Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Психологічні науки / Педагогічна та вікова психологія


137. Ткачук Таїсія Анатоліївна. Розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку у спілкуванні з вихователем: дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Ткачук Т.А. Розвиток пізнавальної активності дітей-дошкільників у спілкуванні з вихователем. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07. — педагогічна та вікова психологія. — Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2004.

У дисертації здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми пізнавальної активності особистості та особливостей її розвитку в дошкільному віці, досліджені вікові особливості прояву пізнавальної активності дітьми 4-го і 6-го років життя, визначені критерії, показники та рівні розвитку пізнавальної активності у дітей даного віку. Експериментально досліджено вплив різних стилів спілкування вихователів з дітьми на розвиток їх пізнавальної активності. З’ясовано, що саме демократичний стиль спілкування педагога з дитиною обумовлює найбільш оптимальний шлях розвитку пізнавальної активності молодших і старших дошкільників. Розроблено та апробовано методику формування пізнавальної активності старших дошкільників, в основу якої покладено особистісно-орієнтовану модель взаємодії вихователя з дітьми. Обгрунтовано та апробовано систему роботи з вихователями, спрямовану на формування їх комунікативних вмінь та вміння активізувати пізнавальну активність дітей-дошкільників. Найбільш ефективними засобами формування пізнавальної активності старших дошкільників виявилися робота з дидактичним матеріалом та ігротерапія.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку у процесі їх спілкування з вихователем, що виявляється у розкритті сутності і особливості вияву цього психологічного феномену на даному етапі онтогенезу, дослідженні чинників впливу на його розвиток. Виявлено рівні розвитку пізнавальної активності у дітей молодшого і старшого дошкільного віку та вплив стилів спілкування вихователів з ними на цей процес.

1. Аналіз літератури з проблеми пізнавальної активності свідчить про те, що дане поняття не має чіткого визначення у психології і педагогіці. Різноманітність визначень пізнавальної активності призводить до виникнення різних підходів до дослідження проблеми. Пізнавальна активність по-різному розглядається вченими: як компонент пізнавальної діяльності, як риса особистості, як готовність особистості до пізнання зовнішнього і внутрішнього світу. Найчастіше ці аспекти розглядаються у поєднанні. Ми у своєму дослідженні розглядаємо пізнавальну активність як самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв’язання пізнавальних завдань, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях.

2. Критеріями розвитку пізнавальної активності є: ініціативність, самостійність, тривалість активності в часі (кількість відволікань, їх спрямованість), допитливість і зацікавленість. Показниками пізнавальної активності виступили: зосередження уваги на певному предметі чи явищі; емоційне ставлення до них (здивування, стурбованість, тобто різноманістність емоційних проявів, які викликав цей предмет чи явище у дитини), їх інтенсивність; дії, спрямовані на краще з'ясування будови предмета, розуміння його функціонального призначення (тут особливо важили якість і розмаїття обстежувальних дій, розмірковувальні паузи); ставлення дитини до результатів своєї діяльності; наскільки вона ініціативна у відповідях на запитання; чи прагне отримати нові знання; відповідає із власної ініціативи чи лише на вимогу вихователя. Проведене дослідження дозволило визначити та охарактеризувати три рівні пізнавальної активності дошкільників: високий, середній, низький, що мали певні особливості у молодших і старших дошкільників. Кожному з рівнів дана психологічна характеристика стосовно обох вікових груп досліджуваних.

3. Дослідженням не виявлено суттєвих відмінностей у рівнях прояву пізнавальної активності молодшими і старшими дошкільниками. Водночас результати засвідчили наявність вікових особливостей в характері прояву пізнавальної активності у молодших і старших дошкільників, їх змістових характеристиках. Встановлено, що пізнавальна активність дітей 4-го року життя переважно стосується світу предметів, їх функціональних зв’язків, природних явищ, особливо пов’язаних з погодою. Об’єктом їх допитливості часто є праця дорослих, вони надзвичайно цікавляться життям тваринного світу. Старших дошкільників, крім сезонних і погодних явищ, уже цікавлять і причинно-наслідкові зв’язки. Значно ширшим є коло природних явищ, яке їх цікавить, зокрема теплові і світлові явища, перехід речовин з одного стану в інший тощо. Предметом уваги старших дошкільників стає соціальна сфера: взаємини між дітьми, дорослими, членами сім’ї, події, що відбуваються в країні. Їх уже цікавлять моральні категорії (добро, справедливість, чесність), просторові і часові зв’язки. Запитання старших дошкільників стосуються більш складних ознак і властивостей предметів і явищ, зокрема тих, що не можуть бути пізнані лише за допомогою відчуттів і сприймань.

