У дисертації наведено теоретичне узагальнення особливостей ведення молочного скотарства у Поліському регіоні України в умовах становлення ринкових відносин, проведено аналіз сучасного стану цієї галузі та запропоновано шляхи оптимізації її розвитку. Одержані результати дозволяють зробити наступні висновки: 1. За результатами дослідження, основними факторами, визначальними для розвитку регіонального молочного скотарства, є: сприятливість природних умов Полісся для виробництва молока; важливість основної продукції галузі; економічна ефективність виробництва молока та особливості його ринку. 2. Дослідженнями встановлено, що основними виробниками молока в зоні Полісся є особисті селянські господарства і сільськогосподарські підприємства, причому першим належить абсолютний пріоритет у цій галузі. У 2006 р. в секторі особистих селянських господарств утримувалося 78,2% регіонального поголів’я корів, вироблялося 85% молока. З’ясовано, що собівартість 1 ц молока в досліджених особистих селянських господарствах становить 41,25 грн (при рентабельності 57,6%), за умови врахування вартості праці господаря за розцінками, що діють в сільськогосподарських підприємствах – 132,29 грн (збитковість на рівні -50,9%). Трудомісткість 1 ц молока становить 31,9 люд.-год. Таким чином, молочне скотарство в особистих селянських господарствах знижує рівень прихованого безробіття, хоча й не забезпечує продуктивної зайнятості. 3. Аналіз кон’юнктури поліського ринку молока дає змогу стверджувати, що основними постачальниками цієї продукції на регіональний ринок є особисті селянські господарства (74% пропозиції). У закупівлі найбільший сегмент належить переробній промисловості (72% реалізованого молока було продано заготівельним і переробним організаціям). Головним негативним моментом ситуації, яка характеризується домінуванням на ринку незбираного молока переробних підприємств, орієнтованих на збір сировини від значної кількості дрібних виробників, є невисока якість вироблених молокопродуктів. Це зумовлюється стабільно низькою якістю молока, яке закуповується в особистих селянських господарствах. 4. За результатами проведених досліджень зроблено висновок про недостатню економічну ефективність виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах. Так, збитковість цієї галузі у 2001 р. становила -1,4%, у 2002 р. -14,8%. В наступні роки спостерігалося підвищення ефективності (у 2003 р. рівень рентабельності становив 12,2%, у 2004 р. 3,5%, у 2005 р. – 17,8% ). Оскільки для оптимального розвитку молочного скотарства необхідна рентабельність на рівні 30-50%, вказані значення цього показника є недостатніми. Як свідчать результати досліджень, навіть у 2005 р. виробництво молока було збитковим у більшості сільськогосподарських підприємств. 5. На основі проведених досліджень доведено наявність прямої залежності економічної ефективності молочного скотарства від його спеціалізації, концентрації й інтенсивності виробництва. Оптимальним співвідношенням цих показників є наступні параметри: частка молока у товарній сільськогосподарській продукції на рівні 40-45%, валове річне виробництво цього продукту в межах 30001-40000 ц, концентрація поголів’я корів понад 800 голів, річні надої молока на корову більше 6500 кг. 6. З метою розв’язання проблеми подолання кризи у виробництві молока пропонується запровадити гарантування доходів виробників молочної сировини шляхом впровадження державними регулюючими органами достатньо високої (в межах 30-50%) рентабельності молочного скотарства протягом кількох років (в межах середньострокового періоду). Цей захід виведе з кризи товарне виробництво, стимулюватиме створення нових спеціалізованих господарських суб’єктів. Гарантування доходів виробників молочної сировини пропонується здійснювати шляхом адміністративного встановлення урядовими установами мінімальної ціни на молоко, що закуповується у сільськогосподарських товаровиробників. На початковому етапі головною вимогою для встановлюваної мінімальної ціни має бути забезпечення відшкодування всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також гарантування достатньо високого (в межах 30 – 50%) рівня рентабельності молочного скотарства для умовного підприємства із середнім для Полісся рівнем собівартості одиниці реалізованої продукції. Встановлювана мінімальна ціна має бути однаковою для всіх категорій господарств. 7. Проведене в роботі узагальнення досвіду країн з ринковою економікою свідчить, що державне регулювання цінової ситуації на ринку молока обов’язково повинне супроводжуватися комплексними заходами, спрямованими на зниження собівартості цієї продукції для товаровиробників і вартості переробки для молочної промисловості, серед яких: пільгове оподаткування підприємств та організацій, що входять до складу молокопродуктового підкомплексу; державне дотування кормовиробництва; захист вітчизняного ринку (митні бар’єри, обмеження імпорту продуктів переробки молока). Згідно з проведеними дослідженнями, основними заходами, спрямованими на поліпшення якості виробленого в регіоні молока мають бути: інтеграція національних стандартів якості молока із міжнародними; підвищення оплати за молоко високої якості за рахунок державного субсидування; стимулювання створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, спеціалізованих на заготівлі молока, власниками яких мають стати господарі особистих селянських господарств; удосконалення діяльності молокоприймальних пунктів; штрафні санкції за здачу неякісної продукції; створення державних цільових програм пільгового кредитування придбання сучасного доїльного і холодильного обладнання. 8. Розроблений прогноз передбачає підвищення частки сільськогосподарських підприємств в регіональному виробництві молока до 25,7% в 2012 р. Подальший розвиток галузі відбуватиметься в умовах створення власниками особистих селянських господарств нових спеціалізованих підприємств, зростання рівня спеціалізації і концентрації виробництва молока, підвищення його інтенсивності. Реалізація цього прогнозу можлива за умови ефективного розвитку економіки країни на інноваційній основі та цілеспрямованої державної підтримки молочного скотарства. |
