У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної задачі підвищення ефективності промисловості регіону на основі удосконалення організації раціонального використання трудового потенціалу. Проведене дослідження дозволило зробити ряд нових висновків, підтвердити деякі з наявних і визначити практичні заходи щодо вдосконалення організації використання трудового потенціалу в промисловості регіону, міста, підприємства. Відповідно до загальної мети і задач виконаної роботи сформульовано і обґрунтовано такі положення. 1. Процеси розшарування суспільства щодо власності і доходів в умовах переходу до ринкової економіки є об’єктивним явищем. При цьому рівень диференціації населення України за доходами значно перевищує аналогічний показник розвинених держав. 2. У соціально орієнтованій ринковій економіці головною продуктивною силою є людина. В міру розвитку індустріального суспільства та його трансформацій в інформаційне суспільство роль людини зростає. Значення матеріальних форм власності поступово знижується, роль інтелектуальної власності зростає. І та, й інша мають тенденцію трансформуватися з приватної власності у колективну, в більшості випадків - персоніфіковану. 3. Сучасний етап перехідного періоду суперечливий. З одного боку, розвиток суспільних відносин має направленість, характерну для ринкової економіки. З іншого боку, з об’єктивних причин і допущених помилок при реформуванні економіки виробничі відносини розвиваються в умовах невизначеності і не можуть самовідтворюватись. Такому динамізму суспільного розвитку відповідає сьогоднішній стан трудового потенціалу. 4. Головним напрямом у сучасному розвитку економіки стає організація раціонального використання наявного в країні та регіонах трудового потенціалу. У використанні трудового потенціалу як завершальної стадії його відтворення відбувається споживання трудового потенціалу і водночас в процесі виробництва, вдосконалення якості. Сутність раціонального використання трудового потенціалу повинна полягати в об’єднанні взаємодій державного макроекономічного регулювання, регулювання на рівні регіонів і приватного регулювання на мікрорівні з метою зрівняння якісного попиту і якісної пропозиції та спільних дій щодо переборення негативних тенденцій. 5.Територіально-галузеве формування трудових колективів в економіці регіонів відбувається під впливом структурних зрушень у суспільному виробництві. Структурні зрушення, які здійснюються під впливом закономірностей, загальних для різних економічних систем, стихійних ринкових сил і регулюючої ролі держави, в регіонах під тиском економічної кризи і непослідовності реформ відбувається хаотично. Не всі аспекти підприємницької діяльності законодавчо врегульовано, не склалися відповідні суспільні цінності та корпоративна культура. Підприємець впливає своїми виробничими майновими можливостями (функціями власника) і представницькими інтересами у виборчих органах на стан підприємства (трудового колективу) через зміну структури, правового статусу, власника. Дане положення слід враховувати законодавчим і виконавчим органам, господарським організаціям та власникам при проектуванні нових, реструктуризації діючих підприємств. 6. В останні роки в Україні, її регіонах з’являються нові групи людей, які мають такі спільні ознаки, як класова, професійна приналежність, компактне місце проживання, роботи (громади, спілки, товариства), і спрямовують свої зусилля на підвищення ефективності виробництва з метою поліпшення якості життя. В умовах різноманітності форм власності виникає проблема забезпечення взаємодії безпосередніх виробників і їх об’єднань з органами господарського управління підприємством (регіоном, державою). 7. Чинником рівня використання трудового потенціалу є зростання ефективності виробництва на базі вдосконалення системи мотивації праці. В умовах одержавлення всіх відносин система мотивації праці була малоефективною. В ринкових трансформаціях механізм мотивації має більш широку базу, включаючи поряд з традиційними елементами відносини власності, участь в управлінні підприємством, у формуванні органів управління всіх рівнів. І ці процеси слід постійно досліджувати і вдосконалювати. 8. Реалізація трудового потенціалу в ринковій економіці відбувається в умовах тотальної конкуренції, яка охопила відносини між трудовими колективами, їх структурними підрозділами, конкретними робітниками. Конкуренція загострюється в умовах глобалізації, відкритості суспільства, структурного безробіття (недостача робітників наукоємних виробництв і професій, безробіття в традиційних професіях). Для поліпшення мікроклімату в трудових колективах необхідно розробляти та реалізовувати програми кадрового забезпечення, а внутрішню конкуренцію трудящих переводити в площину змагання. У зв’язку з цим слід прийняти законодавчий акт, який врегульовував би взаємовідносини трудових колективів підприємств усіх форм власності з органами управління різних рівнів (від підприємства до держави в цілому). | 