фізичних осіб на основі розвитку їх виробничої та підприємницької діяльності. | 