Ресурсний потенціал більшості сільськогосподарських формувань, що вирощують соняшник, за останні роки знизився більш, ніж у два рази. Механізм ціноутворення в галузі адаптований до максимізації прибутків операторів ринку і недостатньо враховує інтереси сільськогосподарських виробників. Економічні умови в сфері виробництва і переробки соняшнику залишаються недосконалими. Необхідна ефективна інтегрована система взаємодії на внутрішньому і зовнішньому ринках між сільгоспвиробниками і переробними підприємствами.
2. Розрив між теорією і практикою в умовах ринкових перетворень породив підміну змістовної сутності інтеграції формою, коли під остаточною результативністю нерідко розуміється створення нових організаційних формувань. Тому сутність агропромислової інтеграції повинна включати, по-перше, головну мету і завдання, що з неї витікають, а по-друге умови і соціально-економічні передумови, які орієнтовані на розвиток взаємопов’язаної ланки: виробництво, переробка і збут предметів споживання. 3. Специфіка та особливості перехідного етапу, процеси формування ринкових механізмів господарювання вимагають якісно нових підходів до дослідження стану й ефективності функціонування оліє - сировинного виробництва соняшнику. Методичним аспектам дослідження економіки виробництва даної галузі приділяється недостатньо уваги, тому принципового значення набуває вивчення системи показників ефективності (у тому числі - ефективності ресурсовикористання) з урахуванням їх адекватності сучасним тенденціям функціонування виробництва, переробки і реалізації продукту, що інтегрується. 4. Для дослідження стану виробництва соняшнику та економічної ефективності функціонування даної галузі в ринкових умовах доцільне застосування системного підходу, що припускає логічно-послідовну схему оцінки сучасного стану виробництва, забезпеченості та ефективності використання природних, матеріально-технічних, фінансових і інформаційних ресурсів господарськими формуваннями, що вирощують соняшник, а також комплексну оцінку ефективності функціонування галузі в цілому. 5. За період з 1995 по 2000 р.р. валовий збір соняшнику в Запорізькій області збільшився на 32,6%, однак це досягнуто, головним чином, за рахунок розширення посівних площ в господарствах, що супроводжувалось падінням урожайності даної культури. Рівень рентабельності скоротився на 38% (з 160,5% у 1999 р. до 122% у 2000 р.). Вартість валової продукції на одиницю посівної площі зросла в 3 рази, але виробничі витрати на 1 га за період, що аналізується збільшилась майже в 4 рази. У 2000 р. було перероблено 220,7 тис. т. насіння, обсяг реалізації соняшника в області зріс з 246,4 до 377,1 тис.т. На Запорізьку область припадає 21,2% загального обсягу виробництва рослинної олії в Україні, що в розрахунку на 1 га посіву складає 265,7 кг. 6. Несвоєчасність проведення агротехнічних заходів у процесі вирощування соняшнику, слабка технічна оснащеність господарських формувань, нестача мінеральних добрив та засобів захисту рослин приводять до того, що біологічний потенціал районованих сортів і гібридів використовується лише на одну третину і навіть менше. Тому введення у 2000р. у структуру посівних площ сорту Харківський 7, гібридів Самбред, Зустріч, Запорізький 28 свідчить про намагання виробників збільшити вихід насіння з одиниці посівів. Збільшення питомої ваги більш врожайних сортів дало збільшення врожайності на 1,92 ц/га. 7. Дослідження виявили, що товаровиробники соняшнику недостатньо інформовані про стан ринкової кон'юнктури і здебільшого вважають себе нерівноправними учасниками аграрного ринку внаслідок зростаючого диспаритету цін. При виборі каналів реалізації насіння господарства керуються власними мотивами, критеріями, сума яких є ціна, власне бачення кон’юнктури і розрахунок ефективності реалізації. 8. В умовах розвитку агропромислового виробництва необхідно враховувати стабільність виробництва сировини і своєчасне одержання її для переробки. Застосування розробленої методики дозволило визначити ступінь стійкості виробництва соняшнику в господарствах Запорізької області (0,82), а також побудувати за даним критерієм пріоритетний ряд сільгосптоваровиробників. 9. В умовах обмеженого ресурсного забезпечення господарств досить актуальним напрямком підвищення ефективності виробництва соняшнику є впровадження ресурсозберігаючих, інтенсивних і раціональних технологічних підходів. Так, застосування екологічно орієнтованої технології вирощування соняшнику підвищить коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва до 2,82, а також дозволить додатково одержати 85-100 грн. прибутку з 1 га посівної площі і на 7-9% знизити сукупні енергетичні витрати. 10. Установлено, що технологічні і соціально-економічні втрати і витрати у виробництві насіння і олії соняшнику є значним резервом підвищення їх ефективності. Своєчасне їх виявлення і попередження за запропонованим в роботі методичним підходом, а також оцінка за розробленою методикою дає можливість збільшити прибуток господарства більше, ніж в 3 рази. 11. Встановлено, що найбільш реальним напрямом зміцнення матеріально-технічної бази товаровиробників насіння соняшнику є лізинг. Використання запропонованих методичних підходів щодо оптимізації і зниження лізингових платежів і плати за кредитні ресурси підвищить ефективність виробничої діяльності господарств. Ефективність придбання набору техніки лізинго-одержувачем для вирощування соняшнику в розрахунку на 100 га посівів забезпечує терміном погашення її вартості за 2,5 роки, а окупність лізингового устаткування, що використовується, у виробництві соняшникової олії складає від 8,5 до 10,2 грн. на гривну отриманого лізингу. 12. З урахуванням фактору часу на реалізовану продукцію і використані ресурси для товаровиробників найбільш прийнятні ціни, термін дії яких заздалегідь не визначений: сезонні ціни, термін дії яких визначається періодом часу, і “справедливі” ціни, механізм формування яких являє собою ряд цінових рівнів на сільськогосподарську продукцію і ресурси в заздалегідь обумовлені моменти часу по попередньо визначеній базовій шкалі. Рішення по встановленню рівня цін на реалізовану сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику і соняшникову олію) повинні прийматися, виходячи з витрат, рентабельності, якості продукції і ринкової кон'юнктури. |