4. Проведене дослідження дозволило охарактеризувати авторитарний та демократичний стилі спілкування вихователів з дітьми-дошкільниками. Вихователі авторитарного стилю більшість вимог висувають у жорсткій імперативній формі наказу та розпорядження, часто бувають непослідовними у своїх вимогах до дітей, не завжди можуть терпляче вислухати їх, дати пораду, заспокоїти. Для їхньої поведінки притаманні акцентування на недоліках дітей, часті зауваження і покарання. Проте, у групах, де працювали вихователі АСС, зазвичай спостерігалася гарна дисципліна. Матеріал вони пояснювали доступно, прагнули, щоб кожна дитина володіла необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Вихователі демократичного стилю спілкування не виявляють негативних установок у ставленні до дітей, широко використовують позитивну оцінку їх діяльності та поведінки. У них переважає лагідний, привітний тон, вони рідко вдаються до погроз, не демонструють обурення. Демократичний стиль спілкування в умовах особистісно-орієнтованої його моделі забезпечується тим, що педагог приймає дитину такою якою вона є, з її досвідом, включає у зміст свого спілкування і стає його співучасником. Діючи з такої позиції, педагог має можливість спрямувати кожну дитину на пізнання оточуючого світу, сприяти розвитку пізнавальної активності.

5. Аналіз взаємозв’язку між стилем спілкування з дітьми і рівнем пізнавальної активності останніх показав, що саме демократичний стиль спілкування сприяє розвитку пізнавальної активності. У групах 4-го року життя, за умови застосування особистісно-орієнтованої моделі навчання і виховання, дітей з високим рівнем розвитку пізнавальної активності було значно більше (31,2%), ніж у групах, де спілкування відбувалося у жорсткій імперативній формі (19,4%). Кількість дітей з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності у групах молодших дошкільників, де працювали вихователі АСС, значно більша, ніж у групах, де працювали вихователі ДСС. Таку ж тенденцію можна було спостерігати і в старших дошкільників. У групах, де спілкування з дітьми відбувалося в умовах авторитарної моделі навчання і виховання, дітей з високим рівнем розвитку пізнавальної активності було значно менше (24,3%), ніж у групах, де застосовувалася вихователями особистісно-орієнтована його модель (39,6%). Низький рівень розвитку допитливості у молодших і старших дошкільників обумовлювало те, що вихователі АСС мало переймалися емоційним забарвленням своїх звернень. Для їх поведінки були притаманні категоричність, стриманість почуттів у ставленні до дітей, іноді надмірна вимогливість. Психологічна атмосфера, яка породжувалась таким спілкуванням, не сприяла розвитку пізнавальної активності дітей. Вихователі, які дотримувалися особистісно-орієнтованої моделі взаємодії з дітьми, виходили з інтересів і можливостей кожної дитини, що сприяло розвитку пізнавальної активності.

6. Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що розроблена нами методика стимулювання пізнавальної активності старших дошкільників, виявилася ефективною. У результаті корекції комунікативних вмінь вихователів змінюється ставлення педагогів до дітей. Найбільш ефективними засобами роботи з вихователями є навчання їх конкретним прийомам стимулювання пізнавальної активності у процесі роботи дітей з дидактичним матеріалом, а також ігротерапія.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку. Теоретичний аналіз проблеми і здійснене нами дослідження дозволяє стверджувати, що особливий інтерес для педагогічної та вікової психології складають такі аспекти пізнавальної активності як розвиток її у залежності від форми організації занять, комунікативних здібностей дитини, її індивідуальних особливостей, психологічного клімату у дитячому колективі. Ці питання будуть предметом наших подальших досліджень.